Лавбомбінг чи справжнє налагодження?

↩ Реакція на відповідь № 389711 для Віталій Вікторович

Дякую за відповідь.

"Доброго дня. ''іди, тільки діти залишаються зі мною'' - це, насправді - НЕ ЙДИ. Інакше не було б ніяких "тільки"."
---
Я це сприймала не як "НЕ ЙДИ", я це сприймала якось на кшталт "Я НЕ БУДУ ПОМІЧАТИ, ЩО ТЕБЕ БЕНТЕЖИТЬ І ДЕ ТОБІ НЕСТЕРПНО, Я НІЧОГО НЕ ЗМІНЮ, ПРОСТО ЗАЛЯКАЮ ТЕБЕ, ЩО ЗАБЕРУ ДІТЕЙ, БО МОЖУ". Підкажіть, будь ласка, чи я не правильно зрозуміла, чи ситуація була не про це?

""Як говорити, щоб не відштовхнути?" - чому Ви хвилюєтесь, якщо Ваші намагання порозумітись - не тільки не відштовхнули, але навпаки, призвели до того, що: "Останні декілька днів мій чоловік активно приділяє мені увагу, приязний у спілкуванні в цілому, проявляє ініціативу в сексі"
Ви хотіли порозумітись - Ви порозумілись."
---
Не знаю, мені бракує відчуття, що це надійно, що цьому можна довіряти. Тому що не було з його боку розмови про той конфлікт, про те що йому справді важливо, щоб я була з ним. Що він розуміє мої хвилювання. Смішно, але я сама не пам'ятаю чітко, про що був той конфлікт. Ніби витерло пам'ять. Пам'ятаю лише що він був грубим, різким, щось таке було, що він різко хапав за плече і стиснув, і що я сказала щось на кшталт того, що я піду, коли було нестерпно, якийсь відчай, безнадійність.

"Але Ваша тривога про невпевненість, тому звертаєтесь до інших за порадами типу: "Як говорити, щоб не відштовхнути?""
---
Я не впевнена що тепер все ок, хоча оця пристрасть така ніби між нами все ок. Хіба я мала б бути зараз впевненою? Просто так, після того що було, бо тепер він вирішив показати що він мене хоче... Але я не почуваюсь добре.

↩ Реакція на відповідь № 389712 для Марина Дудник

Дякую за відповідь.

"Справді непроста ситуація і те, що ви її відчуваєте так гостро (тремор, труднощі з диханням, поганий сон), це важливі сигнали, на які варто звернути увагу."
---
Я помічаю, що в мене ще й виникають больові відчуття. Хоч і водночас мені хочеться підтримати близькість і не втратити зв'язок. Вчора я хоч і спробувала обговорити все як є чесно як я відчуваю, що хочу не просто фізичної близькості, а й емоційної, і хоч і нічого не сталось, що б для мене означало налагодження, я вже сама почала проявляти ініціативу, так наче я не в змозі опиратись цьому.

"Те, що ви описуєте, чергування тепла і відстані, близькості і ігнорування з грубістю— це емоційні "гойдалки", які самі по собі є джерелом тривоги. Мозок не може розслабитись, бо в таких ситуаціях нема відчуття безпеки і прогнозованості як поведе себе чоловік в наступний момент. Саме тому близькість, яка мала б приносити радість, натомість викликає дезорієнтацію і це дуже логічна реакція на непередбачуване середовище."
---
Саме так, я найбільше переживаю, що це зближення не надовго, і один мій необережний крок може все зіпсувати, і тоді знову буде сварка або дистанція.

"Якщо вже є реакція тіла, то можна припустити, що це не поодинокий такий випадок у ваших стосунках. Що ви скажете на це припущення?"
---
Було вже чимало конфліктів, віддалення, сварки, потім зближення, потім знову.

"цитата:
я пояснила, що говорила що піду через те що його поведінка щодо мене була нестерпною і що б я не робила він це не змінював, він сказав що не знав або не розумів цього

Тобто ви вже намагалися донести свої побажання, незадоволення, але чоловік не чує саме те, що ви хочете донести до нього, ви не бачите змін в його поступках, діях до вас після таких розмов."
---
Я говорила вчора і позавчора про це з ним, він слухав, не проявляючи грубості чи критики, але і розуміння я не відчула, ніби сказала в пустоту, я не відчула відгуку на те, що я висловила. Вже й сумніваюсь, може я говорю неправильно.

"цитата:
Як говорити, щоб не відштовхнути?

Можна спробувати ще раз обговорити з чоловіком те, що вас хвилює, що вам не подобається в вашіх відносинах, використовуючи безпечну формулу спілкування через "я - повідомлення", де ви в першу чергу говорите про свої почуття в неприємних ситуаціях і що б вам хотілося змінити, не нападаючи на нього зі звінуваченнями. Це те, що ви реально можете зробити зі свого боку. А ось, що і як він почує, як зрозуміє, як він буде реагувати - це вже не в зоні вашої відповідальності або контролю. І якщо для нього буде краще відсторонитися, то він це зробить навіть якщо ви будете мовчати, якщо цей його паттерн поведінки повторюється раз за разом.
В стосунках присутні двоє, і двоє мають робити щось для покращення того, що не влаштовує партнерів. І тут головне - що кожен повинен мати бажання вкладатися і змінювати щось в себе, в свої діях. Якщо цього прагне один партнер, а інший - не бачить проблем, то ось тут може постати питання: що і як далі? І це питання в першу чергу тому партнеру чиї потреби не задовольняються, кому в стосунках стає все більш погано, хто хоче реальних змін у відносинах."
---
Дякую, я спробую надалі говорити про свої почуття і що мені хотілося б змінити.

↩ Реакція на відповідь № 389715 для Володимир Анатолійович

Дякую за відповідь.

"цитата:
ЛАВБОМБІНГ ЧИ СПРАВЖНЄ НАЛАГОДЖЕННЯ?

Зважаючи на ці болючі для Вас аспекти
цитата:
емоційний стан після цього дезорієнтованість і тривога

цитата:
навіть відчуття в тілі тремор, важко дихати, поганий сон.

, навряд чи відбулось налагодження(!)"
---
Дякую за пояснення. Мені би хотілося, щоб було налагодження. Зі слів чоловіка, він теж хоче, щоб в нас налагодилась емоційна близькість, а не тільки фізична. Та справді поки що не відчуваю цього.

"Задля налагодження, а не імітації, що маскує проблеми і заводить у глухий кут, МАЄ ПРОЙТИ час. І вам обом належить пройти шлях, сповнений щирими зусиллями збудувати насправді теплий і міцний зв'язок(!)

Що для цього реально потрібно?

По-перше, відкрити для себе модель взаємин, яка, ймовірно, реалізується у більшій мірі несвідомо. На сьогодні вона схожа на емоційні гойдалки, коли відбуваються стрибки з однієї крайнощі в іншу. В моменти непорозумінь, виникають сварки, що спричиняють поспішні заяви з одного боку. Та глухоту і закритість - з іншого. Вирують образи вкупі з агресією.
А потім, наче нічого і не було, - пристрастна близькість з видимістю примирення. Тобто ДІАЛОГУ з намаганням ПОЧУТИ партнера, узяти до уваги його позицію, думки та емоції, на жаль, НЕ відбувається(!)"
---
Можливо я не чую його позицію, думки та емоції? Він каже, наприклад, що він сказав таке (іди але діти залишаються) тому що я раніше сказала що піду. На пояснення, що я це говорила тому що відчувала біль від його поведінки і неможливість ніяк вплинути, а він це не змінював, він каже, що не помічав чи не знав що його поведінка так впливає на мене. Але ж я говорила. Тому я не можу почути, не можу прийняти його пояснення так як є. Це означає, що я не намагаюсь почути і взяти до уваги його позицію?

"По-друге, варто дати собі відповідь, навіщо Ви таке заявили -
цитата:
Справа в тому що ще тижні два тому в сварці, коли він говорив зі мною грубо, не реагував на мої зауваження і я сказала що піду, він говорив ''іди, тільки діти залишаються зі мною''.

?
Дайте собі чесну відповідь, Ви готові піти? Насправді?

Чи то була погроза?"
---
Це була межа. Коли він мене не чує, коли мені боляче від його поведінки, і він не реагує, не спиняється, не змінює. Що мені залишається?
Звичайно в момент сварки я більш категорична, ніж, наприклад, коли остигну й обдумаю. Надалі, до речі, коли виникали непорозуміння, я навмисне стишувала себе, щоб не розкручувати сварку, але всередині залишилося невдоволення, що він все-одно б незрозумів мене, і від цього відчуття самотності.

"Може, так проявила себе Ваша безпорадність в моменті?"
---
Це так, я почувалась в момент конфлікту безпорадно. Тому що його грубість завдавала мені болю, і я не могла якось це донести, щоб він почув і зупинився, або ж він не міг сприйняти, що мені це важко, або не хотів.

"Мені здається, що подібними радикальними заявами стосунки не покращити. Натомість можна запропонувати чоловікові звернутись разом до сімейного психолога(!)"
---
Дякую за пораду, запропоную.
Я не думаю що коли я кажу що піду це покращить стосунки. Хотіла щоб він мене почув, що мені нестерпно, щоб зрозумів. І справді сил залишатись якби це продовжилось не було.

"І вже з його допомогою зрозуміти сценарій і модель ваших відносин, побачити "білі плями" та вразливі місця. Причому з обох боків.
Також відкрити для себе прийнятні способи донесення власних бажань і потреб. Розвинути здатність без опасіння говорити про особисте і важливе для кожного...
цитата:
Боюсь що я розмовами і намаганнями порозумітись відштовхну ще більше. Як говорити, щоб не відштовхнути?

Вочевидь, Ваші побоювання виникли не просто так. Якийсь грунт під ними існує. Можливо, Ви не вірите у здатність чоловіка адекватно сприйняти ваші слова. Скажіть, будь ласка, що у Вас наразі викликає сумнів?"
---
Коли я про щось говорю, що мене турбує, то у відповідь або злість від нього, або пустота - наче слухає але немає реакції, що розуміє що це для мене важливо, що визнає свій вплив, що готовий щось реально змінити. Я говорю ніби в пустоту, ось це дуже сильне відчуття від розмов.

"цитата:
Як говорити, щоб не відштовхнути?

Думаю, що варто уникати звинувачень і тим більше погроз розставанням або розлученням. Такий крок може зчитуватись як обезцінення взаємин як таких, як відсутність бажання ВИКОРИСТАТИ усі наявні можливості порозумітись.

Інша справа - вести розмову з позиції Я-повідомлення. Тобто говорити від себе про свої почуття, що з'являються у відповідь на вчинки чоловіка. Зазначати власні цінності і те, як би Вам було бажано в подальшому.
Окрім того, принципово важливо дійти ДОМОВЛЕНОСТІ, щоби потім відповідально її дотримуватись(!)"
---
Дякую за поради. Врахую в подальшому. Так і намагаюсь говорити, хоча визнаю - не завжди вдавалось. Було складно витримати свої емоції, коли раз по раз мене не розуміли. Та, схоже, в мене немає вибору - або говорити поважно і від себе, та намагатись домовитись, навіть якщо по той бік нема тієї самої поважності й обережності, або - нічого не вийде

↩ Реакція на відповідь № 389717 для Алла Григорівна

Дякую за відповідь.

"Ви пишете: "Інтимна близькість для мене бажана, але емоційний стан після цього дезорієнтованість і тривога що він мене таким чином прив'яже до себе а потім знову відштовхне, навіть відчуття в тілі тремор, важко дихати, поганий сон"
Справа в тому, що, нерідко, першим на небезпеку, реагує, як це не дивно, наше тіло. А зважаючи, що жінка прив'язується дуже сильно до чоловіка сама через інтимні стосунки, "відчуття в тілі тремор, важко дихати, поганий сон" - це сигнали, які не можна залишати без серйозної уваги.
Як на мене, Ви відчуваєте, що в стосунках можете втратити себе саме через надмірну прив'язаність до чоловіка. Бо чим більша прив'язаність, тим гірше чоловік себе поводить. Адже, відчуває, що він Вас повністю контролює.Чому стала доказом ситуація, коли Ви сказали, що підете від нього. Тобто, він відчув, що Ви виходите з під його контролю. І це його трохи налякало."
---
Саме так, в мене від цієї його уваги зараз відчуття таке, наче мене намагаються поглинути, втопити в рожевому сиропі. Наче й солодко, але я задихаюсь, ніби втрачаю себе. Он навіть закинула деякі свої справи. І знаю з досвіду наших стосунків, що коли я вся в увазі до нього, він починає відштовхувати, і я водночас хочу уваги і опираюсь.

"Але...
Як тільки відновлюються інтимні стосунки, все може піти по новому колу.
Бо поведінка людини не міняється дуже швидко. Процес перевиховання - достатньо довга та кропітка робота в парі. А чоловіки так влаштовані, що міняються лише, коли відбувається по справжньому щось серйозне в стосунках і достатньо довго."
---
Наприклад, що могло б бути таким серйозним для змін? Чи може бути щось таке, щоб чоловік вирішив, чи хоче він справді налагодити зі мною емоційний контакт, а не тільки видимість? і докладати до цього зусилля? Бо зараз я це чую на словах, але не відчуваю що насправді він готовий на щось більше.

"Тоді, як інтим для чоловіка є сигналом примирення, і що дружина вже нікуди не іде. А отже, можна заспокоїтися і нічого не змінювати."
---
Для мене це теж сигнал примирення, але - так як зараз, мені відчувається що це якось не по-справжньому. Навіть коли він усміхається до мене, таке відчуття ніби він надягає маску, як це зрозуміти?

""..тому що врешті-решт я не знаю як він до мене відноситься. Водночас хотілося б зберегти зв'язок, щоб була фізична близькість, і разом з тим хочеться і емоційного зв'язку, взаєморозуміння"
На превеликий жаль, в таких ситуаціях так не буває. Бо є певні природні особливості як чоловіка, так і жінки.
Якщо чоловік отримує фізичну близькість навіть тоді, коли поводить себе постійно дуже погано, йому абсолютно не потрібно докладати зусиль на те, щоб зрозуміти жінку і налагодити з нею емоційний контакт. Адже, він і так отримує все, що йому потрібно."
---
Тобто чоловікові не потрібен сам по собі емоційний контакт, взаєморозуміння, якийсь такий душевни

Я б, найперше, порадила розібратися з тим, що Ви відчуваєте в тілі. Розшифруєте сигнали - будете знати як далі діяти. Бо поки складається враження, що Ви підсвідомо намагаєтеся вирватися з ролі жертви, але... Потрібна внутрішня сила... Яку ще поки не відкрили в собі...

↩ Реакція на відповідь № 389717 для Алла Григорівна

Перепрошую, попередній коментар відправився випадково раніше, ніж я його дописала. Трохи доповню:

""..тому що врешті-решт я не знаю як він до мене відноситься. Водночас хотілося б зберегти зв'язок, щоб була фізична близькість, і разом з тим хочеться і емоційного зв'язку, взаєморозуміння"
На превеликий жаль, в таких ситуаціях так не буває. Бо є певні природні особливості як чоловіка, так і жінки.
Якщо чоловік отримує фізичну близькість навіть тоді, коли поводить себе постійно дуже погано, йому абсолютно не потрібно докладати зусиль на те, щоб зрозуміти жінку і налагодити з нею емоційний контакт. Адже, він і так отримує все, що йому потрібно."
---
Тобто чоловікові не потрібен сам по собі емоційний контакт, взаєморозуміння, якийсь такий душевний резонанс, як мені? В нього просто немає такої потреби, тому він нічого не змінює?


"Я б, найперше, порадила розібратися з тим, що Ви відчуваєте в тілі. Розшифруєте сигнали - будете знати як далі діяти. Бо поки складається враження, що Ви підсвідомо намагаєтеся вирватися з ролі жертви, але... Потрібна внутрішня сила... Яку ще поки не відкрили в собі..."
---
Крім того, що я написала раніше, я помічаю, що в мене такий секс викликає нудоту. От наче хочеться, є потяг, є бажання фізичного зближення, навіть коли є оргазм, все-одно післясмак від такої фізичної близькості - наче нудить від цього. До того ж виникають больові відчуття від проникнення. Раніше такого не помічала. Вибачте за такі подробиці. Хочеться зрозуміти, чому так. Раніше секс для мене був більш комфортним і бажаним, навіть на фоні конфліктів. Зараз здається ніби це все штучне, несправжнє, і тому огидне. Можливо має значення ще одна деталь. В нас перед цим не було кілька місяців інтимної близькості через те що не було особистого простору (якщо коротко: через погодні та енергетичні умови). Мені це навіть сподобалось в якомусь сенсі - я більше уваги зосередила на своїх деяких інших інтересах і справах, і менше страждала від того, що між нами деяка дистанція. Зараз ми в окремій кімнаті, є можливість бути удвох наодинці, і я почуваюсь ніби в пастці. Бо і хочеться налагодження близькості, та хочеться щоб це було по-справжньому, не просто секс, і важко протистояти, і не хочеться відштовхнути, зробити щось не так необачно.

Буду вдячна за зворотній зв'язок.

↩ Реакція на відповідь № 389718 для Татьяна Александровна

Дякую за відповідь.

"Ви дуже точно описуєте стан, у якому ніби з’являється тепло і близькість, але разом з цим — тривога і внутрішня нестабільність.

Коли у відносинах спочатку є грубість, відштовхування чи навіть болючі слова, а потім різко з’являється увага, ніжність і фізична близькість — психіці складно це “зібрати в одну картину”.
Тому і виникає відчуття дезорієнтації: наче ви не до кінця розумієте, на що можна опертись."
---
Саме так, я почуваюсь наче розламана на шматки від цих різких змін. І мені хотілося б щоб між конфліктом і зближенням був місточок, розмова, яка показала б, що між нами все гаразд і ми рухаємося до зближення. А коли це відбувається ось так, це відчувається як ніби... ніби шматок житття, шматок мене вирвано. Не знаю як описати, ось саме слово розрив, відірваність між тим що було тоді і що зараз.

"Важливо, що ви помічаєте не тільки приємні моменти, а й свою реакцію — тривогу, напругу в тілі, порушення сну.
Це не “зайве накручування”, а сигнал про те, що всередині поки немає відчуття безпеки у цих відносинах.

З того, що ви описуєте, зараз більше схоже не на стабільне налагодження контакту, а на ситуацію, де є перепади:
тепло змінюється холодом, а розмови не дають ясності."
---
Можливо я себе накручую, вважаючи, ніби чоловік думає, що між нами тепер все налагоджено, і можна не паритись? Я не знаю, чи він справді так думає, він мені цього не говорив. Але коли я так думаю, для мене це несправедливо.

"І в такому стані природно хотіти одночасно і близькості, і розуміння, і безпеки.

Можливо, варто зараз трохи змістити фокус з питання
“як говорити, щоб його не відштовхнути?”
на інше:

“що зі мною відбувається в цих відносинах — і чи почуваюся я в них у безпеці?”"
---
В цих відносинах я не почуваюсь у безпеці. І я чомусь почуваюсь винною за те, що не почуваюся у безпеці, хоча чоловік вже приязний до мене і може по-своєму намагається налагодити зв'язок. Я почуваюсь заплутаною. Зі мною відбувається внутрішній хаос у цих відносинах.

"Це не означає відмовлятися від контакту чи різко щось змінювати.
Але важливо не ігнорувати свої відчуття заради збереження близькості.

Ви маєте право не тільки на фізичну, а й на емоційну безпеку у стосунках "
---
Мені справді хотілося б відчувати фізичну і емоційну безпеку у стосунках як базу, як те що буде постійно і не похитнеться. Що можна для цього зробити? Я хотіла б зберегти хороші стосунки, і щоб я могла бути собою, якось так.

↩ Реакція на відповідь № 389730 для Алла Григорівна

Дякую за відповідь.

"Як на мене, дещо замало інформації про Вас особисто та Вашу сім'ю, але з тої що є, припускаю, що у Вас є схильність до сильної прив'язливості. Виправте мене, будь ласка, якщо помиляюся. І, швидше за все, з дитинства."
---
Так, думаю, Ви правильно помітили, я дуже потребую прив'язаності, для мене важливо зберегти контакт.

"Як склалися стосунки у Ваших батьків?"
---
Стосунки батьків на мою думку не були щасливими. З того що чітко пам'ятаю, тато постійно скаржився на маму, в той же час намагався з нею налагодити зв'язок, чи навіть підкорити її. Мама не підкорялась але і не йшла. Тато намагався піти, було розлучення й інші жінки, але повертався до мами.

"На Вашу думку, на скільки шлюб у батьків був щасливим у Вашому дитинстві?"
---
Не думаю що шлюб батьків був щасливим. Не знаю як для них самих, а зі сторони - взагалі ні.

"Чи відчували Ви свою цінністність поруч з батьками?"
---
Можливо час від часу.

"На скільки теплими та довірливими були Ваші з ними стосунки?"
---
З мамою майже не було теплоти і довіри. Хоча зараз я краще розумію її тодішню поведінку, цінність її зусиль, але в дитинстві була дистанція. Але була важливою її присутність. Наприклад, коли я була підліткою, і вона поїхала на кілька місяців в інше місто до старшого брата, для мене це, здається, було більшою травмою, ніж всі рази коли тато йшов з сім'ї.
Хоч з татом в дитинстві були близькі стосунки, в дорослому віці озираючись назад я засуджую і зневажаю його за невиправні помилки (порушення меж, нав'язування негативного ставлення до мами, знецінення мами яка насправді дуже багато зробила для сім'ї).
Якщо коротше: я в дитинстві вважала що з татом теплі та довірливі стосунки, але це було на мій тодішній дитячий розум, зараз я це бачу інакше, а саме як експлуатацію з його боку.

↩ Реакція на відповідь № 389732 для Віталій Вікторович

Дякую Вам за пояснення. Мені здається, Ваші коментарі проливають світло на можливість чуйного розуміння чоловіка, відкривають точку зору, яку я не могла собі дозволити крізь власні образи, і побачити його зусилля там, де вони для мене не були очевидні. Можу прийняти припущення, що ці зміни в поведінці чоловіка означають, що як мінімум зараз він хоче бути зі мною і не хоче від мене позбутися. Бачу, що така точка зору наразі допомагає мені приборкати свою настороженість.

↩ Реакція на відповідь № 389733 для Алла Григорівна

Так, мені здається, що мій батько був емоційно суттєво слабшим, ніж мама, і ніяк не міг цього признати. Мама була дуже міцною всередині, але ніби сама не усвідомлювала свою силу, десь прогиналась, хоч і не повністю. Я боюся повторити їх сценарій, в тому плані що буду як тато несправедливо гнобити свою половинку, не помічаючи справжньої цінності іншого, або навпаки, буду як мама, не бачити своєї цінності і дозволяти себе гнобити.
Про недоотримане тактильне тепло в точку, не пам'ятаю щоб мама мене обіймала з любов'ю, була до неї якась настороженість, ніби бар'єр між нами, і ще вона завжди була зайнята нагальними справами або втомлена. До тата можна було пригорнутись, але це певно не те.

↩ Реакція на відповідь № 389754 для Віталій Вікторович

Дякую за відповідь.

Мені хотілося б зберегти, налагодити стосунки. Не втратити шанс примирення. Мені б хотілося віднестись до чоловіка з розумінням і цінувати його зусилля. Щоб стосунки стали кращими, приємними для нас обох.
І от між нами знову виникає ніби невеличка проблемна ситуація. Мене переповнює образа, обурення, злість. Я розумію таке, що б я не сказала, як я б не говорила в такому разі, чоловік це сприйме зі знаком мінус, для нього це буде претензія, напад, звинувачення. В той же час, якщо я промовчу, не скажу про те, що турбує - в мене залишиться дискомфорт всередині. Тоді я не зможу бути у спілкуванні з ним приязною, теплою, близькою. І я вирішую не мовчати в такій ситуації. Сказала, що відчуваю, і як для мене було б бажано. Коли я це проговорюю, чоловік одразу пояснює ситуацію так, що він не мав на меті образити. Потім просить не ображатись. Коли я висловила те що турбувало, мені легше, але після такої його реакції (все ж грубий тон, пояснення що не хотів нічого поганого зробити, але відсутність визнання що його конкретна поведінка викликала в мене конкретні неприємні почуття, і що для мене важливо щоб він чинив інакше) я почувалась все ще не достатньо добре для теплого налагодження спілкування. Я повідомляю, що я знервована через ситуацію і мені потрібен час, щоб прийти в норму. Через кілька годин мені легшає. Я більш готова до приязного щирого спілкування. Водночас хоч і чоловік теж виглядає наче готовий до теплого спілкування, до налагодження відносин, все ще фоном відчуваю як тягар конфлікти, які були впродовж року і впродовж всього часу стосунків. На діях тепер він наче не робить і не говорить нічого аж такого. А в мене досі перед очима всі ті ситуації. І те, що він щодо багатьох ситуацій не визнав того що він завдав болю. Мені бракує цього визнання щоб справді довіряти. Навіть якщо на діях не повторюються ті ситуації, я не можу бути впевненою що мотиви нинішньої приязні чисті, що це тепер надійно. Мені бракує всередині чогось, на що б я могла спертись і нині розслабитись. Те що всередині навпаки кричить - будь насторожі, не довіряй, небезпека надто близько і якщо розслабитись, довіритись - можна втратити все, знову бути розбитою, потрапити у відчай, який наступного разу може й не витримаю.