“Стародавні говорили, що релігія потрібна тим, хто боїться опинитися в пеклі; а духовність — тим, хто там уже побував. Поки ми не побачимо існуючу різницю між тим, чого прагнемо відчути, і тим, що відчуваємо, поки ми усвідомлено не поставимо перед собою мету досягнення високого рівня духовності, ми завжди будемо прагнути уникати, заперечувати або уявляти себе жертвами, малодушними та невдоволеними собою й оточуючими. ..... не існує залитих сонцем луків і затишних куточків для безтурботного сну: є душевні вири, де більшу частину життя перебуває наша природна сутність і де зароджуються багато значущих подій нашого життя. Саме у цих вирах формується й міцніє душа, саме в них ми стикаємося не лише з тяготами життя, а й з його гідністю та його найглибшим сенсом.”