Старша сусідка лізе не у свої справи...

Question

Із сусідами (їм уже по 60 років)  у нас доволі гарні відносини. Коли ми переїхали у новий будинок, почали з ними товаришувати... Ходимо один до одного в гості і, жартуючи, називаємо один одного: син/доня, мама-тато...Так склалося, що вони дітей не мають... А ми з чоловіком декого зі своїх уже втратили... Тому так...товаришуємо, гарно спілкуємося, допомагаємо один одному, якщо потрібно.
Але ось уже кілька днів мені не дає спокою кілька ситуацій. 
Перша. Наша донька йтиме в 1 клас. І ця сусідка, "вхожа" в коло вчителів, без мого відома! навіть не радячись зі мною!, домовилася зі шкільним психологом, до якого вчителя записати нашу доньку! Бо ця вчитель, якась там її гарна знайома, колега і т.д. і вона, мовляв, краще знає, до кого треба...
Спершу у мене був шок! І я їй навіть, зніяковівши, подякувала...Але потім - прийшло розуміння, що мої кордони порушили! Мама - я! І ми чоловіком маємо такі питання вирішувати! Тому я пішла і спокійно їй повідомила, що ми маємо намір йти до іншої вчительки, це МОЄ рішення! (я провела власне розслідування і зрозуміла, до кого моїй дитині і справді краще, а не до знайомої знайомих, бо це якийсь абсурд).
ДРУГА СИТУАЦІЯ. У садочку один із хлопчиків, (він інклюзивна дитинка), до речі, наш сусід, зробив подряпинку нігтиком моїй доньці на обличчі. Доня прийшла  із садочка заплакана (вона дуже в нас вразлива). Я їй пояснила, що Бодя напевно зрадів коли тебе впізнав, і ненавмисне це зробив. Заспокоїла і змастила подряпинку. Все! Про це якось дізналася і сусідка. І мені заявила, що вона вже порозмовляла із завідуючою садочком з цього приводу! "Роздувши" таке, що жах! Мовляв, нашу доню той хлопчик ледь не вкусив за щоку, а куди ж дивилися вихователі! У мене знову -- шок!
 Мені ж сусідка вкотре натякнула, що я слабохарактерна, не можу за свою дитину заступитися, і іноді повинна "показувати зубки"... І тут я при ній розплакалася... Мені стало неприємно. Здалося, що нам мене тиснуть. І я навіть засумнівалася, можливо, вона права?? Я дала слабину...знаю...але тоді був такий момент (сестра в той день дорікнула, що я не можу приїхати на Горбки і т.д ) Відчула себе поганою, нікчемною сестрою, донькою, а тут - ще й мамою. Одне слово, все разом навалилося. Сусідка мене заспокоювала, мовляв, вона хоче краще. Але потім до мене знову прийшло розуміння: мене виставили дурепою, та ще й без мого відома влаштували якісь розбірки....після всих цих подій мені хочеться від сусідки триматися подалі!
Розсудіть, будь ласка!

Дарія Андріївна Рудь · Accepted Answer

Дякую, що поділилися цією історією. Те, як ви її описали, показує вашу чутливість, глибоку рефлексію і турботу про свою дитину. Ви вже зробили дуже багато — і це заслуговує на повагу. З того, що ви пишете, справді видно, що відносини з сусідами були теплими, майже родинними, але останні події змусили вас відчути, що ваші особисті й батьківські кордони було порушено. І ви маєте повне право так почуватися. Рішення щодо вчителя для доньки — це виключно ваш з чоловіком вибір. Те, що хтось без вашого дозволу чи навіть без консультації з вами домовляється про щось настільки важливе, — не турбота, а втручання. Те саме і з ситуацією у садочку. Ви як мама відреагували з гідністю, делікатно пояснили доньці, заспокоїли її. І це не слабкість, а прояв чуйності й розуміння. Втручання сусідки у вигляді скарг і тиску лише створило напругу. Оцінювальні висловлювання на вашу адресу — що ви нібито слабохарактерна — є неприпустимими і, на жаль, знецінюють вас як маму. Ваші сльози були природною реакцією на тиск, втому і біль, які накопичилися. Це не провина — це людська вразливість, і вона гідна підтримки, а не критики. У мене виникає питання: як часто ваша донька буває в гостях у сусідів, і наскільки тісно вона включена в їхній простір? Можливо, саме це створило у них відчуття, що вони мають право вирішувати щось за вас? Якщо це так, то важливо чесно відповісти собі на запитання: чи ви готові розставити нові, чіткі межі у цих стосунках? Не для того, щоб образити, а щоб захистити свій простір, свою дитину і власне батьківство. Я рекомендую вам розглянути можливість терапевтичної сесії. Така розмова може допомогти вам більш чітко відчути свої кордони, посилити впевненість у своїх діях як мами і жінки, і знайти спосіб відстоювати себе так, щоб при цьому зберегти внутрішній спокій. Ви вже маєте на це всі внутрішні ресурси — просто, можливо, зараз потрібна підтримка, аби їх активізувати. Якщо будете готові — звертайтеся.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго ранку, Алла!

[quote]Розсудіть, будь ласка![/quote]
Співчувати, зрозуміти, підтримати - так, а от розсудити - то не справа психологів. Цим займаються арбітри або судді.

Чим реально можна вам допомогти, та це висловити думку, що ви маєте право на всі емоції і почуття, які зараз переживаєте. Жива людина тому і жива, що душею і серцем, а не лише розумом - холодним або не дуже холодним - реагує на події навколо.
От і ви реагуєте - на щось болісно, а на щось цілком прийнятно.
Але варто спочатку дослідити ситуації цілісно, враховуюч усі аспекти і деталі.

[quote]Коли ми переїхали у новий будинок, почали з ними товаришувати... Ходимо один до одного в гості і, жартуючи, називаємо один одного: син/доня, мама-тато...Так склалося, що вони дітей не мають... [/quote]
З приводу цього. Спробуйте зазирнути всередину себе і знайти відповідь, що вас мотивувало ЧУЖИХ людей називати мамою і татом? Яка була в тому потреба - для себе щось отримати? Їм щось про себе донести?

[quote]Але потім - прийшло розуміння, що мої кордони порушили! Мама - я![/quote]
Тобто та жінка поза вашою спиною втрутилась туди, куди її не просили? Правильно? А що ви відчули в той момент? Може, гнів, образу? Якщо так, то на кого їх спрямували?

[quote] І ми чоловіком маємо такі питання вирішувати! Тому я пішла і спокійно їй повідомила, що ми маємо намір йти до іншої вчительки, це МОЄ рішення! (я провела власне розслідування і зрозуміла, до кого моїй дитині і справді краще, а не до знайомої знайомих, бо це якийсь абсурд).[/quote]
Тобто ви намагались вирівняти ситуацію, а як відреагувала сусідка? Ви її реакцію побачили? Усвідомили? Можливо, твердо попросили не втручатись у ваше життя?

[quote]Про це якось дізналася і сусідка. І мені заявила, що вона вже порозмовляла із завідуючою садочком з цього приводу! "Роздувши" таке, що жах! [/quote]
Отже, виходить, що ваше прохання вона проігнорувала.

[quote]Мені ж сусідка вкотре натякнула, що я слабохарактерна, не можу за свою дитину заступитися, і іноді повинна "показувати зубки"...[/quote]
Можете зараз виважено подивитись на перебіг подій, на власну спроможність діяти у власних інтересах і визначити, наскільки слова сусідки мають місце в реальності?

[quote] І тут я при ній розплакалася... Мені стало неприємно. Здалося, що нам мене тиснуть. І я навіть засумнівалася, можливо, вона права?? [/quote]
Власне, що таке ви відчули на рівні почуттів, через що пішли сльози? 

[quote]Я дала слабину[/quote]
Розкрийте, будь ласка, що означає "дала слабину"?

[quote]Сусідка мене заспокоювала, мовляв, вона хоче краще.[/quote]
Ймовірно, їй здається, що вона має право, зважаючи на "блискість відносин". І, напевно, в неї є потреба доводити самій собі, що вона турботлива і дієва "МАМА". А для реалізації її задумів потрібен об'єкт, тобто ви - людина, на яку вона хоче "вилити свою любов".
Тобто ЗАПОДІЯТИ добро(!)

[quote]потім до мене знову прийшло розуміння: мене виставили дурепою, та ще й без мого відома влаштували якісь розбірки....після всих цих подій мені хочеться від сусідки триматися подалі![/quote]
Чи є у вас думки, як краще реалізувати таке бажання? 
До чого воно, зрештою, має призвести? 
Як укріпити своє Я, аби на майбутнє не опинитись в якості "матеріалу" для чиїхось експериментів з добротою?

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

А какую именно помощь от психологов вы бы хотели получить?
Что вы подразумеваете под просьбой рассудить вас?

Вы описываете отношения с соседями, где в шутливой форме называете друг друга "мама/папа и сыночек/дочка". И описываете типичную ситуацию с родителями, с которой сталкиваются огромное количество взрослых людей - непонимание, что дети выросли и что нужно все согласовывать, а не из добрых побуждений лезть в их жизнь, проламывание границ и неуважение. И я предположу, что ситуации с соседкой подсветили ту проблему, которая есть у вас - сложности с отстаиванием границ, проблемы с самооценкой (действия соседки каким-то образом заставили вас усомниться в том, какая вы) и желание полностью разорвать контакт от злости и обиды (предположу, что именно эти чувства есть).
Я предположу, что подобные нарушения границ могли быть и ранее с соседями, но может не в такой яркой форме.

Какие у вас отношения с вашими родителями были и есть?
Что ценного для вас в отношениях с этими соседями?
Были ли у вас какие-то неприятные ощущения от общения с соседкой раньше? Если да, то по каким поводам и как вы обходились со своими переживаниями?

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Тут вопрос сепарации вашей от вашей мамы. К сожалению, смерть родителя не означает, что сепарация произошла. Я говорю сейчас про психологическое отделение, взросление. И с соседкой вы влетаете в чувства и переживания, которые адресованы маме.
[quote]Мене це дратує, я не хочу бути слабкою, такою - як була моя покійна мама...[/quote]
И тогда получается, что вы как будто доказываете "маме", что я такой не буду. И лучше разорвать отношения, чем пытаться их выстроить. Но в данной ситуации соседка только подсветила проблему нерешенную. И если ее не решить и просто перестать общаться (а вы имеете полное право не хотеть общаться и это будет ок), то все равно проблема останется.
Я бы рекомендовала вам поработать с психологом на тему личных границ, вашей самооценки и отношений с родителями.
Про сепарацию я писала пару статей - что это, для чего нужно, какие признаки отсутствия сепарации и как это влияет на жизнь
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-1-51zhemchug.html
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-2-03zhemchug.html

Алла Григорівна Веленко · Answer

Доброго дня Алло!
Коли Ви говорили, що сам Бог послав Вам Ваших сусідів, насправді, були не так вже і неправі. Адже, у цьому світі випадковостей просто не буває.
Бо саме ці сусіди, особливо, сусідка, через свої слова та вчинки, почали поступово проявляти в Вас саме ті проблеми, про які Ви навіть і не здогадувалися. Бо, як на мене, сформувалися вони дуже давно, у Вашому дитинстві. Тому саме ця сусідка стала тим тригером, який ці всі проблеми почала "витягувати" назовні, навіть цього не усвідомлюючи.
Ви пишете "Відчула себе поганою, нікчемною сестрою, донькою, а тут - ще й мамою". Але ж, якщо ми з дитинства почували себе впевнено та цілісно, нас ніхто і ні за яких обставин не зможе змусити почувати себе нікчемою. Бо так ми влаштовані, що наше сприйняття себе та оточуючого світу, формується від народження завдяки значимим для нас дорослим, а саме, батькам.  І це саме сприйняття закладається всередині нас у вигляді певних установок та поведінкових моделей.
Чи не тому Ви спершу розгублено подякували сусідці, що з дитинства не було сформоване чітке уявлення про власні кордони?
Окрім того, Ви пишете "Мене це дратує, я не хочу бути слабкою, такою - як була моя покійна мама...". А що це може означати? Що є внутрішній, швидше ша все, латентний (непроявлений) осуд маминої поведінки. А в таких випадках, чим довше таке сприйняття мами "сидить" в середині і чим сильніше є прагнення "не бути такою...", тим більше вірогідність, що саме так і будете реагувати за певних обставин. Реагувати, як мама. Чому? Дитина складається з двох "половинок": тата і мами. І якщо є неприйняття чогось в комусь із батьків, буде і неприйняття якоїсь частини себе. А це призводить лише до того, що ми станемо потрапляти в такі ситуації, за яких почнемо поводитися так само. І ніяке розуміння того, що відбувається, не допоможе. Бо це рівень рефлексів, який поміняти лише одним своїм бажанням стати іншою, на превеликий даль, не спрацьовує.
Отже, ситуації з сусідкою, цілком закономірні. Бо це саме життя Вам створило такі умови, ша яких Вам потрібно почати дуже серйозно розбиратися з тим, що відбувалося в дитинстві.
І ще. На скільки я зрозуміла, у Вас є сестра? А які у Вас з нею стосунки?

Мені ця жінка говорила слова, які я не чула від мами (що я красива, розумна...) я іноді питала в неї поради...Нас гукають на свята, як роблять батьки! Вибирають найкращі шматочки...це так приємно і мило. У чоловіка -- не стало тата. А цей сусід - його копія характером!

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote] Мені ця жінка говорила слова, які я не чула від мами (що я красива, розумна...) я іноді питала в неї поради...Нас гукають на свята, як роблять батьки! Вибирають найкращі шматочки...це так приємно і мило. У чоловіка -- не стало тата. А цей сусід - його копія характером![/quote]
Про таку зав'язку близькості можна було здогадатись. Від сусідки ви почули бажані слова і відчули приязне ставлення до себе. Внаслідок чого ваше серце розтануло і потягнулось, немов, до рідної мами. Вам приділяли увагу, гукали на свята... А кому б це було неприємно?! 
Проте у поведінці сусідів проглядається щось схоже на символічний підкуп, який, що ви побачили згодом, обернувся "сплатою" у відповідь - безсоромним втручанням у ваше життя і справи.  

[quote]Ми іноді говорили, що це доля таких сусідів послала...(їм нас, а нас - їм).[/quote]
Зазвичай саме так в побуті і кажуть. Однак на мові психології спрацювали своєрідні закономірності: ви зустрілись з явищем, яке мало за мету - дати вам можливість пережити досвід, якого бракувало. Пройти потрібні уроки і зробити відповідні відкриття про себе і про взаємини. Так що можете бути вдячною сусідці за наданий шанс.  

[quote]Слабохарактерною ні я, ні люди які мене оточують - так не вважають. Чоловік навіть сказав, що хотів би, щоб я навіть була м'якшою))[/quote]
Він вам пояснив, що означає м'якість в його розумінні? Чого вона має стосуватись? В якій формі проявлятись? 

[quote]Але мені неприємно, з якою наполегливістю ця жінка мені це постійно (!) внушає. Мене це дратує, я не хочу бути слабкою, такою - як була моя покійна мама...[/quote]
Тобто стикаємось з певним протиріччям - чоловіку бажано, аби ви стали трохи м'якішою, а тій жінці здається, що вам бракує твердості. Наразі можна розгубитись. То за ким має бути останнє слово - за чоловіком? за сусідкою? чи за вами? 

[quote]Що означає дала слабину? - Проявила при сусідці сльози...[/quote]
Та хіба це насправді слабкість? Може, це як раз та сама автентичність, коли людина поводить себе зовні у повній відповідності тому, що переживає всередині.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Старша сусідка лізе не у свої справи...

Відповіді психологів