Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 1 година тому: «Это очень печальная история. Приятно читать, как вы рассуждая и анализируя, стараетесь быть объективной, находить оправдания и пояснения, почему отец такой. Да, возможно, он сам по»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 1 година тому: «Здравствуйте! цитата: «В последние два месяца усились визуализации на различные негативные ситуации, образы бывают крутяться то вправо то влево, то виде шара, то виде геометрическ»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 6 годин тому: «Здравствуйте. Рассыпалась... значит хрупкая. Значит эта часть в вас все таки есть, женская, хрупкая . Но почему то эта часть вам не нравится. Не принимаете её чем-то. Может, она у»
Питання від: nik258 Вік: 31

Дитина заїкається

Сину 9 років, коли було 6, переїхали до Німеччини у звʼязку з війною, і він почав заїкатися. Тобто вже три роки. Є періоди коли більш виражено, є періоди коли менш виражено, але не зникає зовсім. Почали займатися з логопедом, який профілює на цій проблемі, але пів року занять, а результатів зовсім нема нажаль. Я гадаю, що це може бути психологічна проблема. Дайте пораду що робити і як правильно, тому що йому важко у школі. Мало того що важко йде вивчення німецької і адаптація, ще й ця проблема заважає йому нормально комунікувати з іншими дітьми
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Ви правильно зробили, що звернулися до логопеда, навіть якщо не помітно результатів, принаймні Ви спробували рухатись у цьому напрямку. Не зайвим буде також звернутись до невролога, який, можливо призначить Вам препарати.
Ну і так, оскільки для Вас вже є очевидним що проблема психологічна, потрібно, наскількі можливо, максимально знизити джерела стрессу, створювати комфортну спокійну атмосферу і пам'ятайте, що Ваш стан позначається відбитком на стані дитини. Дихальна гімнастика, створення речового режиму і, звичайно, психотерапія
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389524 для Віталій Вікторович

А чи є можливість спробувати онлайн заняття з психологом, так як ми у Німеччині? Якщо так, дайте відповідь будь ласка більш детально
Так, звичайно, якщо немає можливості відвідувати психолога, можно онлайн. Але важливу роль грає готовнісь і бажання самої дитини. Психотерапія допомагає знизити страхи мовлення, але для цього потрібно заглибитись і виявити причини тривожності і працювати з ними. А для цього, перш за все, потрібно встановити контакт з дитиною і стосунки в яких дитина відчуває довіру
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389528 для Віталій Вікторович

Чи займаєтесь Ви такими питаннями? Якщо так, як з вами звʼязатися особисто для подальшої розмови?
Так, я займаюсь проблемами заікання в дітей і дорослих, а також з тривожними розладами. Натиснить на моє фото або ім'я і Ви перейдете до анкети де вказані мої контакти, напишіть повідомлення у вайбер, вацап або телеграм за моім номером телефону і зможемо домовитись. Або на електронну пошту, де Ви можете вказати свій номер, а я Вам напишу, якщо так буде зручніше
Доброго дня.
Ви пишете, що "Сину 9 років, коли було 6, переїхали до Німеччини у звʼязку з війною, і він почав заїкатися".
Загалом, заїкання з'являються тоді, коли у дитини пришвидшений розумовий розвиток. А отже, дитина може бути схильна до надмірного самоаналізу, можливо, самокритики, сильних внутрішніх переживань, страху самовираження як особистості, що його не так зрозуміють, не так приймуть, що він якийсь не такий порівняно з іншими...
Тобто, заїкання, зачасти, відіграє гальмівну роль, щоб почуття встигали за думками людини.
Як на мене, у Вашого сина переїзд до Німеччини викликав сильний стрес, який і запустив процес заїкання. Отже, заїкання може мати психосоматичну природу. Тобто, для того, щоб заїкання пройшло, потрібна робота в декількох напрямках: робота з почуттями та самим стресом (як варіант, арт-терапія) та робота по вмінню висловлювати свої почуття екологічно, відповідно обставинам. Плюс, обов'язкова робота з батьками. Бо батьки та дитина - це єдине ціле на психо-емоційному рівні.
Підкажіть, будь ласка, як Ви самі пережили процес переїзду в іншу країну? На скільки легко адаптувалися? Чи не схильні до надмірної тривожності, та бажання все робити ідеально?

Відредаговано автором 18-03-2026 09:19:24

Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389535 для Алла Григорівна

Доброго дня. Насправді чітко не памʼятаю, заїкання зʼявилося незадовго до переїзду чи після. Дитина дійсно має складнощі у висловлюванні емоцій… тому що намагається щоб ніхто не бачив, що він злиться, чи плаче, чи боляче. Це так тільки із негативними емоціями. Але це з самого малого віку. І так, насправді в мене є надмірне відчуття, щоб усе було ідеально. І є тривожність (я це розумію). Але я вважаю що це не доходе прям до параноїдального стану. На рахунок моєї адаптації, наче все ок. Звісно усім складно в міграції, але мова дається досить легко, що не скажеш про сина, нажаль…
Я дякую Вам за щирі відповіді.
Оскільки батьки та дитина - одне ціле на психо-емоційному рівні, у батьків, наприклад, мами, якісь якості можуть просто в якійсь мірі бути. Але вже у дитини вони стають, нерідко, більш яскраво вираженими. Це відбувається тоді, коли ці якості мають більш глибоку природу, тобто, зафіксовані на рівні підсвідомості. А отже, можуть сильніше зашкодити дитині саме тому, що вони зовні непроявлені в повній мірі у батьків за принципом "айсбергу". Адже емоції та рефлекси - це саме той рівень, на якому і формується психосоматична проблема, така, як, наприклад, заїкання.
Природа не просто так дає нам ту, чи іншу дитину. Адже, ми можемо роками не приділяти уваги собі, а от дитину ігнорувати ми точно не зможемо.
Отже, проблеми створюються ще і для того, щоб з цими якостями почали працювати ВСІ.
"Дитина дійсно має складнощі у висловлюванні емоцій… тому що намагається щоб ніхто не бачив, що він злиться, чи плаче, чи боляче.Це так тільки із негативними емоціями. Але це з самого малого віку" Тобто, дитину спеціально ніхто не вчив приховувати свої емоції, правильно? Але ж дитина в такому віці вчиться від батьків всьому автоматично. В тому числі, реакціям на події та оточуючих людей. Тобто, у неї неусвідомлено формуються певні установки та моделі поведінки, які будуть в подальшому керувати її життям. І якщо ці установки не конструктивні, вони можуть не дати можливості дитині розвитися гармонічно в повній мірі.
"І так, насправді в мене є надмірне відчуття, щоб усе було ідеально. І є тривожність (я це розумію)..." Маленькій дитині нічого навіть і не потрібно спеціально показувати, чи говорити, вона ВІДЧУВАЄ батьків і формує свої реакції відповідно тому, як реагують батьки. Тільки у дитини це вже буде мати підсилена форму за принципом діалектичного розвитку. А отже, сильніше заважати жити.
А якщо так, тоді працює і закон в зворотньому порядку. Як тільки на глибинному рівні відбуваються зміни у батьків, мами, поступово реакції змінюються і у дитини. І такий механізм працює легше до підліткового віку, потім складніше. Адже, дитина поступово від'єднується, сепарується від батьків. Тоді як сама проблема з часом лише більшає, бо іде глибше на рівень підсвідомих реакцій. Отже, і з заїканням прийдеться працювати набагато довше і тільки, якщо він захоче сам працювати з психологом в дорослому віці. А, як правило, чоловікам до психолога звернутися буває психологічно набагато важче, аніж жінкам. Бо це природа чоловіка - не просити про допомогу.
Саме по собі заїкання не так вже і страшно насправді в сенсі фізичного здоров'я. Набагато більші проблеми можуть бути ті, що це заїкання потягне за собою. Наприклад, занижена самооцінка, невпевненість у собі, страх бути собою та розкривати в собі чоловічі якості...
Тому, на мою думку, як фахівця, краще почати працювати саме зараз з психологом і не тільки дитині...

Відредаговано автором 18-03-2026 10:44:07

Добрий день. Трохи додам, можливо щось візьмете.Розумію вашу тривогу, це непроста ситуація для дитини переїзд, нова мова та школа. У 6-9 років діти активно розвивають мову, соціальні навички та вчаться висловлювати емоції. Коли від дитини вимагають більше, ніж вона готова,може статися злам, який може проявлятися заїканням.
Батькам важливо давати любов і прийняття, щоб він відчував себе безпечним і цінним. Друге це створити стабільне і безпечне середовище вдома и третє навчати через приклад, як вирішувати конфлікти, показувати, як домовлятися під час суперечки з братом чи подругою. приймати його емоції, обіймати, підтримувати і пояснювати, що він відчуває( я бачу що тобі сумно, страшно ..), а коли буря мине то спокійно обговорювати, що можна зробити і як він бачить вихід із ситуації.
Продовжуйте заняття з логопедом, можна додати психологічну підтримку( дихальні вправи, релаксацію, ігри на впевненість), а також звернутися до дитячого психолога з досвідом роботи з мігрантами. У школі важливо, щоб вчителі знали про його особливості і створювали підтримуюче мовне середовище. Головне не фокусуватися на заїканні, відзначати успіхи і давати відчуття безпеки та прийняття.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.