“Психологія провини виходить корінням в осудження себе. Це гнів, спрямований усередину і підіймається, коли ламається система віри в себе. У більшості випадків подібне самоосудження гніздиться в дитинстві. Наша провина часто походить з дитинства, бо нас виховували… з позиції «проституції». Використовуючи це слово, я кажу про те, як, будучи дітьми, ми символічно продаємо себе за прихильність інших. Нас вчать бути хорошими хлопчиками і дівчатками, ведучи до того, щоб ми виправдовували очікування інших, а не формували свою індивідуальність.”