Постійно нервуюсь через батьків

Краща відповідь

Володимир Анатолійович Тарасенко психолог

Львів · 13.03.2026 18:51

цитата:

Ігнорувати що вони кажуть .. чи люди взагалі .. якась критика щоб не задавала і псувати настрій?

Ігнорувати - навряд чи. А от навчитись сприймати адекватно, то цілком можливо. Щось цінне в критиці брати до уваги. Решту спокійно відкидати. І ніколи не виправдовуватись. Пояснювати - так, можна, і то за наявності власного бажання.

Олександр Римович Рафіков психолог

Київ · 13.03.2026 10:15

Вказано, що вам 34 роки. Але із вашого опису не складається враження, що батьки визнають ваше право самостійно обирати роботу й ухвалювати рішення за себе.

Навряд чи це можна повністю змінити, адже ми можемо впливати лише на те, як саме спілкуємося з батьками і що їм говоримо. Але це не гарантує, що нас почують.

Водночас важливо легалізувати вашу роздратованість, адже ви справді маєте на неї право. Є різні способи дати їй вихід: від дихальних технік до більш активних варіантів, як-от піти в кімнату для руйнування.

Підтримали: 1

Людмила Петровна Колесник

Олександр Римович Рафіков психолог

Київ · 13.03.2026 10:24

Як ви гадаєте що для вас означала би підтримка в чому конкретно ви хочете мати підтримку ?

Підтримали: 1

Людмила Петровна Колесник

Людмила Петровна Колесник психолог

Чернігів · 13.03.2026 10:28

Вітаю !
Те, що ви описуєте, виглядає дуже болісно не стільки через саму пропозицію роботи, скільки через відчуття, що вас знову не почули. Ви ніби намагалися поділитися переживанням — що вам образливо, що ця пропозиція вас зачепила, — а у відповідь отримали не підтримку, а розпитування, оцінки і суперечку. У такі моменти справді може виникати сильна злість і роздратування, тому що всередині є проста потреба: щоб хтось з близьких просто став поруч і сказав «я розумію, що тобі неприємно». Коли цього не відбувається, з’являється відчуття самотності навіть поруч із рідними людьми.

Злість у такій ситуації — дуже природна реакція. Вона часто виникає тоді, коли нас не чують або коли ми змушені постійно доводити власні почуття. І водночас ви помічаєте ще один шар — що вам не подобається, як сильно це вас зачіпає. Наче є внутрішній конфлікт: з одного боку вам боляче і хочеться підтримки, з іншого — з’являється роздратування на себе за цю реакцію.

Іноді батьки справді реагують не так, як нам потрібно. Вони можуть переходити в раціональні питання, аналіз або оцінки, тоді як нам у цей момент потрібна проста емоційна присутність. Це не завжди означає, що вони не хочуть підтримати — іноді вони просто роблять це у спосіб, який не відгукується нам як підтримка. Але від цього почуття менш болючими не стають.

Можливо, тут є ще одна важлива тема: ваше право приймати рішення про своє життя і роботу. Ви вже доросла людина, у вас є професія, і ви маєте повне право відмовитися від пропозиції, навіть якщо її пропонує батько. І водночас у розмові з ним та мамою ніби знову з’являється позиція, де вам доводиться пояснювати або захищати свій вибір.

Іноді полегшення приходить не тоді, коли близькі починають реагувати ідеально, а коли ми дозволяємо собі чесно назвати, що саме нам потрібно. Наприклад: «Мені зараз не потрібні поради чи питання, мені просто хочеться, щоб мене підтримали». Не факт, що людина одразу зможе це дати, але така ясність іноді зменшує відчуття безсилля.

І ще важливо те, що ви помічаєте свої почуття і говорите про них. Це означає, що всередині є жива чутливість до того, як з вами поводяться. І це не слабкість — це частина вашої здатності відчувати, що для вас важливо у стосунках. І, можливо, зараз для вас справді важливо бути почутою.

Олександр Римович Рафіков психолог

Київ · 13.03.2026 11:15

Як згадали про критику і її страхи як гадаєте яку роль це грає у вашому житті ?

Олександр Римович Рафіков психолог

Київ · 13.03.2026 11:50

Як ви гадаєте ви простежували за рахунок чого такий ефект - це відчуття що вони мають рацію, відсутність іншої точки зору , власні страхи чи може бути щось власне ?

Олександр Римович Рафіков психолог

Київ · 13.03.2026 12:22

Як гадаєте чи є місце або люди від яких ви можете отримати підтримку , інший досвід ?

Володимир Анатолійович Тарасенко психолог

Львів · 13.03.2026 17:41

Доброго дня!

цитата:

ПОСТІЙНО НЕРВУЮСЬ ЧЕРЕЗ БАТЬКІВ

Перш, ніж вести діалог по суті, вважаю, що доречно деякі моменти з'ясувати на старті, бо з теми цього не зрозуміти.

Перший момент, пов'язаний з пропозицією батька -

цитата:

Подзвонив батько, я адвокат, пропонує вакансію роботу юриста в департаменті ті

Він зробив цю пропозицію через те, що у Вас зараз немає роботи? Чи з яких міркувань?

цитата:

Я віжмовилась
Каже, ну ти подай резюме

Тобто Він не поставився з повагою до Вашого рішення. Це так?

цитата:

Кажу мамі : таке дзвонить пропонує, мені образливо
Вона: а який департамент яка робота

Образливо, тому що запропонував вакансію або образливо, що сприйняв без поваги Вашу відмову?

цитата:

Дає оцінки. Спорить зі мною
Рідко погоджується
Постійно треба сперечатися
Постійно щось доказувати

Ну, вона може вважати, притому щиро вважати, що підтримує, правда у свій, притаманний їй спосіб. Вона по-іншому, ймовірно, не може виражати підтримку.
Розкажіть, наскільки і в чому Ви залежите від батьків - матеріально, просторово, емоційно, враховуючи цю обставину -

цитата:

Але так як живу з мамою стикаюсь постійно з цим

?

Уявіть, якби Ви жили окремо і не потребували схвалення своїх дій від батьків, Ви б так само болісно і гостро реагували на їх прояви?

цитата:

Особливо вдома неприємно бо ніби немає щ ким поговорити

Поясніть, будь ласка, - вдома Вам ніби немає з ким поговорити, а поза домом? Чи є у Вас друзі, з ким можна бути відкритою, ділитись своїми переживаннями, радитись стосовно важливих аспектів життя?

Олександр Римович Рафіков психолог

Київ · 13.03.2026 17:57

З цього ми можемо зробити припущення, що для вас загалом характерно частіше критикувати себе. Цілком можливо, що ви звикли робити все дуже якісно й сумлінно, але водночас відчувати, що цього недостатньо. І разом із тим очікувати від інших, що вони побачать вас, ваші результати та ваші кордони.
Водночас говорити про себе, про свої результати й витримувати власні межі, найімовірніше, теж викликає напруження. Якщо я хоча б частково правильно вас зрозумів, то з цієї ситуації є вихід — через роботу з власним критиком

Олександр Римович Рафіков психолог

Київ · 13.03.2026 18:07

Те що ви почали говорити про це, відмовляєтесь мовчати , це вже добре.
Перше правило це знати що у вас є подібні прояви в поведінці та ставленні. Це те з чим можна працювати та шукати нові способи. Головне це рухатись у власному темпі.

Володимир Анатолійович Тарасенко психолог

Львів · 13.03.2026 18:10

цитата:

Не залежу ніяк фінансово

Отже, фінансово Ви незалежні. І це чудово, бо дає змогу відчувати свою спроможність жити доросле життя у відповідності до власних бажань і перконань.

цитата:

Емоційно .. багато неприємного ображаюсь на відсутність підтримки

На жаль, мусимо визнавати, що цей аспект перебуває у стані невирішеності. І тому оптимально з ним розбиратись у співпраці з психологом, очно або віддалено - немає принципового значення. Спілкування на форумі тут не допоможе, лише сприятиме визначенню напрямків.
На чому варто робити акцент? Глибинно важливий нюанс - не на "перевихованні" батьків і отриманні від них бажаної підтримки. Акцент - на зменшенні емоційної ЗАЛЕЖНОСТІ від ПОТРЕБИ отримувати батьківську підтримку(!)
Рух у цьому напрямку призведе Вас до стану виправданої автономії, емоційної стійкості та здатності СПИРАТИСЬ, передусім, на себе і отримувати підтримку від інших людей зі свого, напевно, оновленого оточення(!)

Ви зазначили "Я гостро реагую на слова людей
Може це перевтома наслідок стресу".
Невже гостро навіть на компліменти чи похвалу?
Стрес як причину я б не відкидав. І з ним теж варто уважно розбиратись. Де і в чому Ви вразливі? На що витрачаєте вітальну енергію та ресурси? Чи вмієте відновлюватись та "тримати удар"?

Відредаговано автором 13-03-2026 18:16:03

Олександр Римович Рафіков психолог

Київ · 13.03.2026 18:30

Ігнорувати? Можна тільки якщо зробити лоботамію - тому так робити не будемо
Виробити нові стартегії, о це звучить краще

Олександр Римович Рафіков психолог

Київ · 13.03.2026 18:37

А ось це робити тільки з лікарем, і за його рішенням
Бо можете потрапити в пастку підвищення тривоги / напруги

Олександр Римович Рафіков психолог

Київ · 13.03.2026 18:57

Вміння себе слухати це навичка яку можна напрацьовувати

Володимир Анатолійович Тарасенко психолог

Львів · 14.03.2026 10:41

цитата:

А мені потрібно себе слухати

Дійсно, себе слухати(!) Не боятись робити помилки(!) Набувати власного досвіду(!) Формувати і розвивати власну думку, позицію, спроможність приймати самостійні рішення (!) І бути відкритою для по-справжньому доречних міркувань інших людей.

Ірина Леонідівна Рябцова психолог

Одеса · 16.03.2026 18:52

Психолог більше не активний на сайті

Доброго дня.
Ви злитесь на батьків за те, що вони втручаються у ваше життя, а потім злитесь на свою реакцію. Замкнене коло.
А що, якщо спробувати з нього вийти? Ви пишите, що не розумієте, чому так реагуєте.
Що ви відчули, коли батько подзвонив та запропонував розглянути вакансію?
Чи маєте ви роботу, яка вас задовільняє? Чи за власним рішенням ви обирали ту чи іншу роботу? Чому, як вам здається, батько вам зателефонував?
Професію адвоката ви обрали самостійно чи під впливом батьків?
Я чую, що вам не вистачає безумовної підтримки від мами. Так, це дуже боляче, коли замість підтримки йдуть лише оцінки вас та ваших дій.
А себе ви як підтримуєте? Який "текст" в середині вас звучить? Ви частіше себе хвалите чи сварите?
Те, як спілкуються з вами батьки - це може бути суто їх спосіб піклування про вас.
Якщо вам він не підходить, можна говорити про це. Але важливо, як саме. Щоб "взростити" у собі внутрішнього підтримуючего "дорослого", може бути корисна робота з психологом. Крок за кроком будуватиметься сепарація від батьків, і через вас змінюватимуться накраще стосунки.