Як стати опорою для самого себе

Question

Вітаю! Розкажу коротко про себе: медаліст в школі, високі результати ЗНО, один із топовиш ВИШів країни. Сам родом із села. Завжди відчував себе не впевнено. Після зарахування в університет почалися страхи. Боявся їхати в місто. Потім навчання і автогенні тренування в психотерапевта. Виснажливе навчання і сусіди в гуртожитку. Щоб відмежовуватися від цього і думок про навчання, я з 2 курсу почав ходити на підробітки. На 3 курсі познайомився з комп. Amway. Спокуси стати успішним заволоділи свідомістю: навчання, семінари, витрати на їх товар. На п'ятому курсі через мою нав'язливість до однокімнатників(через ідеї Amway) сталася бійка. Після чого сталося порушення психіки. Лікувався не одноразово у відповідному закладі. Потім робота по спеціальності не довго(не витримував навантажень). Знову в селі з батьками 2 роки. Тоді знову пошук себе. Переїзд в райцентр: 2 роботи з ньзькою оплатою. Не задоволеність собою. Все покинув. Знову на 2 місяці в село. Скандал з батьками. Взяв документи і втік з дому. Поїхав до одногрупника ближче до міста. Там знову робота по спеціальності(виробництво). Всі ці десь 8 років завжди розвивався: десятки книг з психології, бізнесу, взаємовідносин, самостійне вивчення англійської. Але результатів було не так і багато. Батьки були вічно не задоволені. Порівнювали з родичами і сусідами, які більш успішні.
Не пропрацювавши і року на виробництві, переїзджаю до великого міста і влаштовуюсь на більш оплачувану престижнішу роботу. Нарешті я зміг зняти окрему квартиру і почував себе господарем життя. До цього життя з хазяйками і в гуртожитках. 
Весь цей час на нейролептиках і маю інвалідність(на роботах про це не повідомл.). Робота виявилася дуже виснажливою. Я не протримався і 3 міс. Не відчував у собі впевненості знайти знову роботу(ця прийшла через знайомого). Батьки переконують вертатися в село. З 2021 я все ще тут. Займаюся сільським господарством. Але справа навіть не в цьому, а у відносинах з батьками. Вони обоє мене прогинають. Атмосфера в сім'ї: батьки щодня сканадалять одне з одним. За ці 4 роки я здається теж змінився. Хоча, не дивлячись на інвалідність, сестра, що приїзджає з міста інколи, каже що я найздоровіший якщо витримую весь цей дурдом кожен день вдома. В минулому році я створив свою невелику пасіку. Але й тут батько намагається керувати. Вони не поважають мене і мій простір. Ніколи не підтримують у починаннях. 

Я здібний і розумний, але не маю внутрішньої опори коли намагаюся щось кардинально змінити. Що з цим можна зробити?

Юлія Зальотіна · Accepted Answer

Доброго дня, Андрію.
Ви йдете свій шлях,  робити вибір та дієте згідно з вашими цінностями і це викликає повагу.

[quote]Я здібний і розумний, але не маю внутрішньої опори коли намагаюся щось кардинально змінити. Що з цим можна зробити?[/quote]
Це запит на терапію. Потрібен час, щоб знайти що заважає вірити в себе та вибудувати власну опору. Однозначно це дитинство, бо всі ми родом звідси. 
[quote]Батьки були вічно не задоволені. Порівнювали з родичами і сусідами, які більш успішн[/quote]
Це могло сформувати ваше незадоволення собою без досягненя успіху. Неможливість сприймаєте себе, як живу людину, яка може бути слабкою та помилятися. Людина різноманітна, є час досягати, а є час розслабитися не зависимо від досягнень. Просто так працює людська психіка й тіло, циклічно. Напруга, відпочинок. Коли циклів не має і людина зависає в якомусь стані, проісходить виснаження [quote]Після чого сталося порушення психіки. Лікувався не одноразово у відповідному закладі.[/quote]

З того що ви описуете я бачу багато вимог до себе, самоаналізу, самоконтролю та удосконалення себе. Коли цього забагато, стається перекос і людина знаходиться в постійній тривозі та не бачить що у світ є багато інших людей та речей. 
Чи є у вас друзі, дівчина, стосунки, близький люди, з якими ви можете поділитися вашими переживаннями?
У терапії вибудовується цей контакт довіри, розкриття та самопізнання через прийняття іншою людиною вас у різних ваших проявах.

Світлана Володимирівна Матюха · Answer

Доброго дня. Ваші батьки живі люди. Не ідеальні й не всесильні. Вони могли поранити, а підтримки дати не змогли, бо самі її не мали. Але для того, щоб знайти опору в собі, треба пройти шлях сепарації. Сепарація не про звинувачення батьків чи себе, а про тверезий погляд на них і на себе. Лише з таким поглядом можна вийти з їхнього сценарію й нарешті жити своїм життям.
У більшості з нас всередині сидить критичний внутрішній батько, який тисне й знецінює. Ваш, мабуть, особливо гучний, ви чули його все життя. Опорою собі станете, коли навчитеся з ним розмовляти, а не коритися, і поступово сформуєте внутрішнього підтримуючого дорослого, який дозволяє помилятися, рухатися своїм темпом і опиратися на власні рішення.
Дитина з села, яка вступила до топового університету, працювала, шукала себе, створила пасіку  це про вашу здатність рухатися вперед навіть без підтримки. Проблема не в невпевненості чи нездатності. Проблема в тому, що все життя ви будували себе в умовах порівнянь і щоденних конфліктів. Тут внутрішня опора не виростає сама.
Лише з трезвим поглядом можна пройти сепарацію й нарешті стати дорослим, навіть якщо вам уже тридцять два.
І тут може допомогти психотерапія щоб сформувати ту внутрішню опору, якої сім’я не дала. Ви давно рухаєтесь у правильному напрямку.
Як вам така думка відгукується?
 Відредаговано автором 25-11-2025 09:37:28

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго ранку, Андрію!
[quote]Я здібний і розумний, але не маю внутрішньої опори коли намагаюся щось кардинально змінити. Що з цим можна зробити?[/quote]
Що з цим можна зробити? Та, звісно, що - йти далі, робити кроки вперед від тієї позначки, на якій знаходитесь тепер(!) Набувати досвіду у своєму темпі і стилі(!) Проявлятись, не зважаючи на батьків(!) Вчитись витримувати їх та свій власний емоційний тиск(!) Відкривати для себе простір радості і задоволення, змінюючи фокус уваги з того, що не подобається, на те, що дає хоч краплину світла і тепла в серці(!)
Я вам зараз скину цікаву інформацію - Біль про права особистості. Вчитайтесь в неї і почніть помічати, що з наведеного переліку пунктів можете втілювати вже тепер. Що - згодом. 
ВИ МАЄТЕ ПРАВО:

1. … ставити себе на перше місце
2. … просити про допомогу та емоційну підтримку
3. … протестувати проти несправедливого звернення чи критики
4. …мати свою власну думку чи переконання
5. …здійснювати помилки, поки Ви не знайдете правильний шлях
6. …надавати людям право самим вирішувати свої проблеми
7. …говорити: «Дякую, НІ», «Вибачте, НІ»
8. …не звертати уваги на поради оточуючих і слідувати своїм власним
9. …побути одному, навіть якщо іншим хочеться вашого суспільства
10. …мати свої власні, які завгодно, почуття, незалежно від того, чи розуміють їх оточуючі
11. …змінювати свої рішення або змінювати образ дій
12. …добиватися зміни домовленості, яка вас не влаштовує
13 ... судити про власну поведінку, думки, емоції і брати відповідальність за їх наслідки на себе.
14 ... не виправдовуватися і не вибачатися за свою поведінку
15 ... вирішувати, чи повинні ви брати на себе відповідальність за чужі проблеми.
16 ... сказати: "Я не знаю", "Я не розумію".
17…сказати: «Мені начхати…», «Мене не хвилює…», «Мене не цікавить…»

ВИ НІКОЛИ НЕ ОБОВ'ЯЗАН

1. …бути бездоганним на 100%
2. …іти за всіма
3. …робити приємне Вам неприємним людям
4. …любити людей, які завдають Вам шкоди
5. …вибачатися за те, що Ви були самим собою
6. …вибиватися з сил заради інших
7. …відчувати себе винним за свої бажання
8. …миритися з неприємною Вам ситуацією
9. …жертвувати своїм внутрішнім світом заради будь-кого
10. …зберігати відносини, які стали образливими
11. …робити більше, ніж Вам дозволяє час
12. …робити щось, що Ви насправді не можете зробити
13. …виконувати нерозумні вимоги
14. …віддавати щось, що Вам насправді віддавати не хочеться
15. …нести на собі тяжкість чиєїсь неправильної поведінки
16. …відмовлятися від свого «Я» заради чогось там чи когось не було.

Пам'ятайте про ці свої права і також пам'ятайте про те, що такі самі права має будь-яка інша людина, будьте готові прийняти таку поведінку від оточуючих і будьте достатньо розумним, щоб з гідністю шукати рішення, шукати компроміс, поважаючи свої права і права іншої людини.

 Відредаговано автором 25-11-2025 10:21:37

Алла Григорівна Веленко · Answer

Доброго вечора Андрію.
Думаю причина того, що з Вами відбувається криється у відсутності справжньої психо-емоційної сепарації з батьками.
Власне, саме тому, на мою думку,  всі Ваші найкращі зусилля поки що залишилися нереалізованими. Адже, маленька дитина дуже потребує любові та підтримки батьків. А коли цього недоотримує, завжди звинувачує себе: не така, неправильна, нерозумна і т.д. І коли така дитина дорослішає навіть не помічає, що продовжує жити своїми дитячими установками. Власне, звідси Ваше невпинне бажання довести всім і собі, що Ви чогось варті, навіть за рахунок власних сил. Окрім того, коли з дитинства залишається багато невисловлених претензій та образ до батьків - це, як правило, утворює психо-емоційні, енергетичні блоки, які роблять людину слабкою. Звідси і Ваша швидка стомлюваність.
І ще. Насправді, основна відповідь на Ваше запитання криється у Ваших же словах: "Я здібний і розумний, але не маю внутрішньої опори коли намагаюся щось кардинально змінити".
До тих пір, поки Ви несвідомо продовжите шукати психо-емоційну опору в своїх батьках, на превеликий жаль, ніякі зовнішні зусилля не допоможуть. Адже, це породжує залежність від батьків і робить Вас невпевненим та нерішучим. Тоді, як опора на своє вище "Я" все кардинально змінить.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Як стати опорою для самого себе

Відповіді психологів