Доброго вечора Jasmine.
Мої колеги написали вже дуже багато правильних порад, тому я спробую написати лише те, що здається мені головним.
Ви пишете "Все своє життя я підлаштовувалася під когось. Щоб вгодити батькам, щоб бути зручною, щоб заслужити любов"
Коли дитина маленька, вона жити без любові батьків не може. Тому несвідомо робить все можливе, аби лише вони звернули на неї уваги і дали от те саме тепло, яке дитина потребує. Окрім того, дитина у тому, що не отримає порозуміння та любові від батьків звинувачує завжди себе. Тому намагається весь час підлаштовуватися, бути такою, якою її хочуть бачити дорослі... Певне, все це робить несвідомо.
Потім дорослішає, і здається, що може вільно будувати своє життя, але...
От ті самі внутрішні установки та поведінкові моделі, які сформувалися в дитинстві продовжують керувати її життям. І тепер вже доросла людина, і особливо жінка, намагається заслужити любов оточуючих навіть не здогадуючись, що любов дається кожній людині по праву її народження.
Це те, що називається безумовне прийняття. Але воно може бути по відношенню до іншої людини лише тоді, коли є по відношенню до себе. А як на мене, у Вашому сприйнятті себе є дуже багато такого, що не сприймається Вами, відторгається, при чому зовсім несвідомо.
От Ви пишете
"Я людей дуже відчуваю, чи вони в настрої чи без, що люди від мене очікують і чи я задовільнила їхні очікування. Також і стосовно чоловіка, я знаю що він любить, як з ним говорити, щоб не образити. Це саме я чекала від нього. Але він так не вміє. Я неначе енергетично здувалась. Сили не було".
Насправді, абсолютно все в стосунках залежить від того, як ми сприймаємо себе і ставимося до себе. І якщо з дитинства залишилися "не закриті патерни", тобто, не закриті потреби любові від батьків - це стане величезною перешкодою і в стосунках з чоловіком. Адже, чоловік ніколи не зможе дати те, чого не дали батько та мама - у нього зовсім інші функції від природи.
Саме це, як на мене, заважає і Вашим стосункам з чоловіком. Бо, на мою думку, Ви дивитеся на нього через призму очікувань от тої самої маленької дівчинки, яка не відчувала у повній мірі емоційного прийняття від батьків. І щоб показати як би Ви хотіли, щоб ставилися до Вас, з усіх сил намагалися їм догоджати. Але ні він, ні інший якийсь чоловік Вам не дасть того, чого не додали Вам в дитинстві значимі дорослі.
Тому, на мою думку, саме в цьому причина, чому Ви відчуваєте, ніби енергетично здуваєтеся в стосунках з чоловіком. Бо витрачаєте сили в нікуди.
Можливо, напишу дивні речі, але щоб чоловік став більш емоційно наповненим, у першу чергу більш емоційно наповненою, тобто, повною внутрішніх сил, повинна бути саме жінка. Бо емоційна сфера - це більш сфера жіночої природи. Тоді як для чоловічої природи властива любов саме через дію, що насправді, і робить Ваш чоловік. Проблема багатьох сімей саме в тому, що в парі намагаються сприймати близьку людину з позиції свого особистого сприйняття світу. Тоді як жіноча та чоловіча природа кардинально різні. І це аксіома.
Який висновок?
Щоб сімейні стосунки "заграли новими фарбами" потрібно відмовитися абсолютно від усіх попередніх очікувань і навчитися бути самодостатньою (не плутати з самостійністю - це різні речі).
Тобто, спершу необхідно віднайти себе і стати цілісною. Стати жінкою, якій для того, щоб бути щасливою, не потрібно шукати у комусь втіху. А, навпаки, наповнитися самій і стати бездонним джерелом Любові для тих, хто поруч.
А це можливе лише тоді, коли опора буде перенесена із зовнішнього світу на своє Вище "Я". Бо от те саме відчуття депресії - може бути лише внутрішньою порожнечею, яку Ви намагалися заповнити, найперше, чоловіком.
Відредаговано автором 30-11-2025 18:31:58