Проблеми у стосунках з матір\\\'ю на рахунок підзаробітку студентам
Я студентка. Досить важко дається навчання, на яке мене мама відправила без мого відома (подала документи самостійно).
Але я стараюсь, лишився ще рік і все. Воля. І тут мама вигадала, що мені ще треба на роботу йти, бо їй хтось сказав, що закордоном кожна друга дитина і вчиться, і працює, і взагалі золото, а не дитина! Чому я маю підлаштовуватись під когось? Чому я не вимагаю від батьків, аби вони були багатими, дарили мені айфони та машини, як іншим дітям то роблять інші батьки? Мені ітак важко, я вже мала рік тому нервовий зрив і працювала із неврологом, бо почались головні болі та шуми у вухах.
Чого батьки просто не приймуть мене такою, як є? Чому не можуть поважати мою думку, мої можливості та право вибору?
Будь ласка, допоможіть, бо я просто плачу десятки разів на день через постійні цькування в мою сторону(( відчуваю себе нічого не вартим непотребом(((
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
Я студентка. Досить важко дається навчання, на яке мене мама відправила без мого відома (подала документи самостійно).
Скажите, почему так получилось, что мама без Вашего согласия отдала Ваши документы и Вы согласились с ее выбором? Вы можете с ней об этом поговорить, что Вы хотите, а что нет? У Вас есть какое-то представление о том, где бы Вы хотели учиться? В каких отношениях Вы с отцом?
Добрый день. Мы не можем изменить других людей, к сожалению. Осознайте, что у родителей такая позиция. Сочувствую, что она не такая как вам хотелось бы. Но вы уже взрослая и у вас может быть своя позиция и своё виденье вашей жизни. Когда мы вырастаем, мнение родителей это всего лишь мнение родителей и оно перестаёт быть на первом месте, когда человек взрослеет. Чего хотели бы вы в своей жизни? Что бы вы сами могли для этого сделать?
•Ользі Головченко•
Я вилетіла із попереднього вузу, мати вирішила, що ще одна спроба зайвою не буде. Я на той момент вже мала повне вигорання і через ставлення у вузі до студентів, і через сексизм зі сторони студентів та несправедливість в оцінюванні.
Я маю ідею, як використати теперішню освіту у тій, яку хочу отримати в майбутньому, але для цього треба багато працювати над собою, над знаннями. І я працюю, вчусь. На жаль, мама не розуміє, що я маю свою думку і свої бажання. Вона бачить лише своє бачення мого майбутнього і в її голові воно найкраще. Постійно радить щось, як от з роботою, але я цієї поради не прошу, але ж порада всерівно переходить в натиск і вимогу із її сторони.
Тато тримає нейтральну сторону, просто не лізе. З матір'ю боротись нереально — відразу давить на те, що вона бажає кращого, а я невдячна.
А я після вильоту із вузу хотіла йти на роботу на півставки і вчитись, аби поступити в той заклад, до якого зараз прагну. Але тепер я не можу йти на роботу, бо просто з навчанням не впораюсь — ні із тим, що вже є, ні із тим, до якого треба зараз потужно вчитись.
Вы говорите, что Вам уже 22 и Вы достаточно взрослый человек, чтобы принимать самостоятельно решения и не выполнять то, что говорит мама. Как так получилось, что у Вас не получилось в первом ВУЗе? Это был тоже мамин выбор или Ваш? Вы могли бы поговорить с отцом о том, что Вам не нравиться и что Вы хотите и, возможно, что таким способом получить поддержку с его стороны?
Добрий день!Звичайно,мама хоче кращого для Вас! Але це Ваше життя, Вам вирішувати, як його будувати. " І тут мама вигадала, що мені ще треба на роботу йти, бо їй хтось сказав, що закордоном кожна друга дитина і вчиться, і працює, і взагалі золото, а не дитина! Чому я маю підлаштовуватись під когось? Чому я не вимагаю від батьків, аби вони були багатими, дарили мені айфони та машини, як іншим дітям то роблять інші батьки? Мені ітак важко, я вже мала рік тому нервовий зрив і працювала із неврологом, бо почались головні болі та шуми у вухах.
Чого батьки просто не приймуть мене такою, як є? Чому не можуть поважати мою думку, мої можливості та право вибору?" Чому Ви думаєте так? Які докази цього маєте?
Доповнення від автора питання·
Перший вуз був моїм вибором. Вилетіла із вузу, бо мала проблеми зі здоров'ям, що не пов'язувались із ритмом навчання. Також було психологічно важко навчатись через тиск зі сторони викладачів та окремих студентів.
Підтримки зі сторони батька в спілкуванні із матір'ю майже нема, бо він постійно закордоном і в час приїзду додому тримає нейтральну сторону, аби не вмішуватись у сварку.
На жаль, кожен мій вибір в житті мав обов'язково бути затвердженим та одобреним батьками. Якщо я щось робила сама і помилялась потім — мене осуджували, що от «треба було слухати старших, мудріших, а не показувати коники».
Так сталось і з першим вузом — це було моє бажання, я вилетіла і тепер слухаю, що треба було відразу вступати туди, куди мені батьки казали, а не видумувати собі фантазії.
Коли я поступала вперше, то шукала багато підзаробітків із друзями, але батьки відмовляли, що «не треба, ми тобі все даємо, ти лише вчись». Але тепер вони кажуть, що треба і вчитись, і працювати, і взагалі «інші діти вже і сім'ю, і дітей мають». Будь-які мої хобі сприймались все в штики, я мала лиш ходити туди, куди батьки давали, а якщо кидала — то все через лінивство моє. Але ніхто не думав, що це елементарно моє не бажання бути там, де я з самого початку не хочу бути. Коли вперше поступала, то хотіла в інше місто чи навіть закордон пробуватись, але батьки сказали шукати лише в рідному місті, бо я сама пропаду в чужому, а тут вони мені допоможуть завжди. Тепер пожинаю це з тої сторони, що з мене елементарно насміхаються, що я би без батьків пропала сама.
Але ж мені навіть не дають спробувати, я як собака — мене ніби і люблять, і право вибору ніби маю, але тримають на короткому повідку. Аби не рипалась..
Вы говорите, что покинули первый ВУЗ из-за проблем со здоровьем, а не потому что Вы его не тянули. Если Вы финансово зависите и живёте с родителями, то Вам будет сложно жить самостоятельной жизнью. Возможно, что Вам лучше делать свои ошибки, потому что их делают все и от этого никто не застрахован, зато Вы приобретёте опыт и уверенность.
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
