Професія психолога

Доброго дня. Те, що з вами відбувається нормальний етап. Коли ми довго йдемо до чогось важливого, майже завжди з’являються сумніви разом зі страхом відповідальності.
Відчуття готовності рідко приходить наперед. Воно формується через досвід, спроби і навіть помилки.
Я б запропонувала вам зараз не приймати рішення зі страху "аби не помилитися", а повернути собі позицію вибору і внутрішньої свободи: Що я зараз відчуваю?
Це більше про інтерес чи про страх?
Які думки зараз у мене є? Звідки вони? Пишіть щоденник, вигружайте туди все, що у вас в голові.
Можливо, зараз важливо не знайти ідеально правильне рішення на все життя, а продовжити досліджувати себе. Поспілкуватися з профорієнтаційним психологом.
Розібрати свої страхи. Дати собі право пробувати.
Коли є контакт із собою, ви не витратите роки даремно ви в будь-якому разі будете рухатися у свій бік

Доброго дня, Анно.
Якщо виникли сумніви, дійсно з цим краще розібратись. І краще це було б зробити на консультації. Бо, дійсно, піддавшись пориву, можливо зробити помилку. Професія психолога/ психотерапевта потребує постійного навчання, а це час та достатньо суттєві фінансові витрати.

«Та зараз наче щось в мені зламалось і я вагаюсь чи варто взагалі.»
Якщо погодитися з цією пропозицію й не піти навчатися, що тоді відчуваєте ? Як вам тоді? Що будете робити?
Які будуть переваги, якщо ви приймете таке рішення?

«Можливо це пов'язано з тим що мої враження від психотерапевта в якого я була клієнткою - це змішані почуття.»
Можливо, тоді треба « розкласти їх по- поличках «, по досліджувати, що там про терапевта як фахівця, а що , як про людину. Бо, навіть гарні фахівці, можуть комусь не подобатись, та можуть помилятися. І що там про вас: ваші думки , можливо, страхи.

«Час іде і не хочеться витратити роки даремно.»
Що для вас буде означати, що ви витратили час « даремно «?
І, якщо так станеться, що тоді буде? Як ви будете себе відчувати?
Є ще хтось, хто буде так вважати?

Доброго дня. Припустимо Ви відмовитесь від цієї ідеї і не будете вступати до університету. Що тоді? Чим би Ви по-справжньому хотіли займатись, якщо відкинути намір бути психологом? Яка альтернатива? Що заслуговує Вашої уваги? На що не шкода витратити свій час?

Доброго дня Анно.
Думаю, питання не стільки в досвіді роботи з одним психотерапевтом, а у Вашій здатності, загалом, знаходити опору в собі. Адже, робота психолога потребує постійного внутрішнього ресурсу, який витрачається дуже швидко. Тому є небезпека швидкого професійного вигорання. Отже, потрібно вміти себе дуже швидко відновлювати. А це певні окремі знання, які, в тому числі, базуються, на гармонічно побудованому світогляді. Це перше
І друге. Нами на 95-99% керує наша підсвідомість. І якщо Ви раптово відчули "Та зараз наче щось в мені зламалось і я вагаюсь чи варто взагалі" - це ще може бути і певним попереджувальним сигналом,як про недостатньо пропрацьовані особистісні проблеми, так і про, в тому числі, неправильно обраному професійному напрямку.
Психолог працює з клієнтами не лише на рівні своїх знань, в отже, свідомості, але, найперше, на рівні підсвідомого,внутрішнього зв'язку з клієнтом. А це вже обмін на психо-емоційному рівні. І в такому випадку, або клієнти почнуть "перекидати" проблеми на психолога, або навпаки, психолог, ще "довантажить" своїми проблемами клієнта. І в такому випадку, у Вас може включатися інтуїтивно почуття самозбереження.
Отже, як на мене, насамперед, потрібно з'ясувати причину появи таких відчуттів.
От Ви писали, що працювали з психологом. Це були особистісні питання? Чи вдалося їх вирішити повністю?