↩ Реакція на відповідь № 389715 для Володимир Анатолійович
Дякую за відповідь.
"цитата:
ЛАВБОМБІНГ ЧИ СПРАВЖНЄ НАЛАГОДЖЕННЯ?
Зважаючи на ці болючі для Вас аспекти
цитата:
емоційний стан після цього дезорієнтованість і тривога
цитата:
навіть відчуття в тілі тремор, важко дихати, поганий сон.
, навряд чи відбулось налагодження(!)"
---
Дякую за пояснення. Мені би хотілося, щоб було налагодження. Зі слів чоловіка, він теж хоче, щоб в нас налагодилась емоційна близькість, а не тільки фізична. Та справді поки що не відчуваю цього.
"Задля налагодження, а не імітації, що маскує проблеми і заводить у глухий кут, МАЄ ПРОЙТИ час. І вам обом належить пройти шлях, сповнений щирими зусиллями збудувати насправді теплий і міцний зв'язок(!)
Що для цього реально потрібно?
По-перше, відкрити для себе модель взаємин, яка, ймовірно, реалізується у більшій мірі несвідомо. На сьогодні вона схожа на емоційні гойдалки, коли відбуваються стрибки з однієї крайнощі в іншу. В моменти непорозумінь, виникають сварки, що спричиняють поспішні заяви з одного боку. Та глухоту і закритість - з іншого. Вирують образи вкупі з агресією.
А потім, наче нічого і не було, - пристрастна близькість з видимістю примирення. Тобто ДІАЛОГУ з намаганням ПОЧУТИ партнера, узяти до уваги його позицію, думки та емоції, на жаль, НЕ відбувається(!)"
---
Можливо я не чую його позицію, думки та емоції? Він каже, наприклад, що він сказав таке (іди але діти залишаються) тому що я раніше сказала що піду. На пояснення, що я це говорила тому що відчувала біль від його поведінки і неможливість ніяк вплинути, а він це не змінював, він каже, що не помічав чи не знав що його поведінка так впливає на мене. Але ж я говорила. Тому я не можу почути, не можу прийняти його пояснення так як є. Це означає, що я не намагаюсь почути і взяти до уваги його позицію?
"По-друге, варто дати собі відповідь, навіщо Ви таке заявили -
цитата:
Справа в тому що ще тижні два тому в сварці, коли він говорив зі мною грубо, не реагував на мої зауваження і я сказала що піду, він говорив ''іди, тільки діти залишаються зі мною''.
?
Дайте собі чесну відповідь, Ви готові піти? Насправді?
Чи то була погроза?"
---
Це була межа. Коли він мене не чує, коли мені боляче від його поведінки, і він не реагує, не спиняється, не змінює. Що мені залишається?
Звичайно в момент сварки я більш категорична, ніж, наприклад, коли остигну й обдумаю. Надалі, до речі, коли виникали непорозуміння, я навмисне стишувала себе, щоб не розкручувати сварку, але всередині залишилося невдоволення, що він все-одно б незрозумів мене, і від цього відчуття самотності.
"Може, так проявила себе Ваша безпорадність в моменті?"
---
Це так, я почувалась в момент конфлікту безпорадно. Тому що його грубість завдавала мені болю, і я не могла якось це донести, щоб він почув і зупинився, або ж він не міг сприйняти, що мені це важко, або не хотів.
"Мені здається, що подібними радикальними заявами стосунки не покращити. Натомість можна запропонувати чоловікові звернутись разом до
сімейного психолога(!)"
---
Дякую за пораду, запропоную.
Я не думаю що коли я кажу що піду це покращить стосунки. Хотіла щоб він мене почув, що мені нестерпно, щоб зрозумів. І справді сил залишатись якби це продовжилось не було.
"І вже з його допомогою зрозуміти сценарій і модель ваших відносин, побачити "білі плями" та вразливі місця. Причому з обох боків.
Також відкрити для себе прийнятні способи донесення власних бажань і потреб. Розвинути здатність без опасіння говорити про особисте і важливе для кожного...
цитата:
Боюсь що я розмовами і намаганнями порозумітись відштовхну ще більше. Як говорити, щоб не відштовхнути?
Вочевидь, Ваші побоювання виникли не просто так. Якийсь грунт під ними існує. Можливо, Ви не вірите у здатність чоловіка адекватно сприйняти ваші слова. Скажіть, будь ласка, що у Вас наразі викликає сумнів?"
---
Коли я про щось говорю, що мене турбує, то у відповідь або злість від нього, або пустота - наче слухає але немає реакції, що розуміє що це для мене важливо, що визнає свій вплив, що готовий щось реально змінити. Я говорю ніби в пустоту, ось це дуже сильне відчуття від розмов.
"цитата:
Як говорити, щоб не відштовхнути?
Думаю, що варто уникати звинувачень і тим більше погроз розставанням або розлученням. Такий крок може зчитуватись як обезцінення взаємин як таких, як відсутність бажання ВИКОРИСТАТИ усі наявні можливості порозумітись.
Інша справа - вести розмову з позиції Я-повідомлення. Тобто говорити від себе про свої почуття, що з'являються у відповідь на вчинки чоловіка. Зазначати власні цінності і те, як би Вам було бажано в подальшому.
Окрім того, принципово важливо дійти ДОМОВЛЕНОСТІ, щоби потім відповідально її дотримуватись(!)"
---
Дякую за поради. Врахую в подальшому. Так і намагаюсь говорити, хоча визнаю - не завжди вдавалось. Було складно витримати свої емоції, коли раз по раз мене не розуміли. Та, схоже, в мене немає вибору - або говорити поважно і від себе, та намагатись домовитись, навіть якщо по той бік нема тієї самої поважності й обережності, або - нічого не вийде