Не сплю, худну і просто хочу померти.

О,это тревожные "обозначения" -"идеальная","все понимаешь".Это может означать,что вы понятны и...неинтересны,к тому же вам всегда лапши можно навешать - ведь вы все поймете,войдете в положение(отсюда и отговорки - потому что вы с ними считаетесь).Видимо,человек вы отзывчивый и не стервозный.К тому же вы уже за ним замужем - то есть его уверенность в том.что вы никуда не денетесь,возросла.Теперь посмотрите на общую картину - есть милая,понимающая девушка,где-то предсказуемая(надежная),которой ты нужен...и непонятно.как рядом с ней жить.Раньше надо было за девушкой "присматривать",чтобы никуда не делась,да и за собой - чтобы,опять же.девушка не сбежала.Но теперь-то!..Конечно,это я фантазирую-предполагаю,причем даже не о вас.а о вашем муже.И вы-то можете предположить гораздо лучше.чем я - почему его поведение изменилось.действительно ли изменилось и отношение,а не только поведение.Как вы думаете - если вы решите,например,уйти от него - как он к этому отнесется?И,конечно.не дело(и очень не дело) не спать и не есть - вы даже не представляете,какие могут быть последствия,ваши теперешние страдания покажутся ерундой.Так что - на прием к врачу-психотерапевту,для решения пока что медикаментозного.Это уравновесит ваш эмоциональный фон,и вы сможете о своей ситуации размышлять и принимать решения.Пока же подумать можно о таком - что если не ждать,пока он будет проводить с вами время,а самой организовать для себя то,что доставило бы вам удовольствие?

Елі, дуже багато співчуття до вас виникає. Якийсь такий у вас внутрішній біль всередині, що теж хочеться плакати. Дуже сумно для мене, що ви через таке ставлення до себе чоловіка відмовляєтеся жити. Що заважає вам продовжувати добре жити і піклуватися про себе, не зважаючи на ставлення чоловіка? У мене таке припущення, що у вас є злість, образа на чоловіка, а ви ту злість, роздратування, розчарування направляєте на себе, і страждаєте через це самі. Одною порадою тут не обійдешся. Вам необхідна психологічна підтримка і допомога - зробіть, організуйте це для себе. Якщо у вашому місті немає психолога, виберіть тих, хто працює в скайпі. Ситуація справді тривожна, адже 45 кг - це на межі гормональних змін в організмі і серйозних порушень здоров`я. Ще трохи - і його можна втратити. Не надійтесь на допомогу тих, хто поки не може її вам дати (чоловік), краще зверніться туди, де вам можуть допомогти, не будуть критикувати і намагатися "переробити" (я маю на увазі психологічну консультацію). З повагою.