Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 2 години тому: «Здравствуйте. Рассыпалась... значит хрупкая. Значит эта часть в вас все таки есть, женская, хрупкая . Но почему то эта часть вам не нравится. Не принимаете её чем-то. Может, она у»
Тетяна Штапова
Тетяна Штапова 2 години тому: «Доброго дня. Ви вже й так багато чого робите для себе і отримуєте підтвердження, що деякі способи допомагають. Але дійсно складно дати самій собі всю любов, яку потребуєте. Люд»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 7 годин тому: «Здравствуйте, Роман! цитата: «Утрата интереса к жизни, пустота и апатия» Примите мои слова сочувствия и поддержки! Расскажите, когда впервые почувствовали утрату интереса к жизн»
Питання від: Сергій Вік: 18

Чи потрібно мені звернутися за психологічною допомогою до лікарів? (психотерапевт, психіатр)

Дуже «депресивно» себе відчуваю у соціумі. Я поставив сам собі діагноз соціофобію тому що ще в дитинстві в районі 13 років я так боявся розмовляти з незнайомцями, що навіть коли мені требу було забрати посилку на пошті, мені було страшно, тряслися руки, серце билося та заікався перед касиром. До тепер я думав що в мене немає соціофобії але мені здається що вона просто змінила форму, наприклад я ніколи не спитаю у незнайомця на зупинці о котрій буде найближчий автобус, піду в інший магазин якщо не побачу цінника на товарі ніж запитаю у продавця, буду блукати ніж запитаю у прохожих де знаходиться та чи інша будівля, тобто я ніколи не зініціюю діалог першим і не попрошу ні в кого допомоги, НІКОЛИ. І це не одна так сказати проблема яка у мене є. Я все тримаю у собі, а нащо й воно потрібно іншим, а якщо й розповім то як мені це «виливання» душі допоможе мені і як вони мені допоможуть? Ніяк. Та навіть я не знаю що сказати бо я не знаю що зі мною. Через голову стільки думок проходе що уночі мені треба довго лежати в постелі щоб заснути а в день я взагалі не можу заснути, просто не вмію грубо кажучи. Коли намагаюся не думати ні про що, то цей потік думок збільшується аж втричі точно. Не можу без огиди дивитися на своє тіло в дзеркалі, бридко слухати свій голос на записі хоча всі хвалять його та й кажуть що я качок на відміну від того що я всім доводжу що мій голос ніщо і ніякий я не качок а дрищ. Коли мені кажуть наприклад що я милий або гарний то мені навіть не те щоб приємно, точно ніяково але я підсвідомо думаю що вони кажуть неправду. Коли поруч або сзаду сміється людина або група людей то я точно подумаю що вони сміються з мене. В мене бувають думки що в мене може бути «синдром самозванця», коли люди кажуть що надихаються моїми успіхами і хвалять мене, я вважаю що мої успіхи це просто випадковість і боюсь що їхнє ставлення зміниться коли вони мене «викриють». Я намагаюся при людях або на вулицях не їсти бо боюся що на моєму обличчі постійно прилипша їжа та й коли їм мені здається що виглядаю грубо кажучи як свин, коротко то не переношу того щоб їсти поруч з людьми. Я поступаюся навіть незнайомим людям навіть коли це потрібніше мені або шкодить мені. В дитинстві бійки були частиною мого життя але я не знаю що в мені змінилося що я не можу вдарити людину-агресора навіть якщо зіткнення не уникнути, хіба що якщо він ударить перший. Коли навіть треба вдарити людину навіть це якщо й спаринг то в мені немов барʼєр стоїть, немов якщо я зараз його ударю, то це я вдарю себе в три рази сильніше. Як я вище казав то моя самооцінка нижче немає, майже всіх людей вважаю вище за себе та боюсь того як вони подивляться на мене, усі свої досягнення обезцінюю і вважаю за випадковість і що просто пощастило
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Краща відповідь
Дякую за відповіді.
На моє переконання, причина того, як Ви зараз себе почуваєте, все ж прихована у Вашому дитинстві.
І основна - те, що Вашим вихованням займалася, здебільшого мама.
Справа в тому, що ми ми можемо передати дітям лише те, що вміємо робити самі. Мама ніколи не зможе навчити сина бути чоловіком, бо сама вона - жінка.
Окрім того, наше сприйняття себе так само формується з дитинства. І якщо з боку когось з батьків ( з боку батька, у Вашому в палку) не було безумовного прийняття та схвалення, ми не зможемо себе прийняти таким як є і будемо завжди собою незадоволеними. От Ви пишете "з батьком то я при ньому відчував напругу, і вона іноді була ще більша коли він міг на мене крикнути або був злий, але я тоді був сам винен в тих ситуаціях". Дитині властиво звинувачувати лише себе у всьому. Хоча, насправді, відповідальні за поведінку дитини лише самі батьки.
Отже, як на мене, якщо Ви хочете стати самодостатньою людиною і реалізованим чоловіком, потрібно, насамперед, трансформувати дитячі несвідомі стреси та травми.
А це сфера індивідуальної роботи з психологом.
Доповнення від автора питання ·
Забув додати що рідко але регулярно (1-2 рази в місяць стабільно) в мене проскакують думки про суїцид, але моя рішучість настільки ніякова та й просто «кишка тонка», що я на 100% впевнений що я ніколи не зроблю цього.
Доброго ранку, Сергію!
цитата:
ЧИ ПОТРІБНО МЕНІ ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ПСИХОЛОГІЧНОЮ ДОПОМОГОЮ ДО ЛІКАРІВ? (ПСИХОТЕРАПЕВТ, ПСИХІАТР)

З огляду на зазначене Вами, вважаю, що спершу можна звернутись до психолога. Краще з суттєвим досвідом.
Чимало аспектів і Ваших особливостей потребують уваги - самооцінка, неприйняття себе, перешкоди до спілкування з незнайомими людьми тощо. Водночас проводите якісь спаринги, чуєте певні відгуки на свою адресу. Хоч і не визнаєте їх, проте сам факт таких контактів свідчить про наявність постійного кола взаємин.
Отже, сподіваюсь, психолог Вам зможе допомогти, а, за необхідності, порадить звернутись до лікаря психіатра.

Відредаговано автором 25-04-2026 10:14:09

Доброго дня Сергію.
Згодна з колегою, що Ваші питання краще винести спершу на індивідуальні сесії з психологом для опрацювання.
Бо те, як Ви описуєте ставлення до себе, до оточуючих людей та до життя, більше схоже на установки, які були несвідомо сформовані з дитинства під впливом значимих дорослих, які Вас виховували.
Адже, ми ідентифікуємо себе у відповідності до того, як до нас ставилися в дитинстві і які стосунки були між нашими батьками.
Тому, якщо дозволите, поставлю деякі важливі питання.
Які стосунки були між батьками? Чи були вони щасливі? Чи почували Ви себе захищено в дитинстві в своїй сім'ї? Хто, здебільшого, займався Вашим вихованням?

Відредаговано автором 25-04-2026 17:58:55

Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 390132 для Алла Григорівна

Доброго дня. Задавався питанням як вплинула роль моєї сімʼї на мій характер та стан. Чесно то стосунки з матірʼю були дуже теплі в дитинстві, а що з батьком то я при ньому відчував напругу, і вона іноді була ще більша коли він міг на мене крикнути або був злий, але я тоді був сам винен в тих ситуаціях. Чи відчував себе захинещим не можу точно сказати, в сімʼї були тізні ситуацію при яких я відчував напругу, напевно що все таки не відчував я безпеку, відчував тільки коли був сам наодинці. Вихованням займалася здебільшого мати, і батько та брат теж прикладали руку до виховання але від батька я не так сильно відчував виховання, він скоріш просто виконував роль батька в нашому домі
Сергію, колеги вже порадили Вам звернутися до психолога.
Вашу проблему вирішити тут у рамках сайту, звісно, ​​неможливо. Але спробуємо все ж таки трохи розібратися.
Страх спілкування з людьми - не дрібниця, з ним стикаються багато людей.
Соціофобія може бути результатом різних факторів, включаючи біологічні, психологічні та соціальні аспекти. Важливо усвідомити причини, які спричинили такий стан. Від цього залежатиме, за допомогою яких кроків Ви зможете подолати страх.
До того ж, у Вас підвищена тривожність і з цим теж потрібно працювати.
Ви добре проаналізували свій стан. Заслуговує на високу оцінку те, що Ви змогли визнати проблему в собі, не звинувачуючи навколишній світ, і звернулися за допомогою, надіславши листа.
Пропоную кілька рекомендацій, які можуть допомогти подолати страх спілкування.
Почніть із поступового звикання до того, чого Ви боїтеся.
Поговоріть про щось просте, наприклад про погоду, з кимось із знайомих, у громадському транспорті чи магазині. Це має бути короткою і невимушеною розмовою.
Тренуйте навички спілкування.
Спробуйте проаналізувати фільми чи відеоролики, у яких є різноманітні соціальні взаємодії. Зверніть увагу на те, як герої взаємодіють, які питання вони ставлять, як реагують один на одного.
Запишіться на курси з акторської або ораторської майстерності. Можливо, Вам не вистачає практичних навичок комунікації.
Попрацюйте із самооцінкою.
На вашу здатність спілкуватися позитивно вплинуть вправи на розвиток впевненості в собі, наприклад, афірмації. Щодня повторюйте позитивні твердження типу «я впевнений у собі» або «я гідний спілкування». Подібне самонавіювання може бути ефективним.
Ще один варіант – запишіть усі свої досягнення та позитивні якості. Це допоможе вам нагадати собі про свої переваги, коли з'явиться тривога.
Є й інші техніки. Але для цього потрібна допомога психолога.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.