Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 4 хвилини тому: «Здравствуйте. Рассыпалась... значит хрупкая. Значит эта часть в вас все таки есть, женская, хрупкая . Но почему то эта часть вам не нравится. Не принимаете её чем-то. Может, она у»
Тетяна Штапова
Тетяна Штапова 15 хвилин тому: «Доброго дня. Ви вже й так багато чого робите для себе і отримуєте підтвердження, що деякі способи допомагають. Але дійсно складно дати самій собі всю любов, яку потребуєте. Люд»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 4 години тому: «Здравствуйте, Роман! цитата: «Утрата интереса к жизни, пустота и апатия» Примите мои слова сочувствия и поддержки! Расскажите, когда впервые почувствовали утрату интереса к жизн»
Питання від: Ося Вік: 18

Не знаю чи поступати

Добрий день. Хочу почути думку практикуючих психологів. Збираюся поступати на психологію, чим ближче НМТ, тим більше сумніваюся, що це правильний вибір. Всі навколо вже радяться з штучним інтелектом щодо психологічних проблем, а що буде далі, чи будуть комусь потрібні психологи? Люди бояться людей, люди ображають і навпаки - токсичать і травмують людей, невідомо чи ця професія має майбутнє, чи захоче хтось відкриватися людині, коли нейромережі ще більше розвинуться? І взагалі не знаю, яка в мене місія. Бачу, що деякі фахівці мають власне гасло, що вони допомагають певним категоріям людей. Мені наче і було б цікаво стати психотравматерапевтом, мені цікаві люди і з одного боку є бажання розбиратися в проблемах, спілкуватися і допомагати. З іншого боку ніби хочеться сховатися від людей, робити щось в закритому домі/кабінеті/майстерні, та мінімізувати взаємодію з соціумом. Не знаю. Якщо не психологія, то не уявляю, що мені було б цікаво як професія на життя. Немає близьких друзів, з ким порадитись. З родичами стосунки не близькі. З штучним інтелектом радитись смішно, абсурдно. Допоможіть розібратися, будь ласка.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 390331 для Віталій Вікторович

Добрий день. Я не знаю, як правильно вчинити, на яку професію поступати і чи поступати взагалі?
Правильно для кого? Якщо поступати, лише для того щоб поступати, то навіщо? Щоб комусь догодити? Щоб знаходитись у певному статусі?
Придивляйтеся і прислухайтеся не назовні, орієнтуючись на оточуючих, а всередину себе - хто я насправді? Що я хочу, що мені приємно, що мені подобається? Що я не хочу, не люблю, не подобаєтья?
Ваша місія має бути саме ВАШОЮ. У повному розумінні цього слова.
Але це дуже страшно, приймати СВОЕ рішення, брати на СЕБЕ відповідальність. Нічого, поспішати нікуди, ніхто вас не підганяє, відповідь прийде сама, коли вгамуються пристрасті
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 390333 для Віталій Вікторович

Насправді підганяють. Родичам не подобається забезпечувати мене в той час, як інші вже вчаться/працюють, а я не знаю, чого хочу
Так, я розумію і в тому то і вся проблема, що підганяють. Але ви не інші, ви - це ви, інші тут, насправді, ні до чого. У них своє життя, своя доля, а у вас своя. Це стадний, тваринний інстинкт, оглядатися на інших. У такому разі, вимушене рішення, прийняте під тиском, швидше за все не буде тим, що вам насправді потрібно
Доброго дня, Ося.
Я б рекомендувала вам пройти декілька тестів з профорієнтації для випускників., а також спеціалізовані тести для абітурієнтів, які допомагають вибрати професію та університет.
Проходьте декілька тестів , щоб отримати більш обʼєктивний результат.

«І взагалі не знаю, яка в мене місія.»
Ви не поспішайте, в 18 років не знати цього, якби нормально. Деякі дорослі, навіть старі люди так і не зрозуміли, в чому їх місія.
Тому, орієнтуйтеся на те, що вам « до душі «, з чим ви скоріше за все впораєтеся й на що вистачить терпіння.
ВІтаю !
Ви зараз стоїте не лише перед вибором професії. Насправді це значно глибше питання: «Яким життям я хочу жити?» І тривога, яку Ви відчуваєте перед НМТ — дуже жива й чесна реакція на невизначеність, а не ознака того, що з Вами щось не так.
Те, що Ви пишете про психологію, звучить не як випадковий інтерес. Ви помічаєте людський біль, Вас цікавить внутрішній світ людини, Вам хочеться розуміти, допомагати, бути поруч із чимось важливим. Але одночасно Ви втомлені від людей і хочете сховатися. І це не суперечність. Дуже багато людей, які йдуть у психологію, мають високу чутливість. А чутливість — це не лише здатність бути близько до іншого, а й потреба іноді закриватися від світу, щоб не перевантажуватися.
Мені здається важливим, що Ви не романтизуєте професію. Ви бачите реальність: штучний інтелект, самотність людей, страх близькості, токсичність, відчуження. Але знаєте, що я помічаю? Попри все це, люди не перестають шукати живу присутність іншої людини. Бо жодна технологія не проживає поруч із людиною її сором, втрату, страх смерті, покинутість чи любов. Інформацію може дати машина. Але досвід людської зустрічі — ні.
І я думаю, що в майбутньому хороші психологи будуть потрібні навіть більше. Не ті, хто просто «дають поради», а ті, поруч з ким людина відчуває себе живою і побаченою.
Водночас зараз Вам не обов’язково знати свою «місію». У 17–20 років це часто звучить як вимога негайно зрозуміти сенс усього життя. Але професійний шлях нерідко формується поступово. Спочатку — цікавість. Потім досвід. Потім власний стиль. А вже потім — розуміння, з ким і для чого хочеться працювати.
І ще одна важлива річ: якщо Вам хочеться усамітнення, тихого простору, мінімуму соціуму — це не означає, що психологія Вам не підходить. Навпаки, індивідуальна практика часто і є таким простором: кабінет, одна людина навпроти, глибока розмова без шуму натовпу.
Можливо, зараз Вам не потрібно вирішити «на все життя». Спробуйте поставити собі інше питання:
«Чи хочу я дати собі шанс дізнатися цю сферу глибше?»
Бо вступ — це ще не вирок і не довічний контракт. Це лише двері, які можна відкрити й подивитися, що за ними.
І ще. Те, що Ви пишете «немає близьких друзів», «нема з ким порадитись» — звучить дуже самотньо. І, можливо, частина Вашого потягу до психології народжується саме з досвіду нестачі живого, безпечного контакту. Іноді люди приходять у цю професію не тому, що мають усі відповіді, а тому, що добре знають, як болить людська віддаленість.
Це теж може стати не слабкістю, а глибиною.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.