Шукаю психолога для хлопчика 12 років.

Доброго вечора. А як хлопчик налаштований на роботу з психологом? Для ефективної роботи дуже важливо його власне бажання і готовність взаємодіяти з психологом

Так, можливо

Доброго дня, Лєна.
Враховуючи ваші скарги, я б запропонувала Вам подумати про сімейну терапію. Сімʼя ще дуже сильно впливає на дитину в такому віці і як показує практика, для дитини більше підходить такий формат спілкування.
Сімейна терапія не виключає індивідуальну роботу з дитиною.

Доброго дня Лєна.
Щоб визначитися з психологом, потрібно, як на мене, деякі уточнення.
Ви пишете "Часті головні болі і це стається після знервованості. Психосоматика. Він інколи шукає в собі хвороби яких немає. Надмірна чутливість. Швидко ображається, легко доводиться до сліз".
Чи готовий Ваш син працювати з психологом? Перше.
Друге. На скільки суттєво реагуєте на неприємності Ви та Ваші чоловік.
У Вас повна сім'я? Це дуже важливо.
Чи готові і Ви, в тому числі, прийняти участь в роботі з психологом? Адже, проблеми у дитини - це, нерідко, продовження невидимої проблеми у самих батьків. І робота з одним підлітком не може бути повністю ефективною. Бо батьки та діти - единая сім'я і одним психо-емоційний простір.

Доповнення.
Що так психосоматика?
Це вплив дуже емоційних переживань, стресу та психічних факторів на виникнення і перебіг фізичних (соматичних) захворювань.
Тобто, спершу у дитини повинна була з'явитися схильність дуже гостро реагувати на неприємності та невдачі.
Що само по собі не утворює психосоматичних проблем, а є лише передумовою їх появи. Щоб потім або завдяки частим повторенням одних і тих же переживань, або якійсь болючій ситуація, перейти на рівень психо-соматики.
Тому дуже важливо розуміти, як самі батьки реагують в таких випадках? На скільки схильні до тривожності, до страхів? Адже діти та батьки - це єдине ціле на психо-емоційному рівні.
Як часто в сім'ї ведуться розмови про хвороби та їх лікування?
Насправді, страх хвороб - це ще і сприйняття оточуючого світу, як суто ворожого, від якого потрібно постійно захищатися. Наприклад, носити марлеві пов'язки на обличчі навіть на вулиці.
І ще. Дитині набагато легше буде почати працювати з психологом, якщо хлопчик буде знати, що з психологом працюють і його батьки. А отже, що це абсолютно нормально працювати із спеціалістом. Тоді у нього не буде відчуття, що він якийсь не такий. Що ще сильніше може підвищувати невпевненість, в отже, тривожність.

Підтримую колег, робота з батьками завжди має важливе значення, іноді навіть переважаюче.
Дитина є частиною сімейної системи, до того ж найвразливішою частиною, оскільки ще не має ні досвіду ні механізмів подолання труднощів. Неможливо змінити тільки одну складову, не змінюючи решту, адже якщо вплив зовні (від родини) залишиться без змін, то внутрішні зміни дитини швидко втратять силу.
Дитина народжується з певними незмінними характеристиками нервової системи, батьки формують те середовище, яке може допомогти дитині жити гармонійно.
Чутливі діти набагато складніше сприймають світ, а в нашій ситуації війни їм особливо важко.
Саме тому важлива робота з батьками, бо саме вони знаходяться з дитиною 24/7, мають найважливіше значення для дитини та здатні якнайкраще допомогти дитині навчитись долати труднощі.

І ще. Для роботи з психосоматикою зовсім не потрібно нікуди їхати, так само ефективна і робота онлайн, як з підлітками, так і дорослими.
А щоб зрозуміти, чи підходить спеціаліст дитині, можна домовитися з психологами на безоплатне онлайн знаймовство. А тоді вже визначитися.

Опікаюча бабуся для такої чутливої дитини, яка реагує на гучність метро- це подарунок, бо це хтось , хто здатен чути його справжні потреби (якщо вона дійсно їх чує, а не опікається, бо не вміє інакше).
Звучит так, ніби існує бажання "виправити" надчутливість, а НЕ зрозуміти потреби, які за нею стоять.
Дитина живе і сприймає світ так, як уміє. Він НЕ здатен сприймати його інакше.
При цьому у нього, як і в кожної людини на цій планеті, є Потреби, які вважаються базовими, і порушення яких призводить до негативних наслідків, таких як головні болі, невпевненість в собі і формування викривлених (компенсаторних) способів задовольнити таки ці Потреби.
Важливо НЕ виправляти його чутливість, образливість і тілесні прояви, а знайти причини, які заважають йому бути здоровим та щасливим.
Адже кожна дитина має рости в умовах, в яких вона формується, як Здорова особистість, яка впевнена:
- що її життя, здоров'я, свобода має значення,
- що вона сама важлива і цінна саме такою, яка є (наприклад, чутливою), що вона має право на гарне ставлення, стосунки та допомогу БЕЗ додаткових умов,
- що її думки і бажання мають значення,
- що вона здатна контролювати те, що є в її житті (свій простір, свої речі, свій час, свої рішення тощо),
- що результати її зусиль - важливі, і вона має право займатись тим, що її цікавить.
Коли Базові потреби дитини порушуються, це викликає стрес, і як наслідок високу тривожність і пошук засобів її знизити.
Слід зауважити, що всі ці Базові потреби - це НЕ матеріальні речі, а Ставлення.
Ставлення з Увагою, щоб Бачити саме Людину в дитині, а НЕ "те, що треба виправити ".
Життя в кожного різне, дійсно складаються обставини важкі, які складно долати, нажаль.
Вам хочеться побажати сил та терпіння на шляху допомоги синові.
І ще раз хочу зауважити, справа НЕ в "рисах характеру ", з якими "щось треба зробити".
Справа в тому, щоб знайти, з чим не справляється ваш син і допомогти йому це подолати.
А чутливим він залишиться, бо це його особиста риса.
І насправді, ніхто не здатен знати, для чого ця риса йому дана, - може він стане гарним батьком, чи лікарем, чи психологом, наприклад)

Відредаговано автором 27-03-2026 12:59:07

Дякую, що прояснили щодо бабусі.
Це дуже важливо, що Ви його чуєте і приймаєте таким, як він є.
Щодо "загартовування"- тут питання не таке просте, адже дитина не може протистояти чомусь, поки в неї немає сил, досвіду, знань тощо. Але за умови підтримки все сформується.
І ще такі моменти.
В вашому описі відчувається певне роздратування на бабусю. Можливо тут підключається щось ваше, що є між Вами та бабусею. І тут важливо спробувати відділити ці моменти, щоб не додавати накалу до ситуації.
Головне, що бабуся піклується. Так, як уміє, не завжди досконало, але в будь якому разі вона дає вашому синові турботу та тепло. Це можна пояснити сину, щоб він міг навчитись відстоювати свої кордони, але з вдячністю до старань бабусі, яка в принципі не повинна вже нікого виховувати, але допомагає в складних обставинах.
Наприклад, з вітамінами, якщо синові самому не подобається, як бабуся дає запивати вітаміни, то він може пробувати казати щось на кшталт "дякую, бабусю, але з цього дня я буду це робити сам".
Ще момент- певне ставлення до "незагартованості" може підсвічувати , можливо, розчарування(або злість/образу) на когось з чоловіків у вашому житті, який виявився "не готовим" до складностей, через що Вам прийшлося взяти на себе більше відповідальності, наприклад.
А ще, "в дорослому житті буде дуже важко "- це важливо НЕ вкладати в переконання дитини, адже він ще не здатен витримати такі погляди на життя, і це може скоріше нажахати сина, ніж мотивувати його ставати сильнішим.

Те, що Ви пишете "Я кажу лише що не всім можна це показувати і потрібно трішки себе загартовувати, бо в дорослому житті потім буде дуже важко" - це, дійсно, правильно.
Єдине, для дитини, і особливо, хлопчика, важливі не стільки слова, скільки сам приклад поведінки і в перше чергу, батька. І от тут дуже багато питань. Тому, що про батька написано дуже мало. Я правильно зрозуміла, вихованням сина більше займається бабуся?
Як на мене, причина такої надмірної вразливості може ще й бути в тому, що сина виховують, здебільшого жінки. Але ж жінки можуть навчити лише тому, що властиво жінці. Тоді, як чоловічі риси розкрити може лише батько, чоловік...
Тому, на мою думку, одним з пріоритетних напрямків окрім психо-соматики, в роботі з психологом мають бути стосунки сина та батька і розкриття у сина чоловічих якостей.
надзвичайно важливий напрямок роботи з психологом.
А зважаючи, що діти до своїх батьків, як правило, ставляться через призму маминих стосунків з батьком, потрібно обов'язково, дуже глибоко пропрацювати Ваші стосунки з батьком сина.
Без цього жодна, сама найкраща терапія з сином, буде неефективною однозначно.