“І ось парадокс: зосередженість на позитиві — на найкращому, на пречудовому — лише нагадує нам знову і знову про те, ким ми не стали; про те, чого нам бракує; про мрії, які не здійснилися. Адже жодна по-справжньому щаслива людина не стоятиме перед дзеркалом і не вбиватиме собі в голову, що вона щаслива. Навіщо їй це? У Техасі є приказка: «Найменший собака гавкає голосніше за всіх». Упевненому чоловікові немає потреби доводити свою впевненість, а багатій жінці — своє багатство. Усе й так видно. А якщо постійно мріяти про щось, із підсвідомості не виходить думка: бажаного — нема.”