Как полностью избавиться от рпп?

Как проявляется РПП?
Вы постоянно переедаете или ограничиваете себя в еде?
При расстройств пищевого поведения, у каждого конкретного человека за его расстройством скрывается своя личная история, о которой нужно рассказать психологу..
Нужно выяснить сопутствующие нарушения», которые часто встречаются при том или ином расстройстве питания.
Так, например, нередким «спутником» РПП может быть тревожное расстройство, обсессивно-компульсивное расстройство и т.д.
В таких случаях важно определить, где причина, а где следствие. И ставить задачу по терапии этого сопутствующего расстройства..

Доброе утро!

КАК ПОЛНОСТЬЮ ИЗБАВИТЬСЯ ОТ РПП?

Действия следующие:
1. С помощью родителей обратиться к специалисту психотерапевту/психиатру.
2. Пройти у него обследование и получить назначение по лечению.
3. Пройти полный курс лечения, придерживаясь враченых предписаний и рекомендаций.

Как уже отмечала Ирина Константиновна, РПП - чаще всего не самостоятельное явление. Оно может быть сопутствующим элементом других нарушений, например в эмоциональной сфере и т.д. Поэтому посещение врача обязательно, если намерены всерьез преодолеть РПП.
Вам обязательно помогут. Можете быть уверены, но при условии, что и Вы начнете себе помогать(!)

Відредаговано автором 04-04-2026 13:05:27

Вітаю Вас. Те, що Ви пишете — звучить як сильна втома і відчай від постійної внутрішньої боротьби. І водночас — у цьому є дуже жива частина Вас, яка хоче звільнення.

Повністю “прибрати” це раз і назавжди, як щось зовнішнє — зазвичай не виходить. Розлади харчової поведінки (розлади харчової поведінки) — це не просто про їжу. Це спосіб справлятися з чимось глибшим: напругою, болем, контролем, самотністю, інколи — з відчуттям, що всередині занадто багато або навпаки порожньо.

Тому шлях не стільки в “позбутися”, скільки в тому, щоб поступово:

зрозуміти, що саме для Вас робить ця поведінка (від чого вона захищає),
знайти інші, більш бережні способи бути з цими станами,
і дуже повільно повертати собі контакт із тілом, а не війну з ним.

Те, що Ви “не можете позбутися” — це не слабкість. Це означає, що поки що це єдиний або найзнайоміший спосіб витримувати щось важливе всередині.

Можна почати з дуже малого:

не забороняти собі різко все, а помічати: що я зараз відчуваю перед тим, як тягнусь до їжі або обмежень?
пробувати називати це — тривога, злість, самотність, сором…
і хоча б інколи давати цьому місце не тільки через їжу

І ще важливо: з цим не обов’язково залишатися наодинці. Робота з фахівцем (психотерапія) дуже допомагає, бо там з’являється інший досвід — коли Вас не засуджують і не змушують “взяти себе в руки”, а допомагають зрозуміти.