Як навчитися жити з власної істини, побудувати свою систему, а не як маріонетка зовніншніх і внутрішніх систем?

Доброго ранку!
Насправді, основна складова для того, щоб повністю змінити своє життя на краще, у Вас є - і це розуміння, що Вам потрібно: "Для мене важливо, реалізовуючи свою енергію, гармонізувати своє мислення й діяти від істини, а не як маріонетка чи то зовнішніх сил, чи власних внутрішніх страхів, ілюзій, спокус обирати легші
або знайомі, але руйнівні рішення"
Тобто, Ви готові до початку внутрішніх трансформацій. А те, що Вам так зараз важко, цілком зрозуміло. Адже, судячи з того, що Ви пишете про себе, Ви з самого народження перебували в аб'юзивних стосунках. Тому те, що і в подальшому житті Ви потерпали від насилля - на превеликий даль, цілком закономірно. Бо дитина не знає як контактувати з оточуючим світом. Тому всі навики спілкування та побудови стосунків формує в стосунках ж батьками. І якщо їх ставлення до дитини було далеким від гармонії та любові, на рівні підсвідомості формуються деструктивні установки та поведінкові моделі, якими в дорослому віці людина користується навіть не усвідомлюючи, що всі її рішення, події та ситуації є ніщо інше, як підлаштування зовнішніх обставин під те сприйняття світу, яке закладене від народження.
Тобто, зовнішній світ лише "дзеркалить" нас внутрішніх. Тому, щоб вийти на стан гармонії необхідно працювати не з зовнішніми чинниками, а з внутрішніми травмами до моменту повної трансформації деструктивних установок та моделей поведінки. Саме тому, всі Ваші зусилля щось змінити в своєму житті малоефективні на сьогоднішній день. Бо зовнішнє міняється лише ролі, коли міняється наше внутрішнє сприйняття себе та оточуючого світу
І трошки більш простішого.
Жодна людина не може жити без любові, і особливо, дитина. Окрім того, так влаштована природа дитини, що не отримуючи любові від батьків, вона завжди звинувачує в цьому лише себе. І вважає, що це вона якась не така, все не так робить, або мало старається. І тому в дорослому віці це саме сприйняття себе змушує людину намагатися заслужити любов від інших, що робить її приниженою і дозволяє нею нехтувати. Тобто, робить ''жертвою". А зважаючи, що в аб'юзивних стосунках "жертва та абєюзер" ролі, що періодично міняються місцями, не дивно, що іноді Ви можете поводити себе трохи зверхньо. Це замкнута система. І єдиний вихід - це повністю аб'юзивну
систему стосунків змінити на "господаря свого життя", тобто, стати самодостатньою ( не плутати з самостійністю).
Я спробувала дуже стисло написати своє бачення Вашої ситуації. Щоб Ви знали з чого потрібно почати в роботі з психологом. Бо Ваше питання - це заявка на психотерапію. Бо Ваша проблема дуже глибока, і потребує зовнішньої допомоги

Що для вас означає « власна істина», « своя система «? З чого вони складаються?[

«Допоможіть зрозуміти, що зі мною відбувається, чому я не можу вийти з цієї залежності й почати думати та діяти самостійно»
Яка саме « залежність « вас не влаштовує ( приклад)? Якщо ви її позбудетеся, як це буде виглядати й що ви при цьому будете відчувати?
Кто/ що вам заважає « думати» самостійно ?
Як би ви хотіли « діяти» самостійно?

«отруєння «манією величі- це про що в вашому розумінні?
Крім рідних, ви ще від когось чули таку думку про вас?

Як давно з вами все це відбувається:
«відчуваю відразу до свого життя, до власної безпорадності, до постійного паралічу дій. У мене наче повне безсилля,..»?
Ви зверталися за допомогою до психолога/ психотерапевта?

Доброе Утро!

"Все життя я живу в чужих системах, де за мене думають, а я просто існую."
А что вам мешает начать думать своим умом??
Это новый опыт для вас - но не бойтесь нового опыта.
Именно когда идешь навстречу новому опыту - так и выходишь потихоньку из старых систем - только так это работает.
Нужно начать действовать так, как раньше не действовали!
И выстраивать свою систему ценностей и установок заново!
Только надо научиться выбирать то, что вам полезно и ваше, а что не ваше откидывать!
Научиться исключительности - и фильтра информации.
И тогда обществу будет сложнее вам чтото навязать.

"Я розумію, що так зручно, але від цього мене буквально нудить фізично."
В чем именно вам удобно так жить? Не брать ответственность за свои мысли и решения?
Боитесь сами все решать? Или боитесь не правильного решения?

Видите вам тело уже сигналит - что то как вы живете, это не ваш путь!
А значит, надо менять путь!
И не бояться этого!
Если это нужно вам - то надо это делать.

" У мене наче повне безсилля, хоча я усвідомлюю, що могла б сама все побудувати."
У вас очень крутой самоанализ - это ваш козырь.
Только не игнорьте правильные мысли - а берите их в работу себе.
Как ваши инструменты.
И что вам мешает самой все делать?
Если вы можете сами - то пробуйте!

"Мене інколи називали егоцентричною і зі складною структурою особистості (колишній хлопець, керівниця, мама)."
А может все наоборот - может вы для них сложная, потому что они хотят чтоб вы были покорной - а значит удобной для них?
( так вами легче управлять)

Верьте в себя! Не глушите себя!
( вам просто не повезло с окружением токсичным)

Доброго дня!

ЯК НАВЧИТИСЯ ЖИТИ З ВЛАСНОЇ ІСТИНИ, ПОБУДУВАТИ СВОЮ СИСТЕМУ, А НЕ ЯК МАРІОНЕТКА ЗОВНІНШНІХ І ВНУТРІШНІХ СИСТЕМ?

Ваш Запит розглядаю, як бажання Стати СОБОЮ(!) Не більше, не менше.
Тобто відродити або збудувати всередині себе відчуття Автора свого власного життя, в якому вирішуєте ви, що буде з вами. Не батьки, не хлопець, не керівниця, не уряд і т.ін. Я правильно вас зрозумів?

Якщо відповідь ствердна, то шлях на гору до світла пролягає через зустріч з Людиною, яка поставиться до вас з усією можливою увагою і зацікавленістю(!) Краще, щоби цією людиною був обраний вами психолог.
У контакті з ним ви отримаєте новий досвід розуміння, підтримки, уваги. Буде створений безпечний простір, де ви зможете бути вільною від страхів і нашарувань. Проявлятись спонтанно і автентично, довіряючи собі і рівняючись на себе, формуючи свою систему цінностей та вірувань.

може мені потрібно налагодити вітамміний баланс в додаток до роботи з мисленням, робити зарядку тощо..).

Вельми слушна думка. Ваша душа живе в будинку вашого тіла. Тому дбайливе ставлення до тіла, організму, вважається, невід'ємною частиною загального і психічного здоров'я. І мова не лише про доречну фізичну активність. Вимірів набагато більше - красота, реалізація сенсів, внутрішня свобода, гумор, література, повноцінний відпочинок й таке інше.
Цей позитивний досвід згодом зможете поступово переносити на своє актуальне життя.

Доброго дня.
Ваше питання свідчить про те, що ви розумієте до чого прагнете.

Для мене важливо, реалізовуючи свою енергію, гармонізувати своє мислення й діяти від істини, а не як маріонетка чи то зовнішніх сил, чи власних внутрішніх страхів, ілюзій, спокус обирати легші або знайомі, але руйнівні рішення.

І це важливі усвідомлення для людини вашого віку.

Я можу уявити в голові реальність, яку хочу, але паралельно розум показує іншу знайому, від якої мене нудить. Я знаю, як це бути залежною: від батьків, які знущалися; від чоловіка, який принижував, а я намагалася заслужити любов; від роботодавців, батьків партнера, знайомих, тренера, психотерапевта, університету. Все життя я живу в чужих системах, де за мене думають, а я просто існую. Мені страшно обирати шлях, бо кожен варіант знову веде в залежність: від батьків, партнера, роботодавця, терапевта, ментора чи навчального закладу.

Але вам заважають страхи минулого досвіду, де ви "не впоралися із залежністю" від інших людей. Ці страхи можна пропрацювати з психологом, який підтримає, допоможе напрацювати досвід самостійного прийняття рішень. Це надасть вам впевненості та навчить спиратися на себе.
Людина вчиться чомусь тільки через дії та власний досвід. Зазвичай від дії втримують страхи. Треба з ними розбиратися, щоб йти далі.

можливо це потрібно роздивлятися і з психологічної і біологічної точки зору.. може мені потрібно налагодити вітамміний баланс в додаток до роботи з мисленням, робити зарядку тощо..). І у мене є внутрішня енергія навчитися і створити своє.

Це насправді так. Наша психіка живе в тілі, і вони впливають друг на друга. Тому робота з фізичним тілом прискорює та полегшує психологічну роботу.

Ви дуже гарно себе аналізуйте та вірно мислите. Вам насправді треба підтримка розуміючої людини та відновлення фізичних сил організму.

Добрий день. Я вас вітаю з тим, що в свої 23 Ви замислюєтеся над реалізацією своєї енергії, як гармонізувати своє мислення й діяти від істини. Багато людей живуть ніби по течії, і думки немає щось змінити. І звертаються до психолога тільки коли стає нестерпно жити. Ви пишете, за мене приймали рішення інші. А як Ви хочете, яке життя Ви б жили із задоволенням? В роботі із психологом можна подивитись на свої страхи, будете крок за кроком вчитися думати, приймати самостійні рішення, врешті отримаєте внутрішню опору та цілісність. Треба вибрати спеціаліста по душі і братися розгрібати айгієви конюшні та навести лад у вашому душевному просторі.

Вы описываете хороший вопрос на длительную психотерапию - как понять себя (какая я, чего хочу, какие приоритеты и ценности), научиться опираться на себя (свое мнение, опыт, знания) и не бояться быть взрослой.
Зависимость, как вы сами написали, имеет свои плюсы (сталкиваться с последствиями своих выборов, осознавая, что это был именно мой выбор). Но и минусы - вы живете чужую жизнь.
Страшно стать взрослой и это нормально. Процесс взросления важно пройти с кем-то, на кого можно опираться и этим человеком может стать психотерапевт.
Но я еще хочу написать вам, что вы как будто пребываете в иллюзии, что есть возможность быть ни от кого не зависимым и полностью все сама, никто на меня не влияет. Это не так. М
Мы живем среди людей, в социуме с определенными правилами и да, так или иначе вы будете зависеть от кого-то.
Будете работать "на дядю" - зависимость от него в некоторой мере. Будете работать сами на себя - зависимость от других факторов (налоги, проверки, наличие клиентов и как идет успешно продажи/продвижение) и тп.

На сейчас, имея негативный опыт, вы настолько видимо устали и напуганы зависимостью, что хочется отодвинуться ото всех. И это то, что тоже нужно прожить, разобрать в терапии. Потому что страх, что кто-то сможет на вас повлиять или вы от кого-то будете в чем-то зависеть, будет мешать выстраивать отношения.
Поэтому лучший вариант это выбрать психотерапевта и шаг за шагом разбирать, проживать свой опыт, взрослея, пробуя брать ответственность за принятые решения, знакомясь с собой и идя уже своим путем.
Обращайтесь)

Добрый вечер! Сочувствую вам, похоже вам небезопасно и очень много тревоги в ваших словах.

відчуваю, що все життя жила з відмовою думати - за мене завжди вирішували інші

Благо в том, что вы это осознаёте, а значит сможете выбирать. Ведь мир не состоит только лишь из людей, от которых зависишь.

Я знаю, як це бути залежною: від батьків, які знущалися; від чоловіка, який принижував, а я намагалася заслужити любов; від роботодавців, батьків партнера, знайомих, тренера, психотерапевта, університету. Все життя я живу в чужих системах, де за мене думають, а я просто існую.

Вы прекрасно самостоятельно описали свое состояние бессилия, а также отвращения к той себе, которая по каким-то причинам отдает свою власть над своей жизнью другим людям.

Допоможіть зрозуміти, що зі мною відбувається, чому я не можу вийти з цієї залежності й почати думати та діяти самостійно.

Что мешает? Если отбросить мешающие помехи, с чего бы начали строить свою жизнь?

хоча я усвідомлюю, що могла б сама все побудувати.

А как вы сами бы себя назвали?

Мене інколи називали егоцентричною і зі складною структурою особистості (колишній хлопець, керівниця, мама)

Я как психолог открою вам страшную тайну. Мы психологи тоже можем зависеть от своих клиентов. Это взаимозависимостью называется и это нормально. А ни от кого и не от чего не зависеть априори невозможно, поскольку "свобода" - иллюзия.

Я знаю, як це бути залежною: від батьків, які знущалися; від чоловіка, який принижував, а я намагалася заслужити любов; від роботодавців, батьків партнера, знайомих, тренера, психотерапевта, університету.

Знаєте, трошки Вас розчарую.
Насправді, питання залежності від зовнішніх чинників притаманне будь якому поколінню. І довоєнному, можливо, навіть більше. (Те, що Ви знаєте людей цілісних, з вибудованою власною системою координат - це просто Вам пощастило таких людей зустріти, але це не є система). Чому довоєнному може бути більше?
Бо люди жили у відносно комфортних умовах, коли питання життя і смерті не поставало у відповідності до наявністю шахедів та ракет над головою. Адже, людська природа дуже інертна і їй не властиво самій себе виштовхувати із "зони комфорту".
І як раз з цього і починається робота над от тим самим цілісним та гармонічним сприйняттям себе та оточуючого світу, що дає можливість бути, певною мірою, самодостатнім, а отже, вільним від навіювань та маніпуляцій середовища.
Як все працює? Або ми самі починаємо пошук істини і рухаємося в своєму розвитку вперед, або ж от те саме, оточуюче середовище починає "псувати" життя нам. Тобто,відіграє роль тригера, що змушує швидко змінюватися. І,як це не дивно, певною мірою, роль таких тригерів відіграють спершу батьки та найближчі в дитинстві люди, в потім - чоловіки, роботодавці, знайомі і так далі.
Щоб зрозуміти, як змінити себе повністю, потрібно розуміти як ці самі тригери діють. Адже, нашим життям, насправді, керує наша підсвідомість на 97%, тоді як ми думаємо, що достатньо на рівні свідомості отримати інформацію про правила комунікування з оточуючими і отримати у певній мірі, новий конструктивний досвід
"Звісно, це вплинуло на мене. Я вже опрацювала цю тему з психологом і маю досвід побудови здорової комунікації з адекватним партнером".
Але не все так просто, насправді. І щоб відбулося повне "перезавантаження", бо "Все життя я живу в чужих системах, де за мене думають, а я просто існую. Мені страшно обирати шлях, бо кожен варіант знову веде в залежність: від батьків, партнера, роботодавця, терапевта, ментора чи навчального закладу. Я розумію, що так зручно, але від цього мене буквально нудить фізично", виходить, що
змінитися на рівні нових здорових комунікацій - замало. Адже, на рівні тої самої підсвідомості, яка і керує нашим життям, зміни так і не відбулися, як це не прикро.
Саме тому Ви пишете, що "Проблема зараз - у складності переналаштувати свій мозок, перебудувати власну внутрішню структуру, враховуючи кілька факторів..." Тобто, деструктивні установки залишилися і керують Вами і надалі. Саме тому Вам так страшно, бо Ви відчуваєте, що дуже легко можете "з'їхати" в той же самий аб'юз. А це говорить лише про те, що "пропрацьовані" питання лише на поверхні.
Основна ознака того, що людина вийшла із системи співзалежності - це стан самодостатності ( не плутати з самостійністю, це різні речі). Самодостатня людина сама несе відповідальність за своє життя, у всіх ситуаціях вбачаючи не проблеми, чи загрози, а закономірності та допомогу в розвитку. Але, знову ж таки, це можливо лише тоді, коли людина вже вийшла із деструктивної системи "жертва - аб'юзер" не номінально, а фактично, на рівні своїх рефлексів та відчуттів. Саме рівень рефлексів та відчуттів, а не контрольованої поведінки і є основним показником того, чи відбулися кардинальні зміни.
На мою думку, якщо Ви дійсно хочете змінити своє життя, психотерапію потрібно продовжити, але вже на більш глибинному рівні.

Як на мене, є певна невідповідність у запиті, який Ви озвучили на початку розмови, і в останньому своєму запиті.
Спершу Ви пишете, що "Все життя я живу в чужих системах, де за мене думають, а я просто існую. Мені страшно обирати шлях, бо кожен варіант знову веде в залежність: від батьків, партнера, роботодавця, терапевта, ментора чи навчального закладу...". А тепер пишете, що "Справа у тому, що моя стратегія - це абсолютно нові дії в цьому світі, і жодна підтримуюча людина не зможе ні віру в мені вселити, ні рішучість, ні зробити щось за мене. І взяла на себе відповідальність вести в команді людей за собою.. Тож тут напрям і бачення стратегії залежить від мене (звісно, враховуючи особливості людей, з котрими я взаємодію). І задача діяти обдумано систематично, з власною ціллю, з власним планом - не обговорюючи його з кимось, не затверджуючи, а орієнтуючись на власну логіку, раціональність, відчуття, інтуїцію"
Як на мене, жінка, дівчина, якій страшно обирати свій шлях, навряд чи почне вести когось за собою. Адже, і сама не дуже розуміє, куди вона іде.
То яку саме Ви хочете отримати допомогу, якщо не хочете ні з ким радитися "не обговорюючи його з кимось, не затверджуючи, а орієнтуючись на власну логіку, раціональність, відчуття, інтуїцію"
Я правильно Вас зрозуміла, Ви потребуєте допомоги у розвитку інтуїції та логіки?