Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 1 година тому: «Что для себя вы бы хотели в данной ситуации? Есть ли у вас свое жилье, поддержка чья-то, помощь? Послеродовая депрессия это вам поставили диагноз и вы принимаете АД?»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 2 години тому: «Здравствуйте! цитата: «Нужна помощь» Если заметили, я убрал из названия темы первую часть. Мне показалось, что она существенно ограничивает возможность получения качественной пом»
Анна Борисовна Королёва
Анна Борисовна Королёва 3 години тому: «Здравствуйте, Роман. Сочувствую вашему состоянию. Хочется вас поддержать тем, что иногда "ничего не делать" это тоже очень важное действие. Казалось бы, на первый взгляд, пугающее.»
Питання від: Amina Вік: 39

Чи дійсно реально перейти з тривожної привʼязаності до безпечної?

Доброго.
Це питання хвилює мене давно.
У мене досить негативний досвід близьких стосунків. Зараз проходжу розлучення, були разом майже 9 років. Дуже нелегко, бо чоловік не хоче відпускати: вмовляє, тисне, проходу не дає, намагається повернути.
Хоча коли в шлюбі були, то міг не розмовляти зі мною тижнями. Шлюб був невдалий загалом.
За кілька років до шлюбу була в вбьюзивних стосунках. Там хлопець критикував, принижував, тягнув з мене гроші на свій ремонт. А як завершили ремонт, то сказав- не хочу одружитися, ти не хазяйновита і неврівноважена.
Було ще пару коротких невдалих романів (такі, що ті хлопці наче не просто хотіли покинути, а знищити), і невзаємні закоханності.
Класично психологи питають за дитинство - то… скажу так - найкраще в моєму дитинстві те, що воно закінчилось.
Загалом, я мала в житті всі відомі види насильства. Безпеки в близьких стосунках не відчувала.
Але не все так погано. Вважаю, що я не можу жалітися на життя, бо не дивлячись на все, у мене:
Є красива класна донечка. Хоч і нерви мені робить дай Боже, але я дуже люблю її. Вважаю наші стосунки з нею своїми найкращими з близьких.
Хороше здоровʼя. Настільки , що панічки, і підвищена тривожність не змогли його зруйнувати.
Я хороший спеціаліст в своїй області, і зараз росту. Є можливості карʼєрного зростання.
У мене були хороші вірні друзі. Нажаль, зараз ми в різних країнах, вони далеко. Але на місці є багато приятелів.

Я зверталася пару раз з питанням - наскільки може потягнути терапія. Мені відповідали , що такий важкий випадок - може і 5-10 років. Ніхто не гарантує результат. Це, якщо чесно, мене напрягає.
Наразі я вибрала - бути самою, стосунків не шукаю.
Хоча це важко, бо бачу що чоловік не відчепиться від мене.
Вподобали: 1 з 1
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доповнення від автора питання ·
До речі, я не можу сказати, що до мене проявляли увагу тільки нарциси абьюзери і уроди. Були хороші, хоча і мало. Можу навести 2 приклади, де спокійні хороші чоловіки проявляли активну зацікавленість. проблема була в тому що: 1. Був бідний, як церковна миша 2. Старший на 20 років.
Я хотіла рівного партнера. Не просто хорошого і милого, а який може подбати за сімʼю. Ну і щоб його діти були хоча б молодше за мене :)
Такі проявляли лише крихти зацікавленості, або просто ввічливість. А я ж закохувалася по вуха, і ходила за ними, та безрезультатно. І мене це засмучує, якщо чесно. Бо я працювала в компаніях, де таких чоловіків було. Та вони всі пройшли повз мене. :(
Изменить свой тип привязанности вы вряд ли сможете. Но вот научиться меньше тревожиться, чувствовать себя спокойнее, не впадать в панику при малейших действиях другого человека, да, возможно.

Если вы, по сути, всю жизнь, жили в абьюзивных отношениях, то времени на терапию нужно и правда не один год. Но это ж не значит, что долгое время ничего меняться не будет. Будет потихоньку происходить изменения, но маленькие, не раз и вы через год самый спокойный человек, которые не знает, что такое тревога. Так не бывает.
Терапия станет, скорее всего, тем первым контактом, первыми безопасными отношениями. И именно в этих отношениях вы получите опыт, как оно, когда нет насилия, давления, критики, а есть принятие, вас слушают и поддерживают. Это будут отношения, где раз в неделю час будет только для вас и как вы хотите. И это тот опыт, который вы потом постепенно начнете переносить на других людей в свой жизни.
Будут и откаты, и много болезненных переживаний. И да, это долго будет.
Но вам 39. Что такое даже 5 лет в рамках всей жизни? Тем более, что это ж не значит, что 4,5 года будет все по старому, и вдруг последние месяцы все изменится. Для многих малюсенькие изменения и осознания уже с первых встреч. Просто потому что это новый опыт, а еще возможность поделиться своими переживаниями без осуждения и обесценивания.

Про гарантии в терапии. Это отношения и в этом берут участие оба - и терапевт, и клиент. Если клиент со своей стороны ничего не готов менять и делать, то тут как бы терапевт не старался, ничего ж не произойдет.
Терапия это осознание +проживание+действия. И вот частенько на последнем пункте затык. Клиент осознает, например, что нужно что-то решиться и сделать, но не делает. Не хочет. И тут либо это произойдет позже и нужно больше времени, либо так все же выгодно ничего не менять. И так может быть и клиент на это имеет право. Но ответственность за выбор на нем все же, не на терапевте.
...
Доброго дня!

"Класично психологи питають за дитинство - то… скажу так - найкраще в моєму дитинстві те, що воно закінчилось."
Крутая фраза - мало кто так осмелиться сказать про свое прошлое - честно и прямо.

"Я зверталася пару раз з питанням - наскільки може потягнути терапія. Мені відповідали , що такий важкий випадок - може і 5-10 років. Ніхто не гарантує результат. Це, якщо чесно, мене напрягає."
Ну вам правдиво ответили... что ж поделать, если оно именно так.
Когда у человека болезненное детство... и сложное прошлое... то там разбирать и разбирать можно годами.
Все зависит еще конечно - и от готовности клиента работать со своими проблемами.
От того, созрел ли он к такой глубокой работе и т д.
От того какие у него стоят блоки и зажимы. ( много факторов)

"Такі проявляли лише крихти зацікавленості, або просто ввічливість. А я ж закохувалася по вуха, і ходила за ними, та безрезультатно. І мене це засмучує, якщо чесно. Бо я працювала в компаніях, де таких чоловіків було. Та вони всі пройшли повз мене. :(" - чтото их в вас видимо пугает...
Может ваш опыт жизненный - сложный опыт обычно отпугивает людей.
Все хотят партнеров без проблем себе, и без тяжелого опыта.
Или еще чтото настораживает... не знаю, сложно так сказать - всего лишь по вашему тексту.

Вам нужен сильный мужчина - сильный по характеру - который не испугается вас, и вашего прошлого.
Который может - сам чтото подобное в жизни прошел, и испытал не простое.
Но такого мужчину не так просто найти да...
...
«ЧИ ДІЙСНО РЕАЛЬНО ПЕРЕЙТИ З ТРИВОЖНОЇ ПРИВʼЯЗАНОСТІ ДО БЕЗПЕЧНОЇ?»

Реально, але дійсно, не швидко.

Чому треба здійснити саме»перехід «?
Може, помʼякшення проявів та невелика трансформація в більш безпечну форму допоможуть вирішити вашу проблему?
...
Доброго дня.
Ви бачите, те , що вас не вона житті та готові це змінювати. Змінюючись сама. Це дуже добрий посил для терапії.
На мій досвід рік терапії дає значні результати в плані знайомства з собою та зміни поведінки. Та вже за пів ро ку багато клієнтів ходять раз на 2 тижні.
Від себе скажу, що терапія, це найкраще, що сталося у моєму житті.
цитата:
ЧИ ДІЙСНО РЕАЛЬНО ПЕРЕЙТИ З ТРИВОЖНОЇ ПРИВʼЯЗАНОСТІ ДО БЕЗПЕЧНОЇ?

На мій погляд, так. Якщо працювати над собою та мати ціль, це можливо.

Звичайно дитинства та оточення впливають на людину. Ті установки, що ми засвоюємо з дитинства ісподволь керують нами у дорослому житті. І ми робимо відбір та "притягуємо" обставини та людей, які підтверджують наші установки.
В терапії це можливо змінити.
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 386482 для Валентина Михайловна

цитата:
Терапия станет, скорее всего, тем первым контактом, первыми безопасными отношениями. И именно в этих отношениях вы получите опыт, как оно, когда нет насилия, давления, критики, а есть принятие, вас слушают и поддерживают. Это будут отношения, где раз в неделю час будет только для вас и как вы хотите. И это тот опыт, который вы потом постепенно начнете переносить на других людей в свой жизни.


Це навело мене на питання:
У мене є досвід прийняття, уваги, коли мене чують і підтримують. З моіми друзями.
А чому мені тоді не вдалося перенсти цей досвід на чоловіків?
До речі, досвід здорових стосунків з чоловіками теж є, але! Дружби і партнерсва. Сьогодні якраз зустріла свого колегу з минулоі роботи, мило поспілкувалися. Він до речі, дав мені рекомендацію і взяли на цю роботу, де я зараз. Зараз з кількома колегами дуже гарні стосунки.
Були чоловіки друзі. Є один і зараз, але далеко.
2 роки тому теж був досвід - один чоловік був дуже уважний і доьрий до мене. Нагадав мені, що таке - прийняття. І я закохалась, як щеня. Аж поки зрозуміла, що він просто такий є, з усіма.

цитата:
Будут и откаты, и много болезненных переживаний. И да, это долго будет.

Я знаю.
Я ловлю сильні відкати, іноді дуже.
Недавно дивилась фільм "Прислуга", і там момент - мама б'є дитину, а потім няня обіймає і каже - ти красива, ти особлива, ти хороша.
І у мене почалася істерика. Бо у мене такою дорослоі опорноі фігури не було. Ніколи.
І фразу "ти красива" я ніколи не чула в близьких стосунках.


цитата:
Просто потому что это новый опыт, а еще возможность поделиться своими переживаниями без осуждения и обесценивания.

Є такий досвід, я знаю як це. З друзями, і деякими чоловіками, в яких я закохувалась.
Але з колишнім чоловіком ні. З ним я маю бути обережна, бо все може бути використано проти мене, і так завжди було.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 386486 для Ірина Миколенко

цитата:
чтото их в вас видимо пугает...
Может ваш опыт жизненный - сложный опыт обычно отпугивает людей.
Все хотят партнеров без проблем себе, и без тяжелого опыта.
Или еще чтото настораживает... не знаю, сложно так сказать - всего лишь по вашему тексту.


не зрозуміло
В чужу голову, звісно, не влізеш.
Я багато думала про це. Можливо, не цікаво було, бо було видно я дуже зацікавлена в них.
Можливо, просто був короткий період пошуку. Я була одна 3 роки всього, за останні 20 років. А то все - в кінчених відносинах.
Хоча.. навіть ті 3 роки. Щось можливо дійсно - відлякує хороших чоловіків, і приваблює тих, хто бажає використати.

цитата:
Вам нужен сильный мужчина - сильный по характеру - который не испугается вас, и вашего прошлого.
Который может - сам чтото подобное в жизни прошел, и испытал не простое.
Но такого мужчину не так просто найти да...


Не впевнена. Мене лякають чоловіки з тяжким минулим. Бо велика ймовірність, що це зробить іх жорстокими, холодними і закритими.
У мого чоловіка, до речі, він з сім'і алкоголіків. І він наче відігрався на мені.
Хоча я не назву його сильним. Бо він скидав проблеми на мене, не брався вирішувати сам. А у важких обставинах губився, і звинувачував в усьому мене.

Я взагалі зараз не впевнена - а мені дійсно потрібен чоловік?
Раніше - так. Я завжди хотіла сім'ю. І визнаю, багато чого в сім'і мені подобалось. Подобалось піклуватися, проявляти турботу, любов. (Хоча не подобалось, що я отримую холод і байдужу поведінку.)Подобалось спати разом з кимось, заварювати 2 чашки кави, дивитися фільми, підтримувати, і так далі.
А зараз думаю - з однієі сторони - так.
З іншоі - я була одна 5 місяців. І мені почав подобатися цей спокій всередині мене. Мені сподобалось мати час тільки на себе.
Я наче видихнула, коли пішла від чоловіка. (Ох якби він ще не порушував цей спокій своій "повертайся, досить себе так поводити, що ти себе накрутила?. я тебе люблю і чекаю, скільки можна?" і т.д)
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 386494 для Валентина Михайловна

Зараз - асоціюється з тривогою. І болем. Небезпекою, невзаємністю.
(Тож не дивно, що я розглядаю варіант - добровільноі самотності.)
Раніше - з надією, радістю, щастям.
Я мріяла про взаємну сильну любов, прийняття, підтримку. І сподівалась отримати це в близьких стосунках.


Чоловік привабив серйозністю, здавався відповідальним, надійним.
Красиво мене добивався -закидував квітами, увагою, писав дзвонив, по всім ресторанам водив. Я тоді не знала, чим це може обернутися.
З абьюзером, яким були разом 6 років, вчилися разом. Почалося з дружби, спільних інтересів переросло в стосунки.
Він був мені цікавий. Писав музику, красиво фотографував природу, цікавився антропологією. Він не пив абсолютно, не курив, спортсмен, з хорошоі сім'і.
Але потім я побачила, що він грубий, жорсткий. Було навіть бив мою кішку проводом, коли шкодила.

В обох випадках було: спочатку закоханість, і вони добре до мене відносилися, були закохані. Коли це минуло, то поступово стосунки погіршилися. З абьюзером явно - до образ, приниження, критики, жорсткого відношення.
З чоловіком - до мовчазного холодного шлюбу, де я була одинока.
А зараз коли я пішла - то знов закидає увагою, обіцяє золоті гори. Але не тільки!
Можливо щось таке:
« Ти зайняла тверду позицію «жертви». Тобто - ти бідолашна і нещасна, а всі навкруги погані. Тебе ніхто нікуди їхати не примушував.»

В обох випадках я вважала їх хорошими. Але я помилилася.
Тривалість терапії залежить від того, у якому психологічному напрямі працює психолог.
Якщо це психоаналіз – то справді потрібно 10-15 років.
Якщо в іншому напрямы - то набагато менше потрібно часу. Усе індивідуально. Можливо Ви впораєтеся зі своєю проблемою і за кілька місяців.
Психологи Вас питають про дитинство, тому що до аб'юзивних стосунків часто потрапляють жінки, чиї межі в дитинстві порушувалися. Для них стає прийнятним і навіть звичним прояв неповаги до їхньої думки та особистого простору.
Також часто потрапляють у такі ситуації емпатичні особистості через схильність прощати неприйнятну поведінку у свій бік та прагнення зрозуміти мотиви кривдника. Емпати часто жертвують своїми інтересами, щоб догодити іншим, і оточуючі цим користуються.
Щоб розірвати коло аб'юзивних стосунків, жінці потрібно прийняти відповідальність за своє життя та рішення його змінити.
Далі – заручитися підтримкою досвідченого психолога.
До речі, можна зробити висновок, що Ви яскрава особистість. Тому що аб'юзери не вибирають «сірих мишок», а яскравих, ресурсних по відношенню до себе жінок.
...
Когда человек вырастает в среде, где любовь и унижение были переплетены, психика формирует особый внутренний сценарий отношений. И дальше, при всем сознательном желании быть любимым - он неосознанно воссоздает то, что знает: выбирает того, кто дает те же чувства, что и родитель, - смесь контроля, холодности и боли.
И тогда фокус психотерапии стоит делать не на том, чтобы переделать свою привязанность, поскольку она формируется очень рано и в чем-то остается устойчивой, а на том, чтобы постепенно распознавать и менять сам способ, которым вы строите отношения с собой и с другими.

Відредаговано автором 31-10-2025 00:02:52

...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 386489 для Оксана Юрьевна

Можливо і так.
У мене зараз відчуття, що я настільки побита і переламана, вся в руінах - що здорові стосунки точно не світять. Тільки якщо повністю щось змінити.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 386490 для Юлія Зальотіна

цитата:
Звичайно дитинства та оточення впливають на людину. Ті установки, що ми засвоюємо з дитинства ісподволь керують нами у дорослому житті. І ми робимо відбір та "притягуємо" обставини та людей, які підтверджують наші установки.
В терапії це можливо змінити.


Змінити установик - це все, що потрібно?

Я багато аналізувала, своі відносини, причини поведінки, тощо.
Багато вдалося нащупати, навіть самій.
Наприклад - я бачу, що у мене банально немає розуміння, як до мене ставиться людина.
Я навіть заздрю людям, яких любили в дитинстві, бо у них це розуміння є.
А у мене так: ось є чоловік, він добрий зі мною, часто дивився на мене, проявляв цікавість. І я вважаю, що подобаюсь йому.
Але - він не робить кроків. Значить - не подобаюсь? Він просто ввічливий.

Була ситуація. Один теж проявляв багато цікавості, але тримався відсторонено, не наближався. Спілкувалися майже кожен день. Я закохалась, і думала що подобаюсь, але просто він скромний. Виявилось - ні, не подобьалась, просто спілкувався. Завершилось сумно - деякий час був просто секс по дружбі, потім він почав зустрічатися з красивою дівчиною. І мене це розчавило, я не вставала 2 місяці з кроваті.

Багато років вважала, що чоловік мене любить. Ну він же поряд, не йде. А те що не розмовляє тижнями, ніколи не питає навіть - як справи. Ігнорує моі прохання. Ну то просто замкнутий.
Зараз розумію - він сприймав мене, і продовжує - просто як річ, просто зі мною було комфортно. Як пральна машина - включив коли треба. А чи думає людина про ту пралку протягом дня? Та навряд.

Це все було боляче, дуже, визнати. Ніхто мене не любив. Мною користувалися. А я дозволяла. Бо для мене так і виглядає "любов" - коли просто поруч, і щось беруть від мене. А я стараюсь в стосунках і заслуговую.

І тепер питання - чи можна це взагалі змінити? Чи краще не витрачати час та гроші. А просто зайнятися своім життям. Без стосунків.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 386492 для Валентина Михайловна

Багато в чому не відрізняється.
Але якщо добре подумати, то ось що я нащупала:
1. Стосунки для мене більш цінні, і там я більше готова вибачити. Тоді коли в дружбі - достатньо одного крупного "проколу" від людини. І дружба буде завершена.
2. В дружбі у мене виходить набагато краще тримати баланс "брати-давати". А в стосунках я можу давати значно більше.

Я маю хороших друзів з 5 років. І до речі, з 2-ма подругами до сих пір спілкуємося. Тож мати хороше відношення від друга для мене звично, природньо. Тоді як мати хороше відношення від чоловіка - це неабияка рорзкіш і рідкість.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 386497 для Ирина Константиновна

цитата:
Тривалість терапії залежить від того, у якому психологічному напрямі працює психолог.
Якщо це психоаналіз – то справді потрібно 10-15 років.
Якщо в іншому напрямы - то набагато менше потрібно часу. Усе індивідуально.

До речі, який би ви рекомендували напрям?
З таким анамнезом, як я описала: досвід абьюзивних стосунків, відсутність люблячоі і опорноі людини в дитинстві (та і взагалі в житті). Жінка, яка дуже рідко приваблює хороших чоловіків, зате часто - нарцисів і абьюзерів. Зате - вміє будувати дружбу, і здорові відносини на роботі, як з жінками так і чоловіками.

цитата:
Психологи Вас питають про дитинство, тому що до аб'юзивних стосунків часто потрапляють жінки, чиї межі в дитинстві порушувалися. Для них стає прийнятним і навіть звичним прояв неповаги до їхньої думки та особистого простору.
Також часто потрапляють у такі ситуації емпатичні особистості через схильність прощати неприйнятну поведінку у свій бік та прагнення зрозуміти мотиви кривдника. Емпати часто жертвують своїми інтересами, щоб догодити іншим, і оточуючі цим користуються.

Бінго!
І те і те про мене.

цитата:
До речі, можна зробити висновок, що Ви яскрава особистість. Тому що аб'юзери не вибирають «сірих мишок», а яскравих, ресурсних по відношенню до себе жінок.

Так, вірно.
Дякую, що нагадали.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 386498 для Анна Автонділова

думаю, більш менш зрозуміла.
"Змінити установик - це все, що потрібно?"

Установки - це спосіб мислення та поведінки, який вибирає людина, аби уникнути складних почуттів. От, в ці почуття, в терапії потроху вчимося "ходити" та їх "витримувати". так поступово змінюється мислення та поведінка, а з ними й установки.
дійсно на це потрібно не так багато часу. Ви вже добре проаналізували свій стан та зміни, до яких прагнете. Зараз важливо звертати увагу на почуття та працювати саме з ними. аналізувати себе людина вміє самостійно, а навчитися відчувати себе, звертати увагу на свої ємоції зі спеціалистом буде щвидше та ефективніше.
Добрий вечір. Травматичний не опрацьований досвід має,на жаль,свій слід на подальше життя людини.
З цим варто працювати, відновлювати свою довіру до світу,тим самим зцілювати свою прив'язаність.
Рекомендую вам індивідуальну роботу з психотерапевтом
...
"Щось можливо дійсно - відлякує хороших чоловіків, і приваблює тих, хто бажає використати."
Именно так и есть.
А вы именно на таких и подсаживаетесь - может установка, чтоб проверить насколько человек зайдет в своей выгоде к вам?
( подсознательная)
Или у вас тоже есть какаято своя выгода от таких мужчин - вами пока мало осознаваемая ( потому что это ваша тень)

"Не впевнена. Мене лякають чоловіки з тяжким минулим. Бо велика ймовірність, що це зробить іх жорстокими, холодними і закритими." - а теперь прочитайте эту фразу - с позиции мужчин на вас?
Они же скорее всего, так же и про вас думают - понимаете?

"А зараз думаю - з однієі сторони - так.
З іншоі - я була одна 5 місяців. І мені почав подобатися цей спокій всередині мене. Мені сподобалось мати час тільки на себе."
Может именно это вам и нужно на самом деле? Прийти к себе уже наконец - а не теряться в непонятных отношениях с мужчинами... служить им и угождать - забывая про себя.
Запомните это ощущение - когда вам понравилось быть с самой собой - это ваш фундамент.
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 386524 для Юлія Зальотіна

Читаю і думаю - може не все так погано.
Бо у мене думки були, що я вся переламана, як старий будинок. І тут тільки знести, і побудувати новий.
Але це мене лякає.
А може я помиляюсь? І в будинку потрібно просто зробити ремонт, а не зносити його.
"Читаю і думаю - може не все так погано.
Бо у мене думки були, що я вся переламана, як старий будинок. І тут тільки знести, і побудувати новий.
Але це мене лякає.
А може я помиляюсь? І в будинку потрібно просто зробити ремонт, а не зносити його."

У терапіїї ми нічого не зносимо, а спостергігаємо, "Як мені з цим?". Та якщо, щось служить на користь людини, або її влаштовує, то не варто й змінювати. Взагалі терапія це про контакт з собою та пізнання себе. А зміни з цього стану відбуваються істотньо.

Можна багато міркувати, як то будє.. Потрібно почати, щоб відчути, чи підходить воно вам. .
То есть получается, что в дружбе у вас намного лучше с границами?
В отношениях вы больше уступаете, терпите и согласны на меньшее?
Вы пишите, что отношения для вас более ценные, поэтому более лояльны.
А как у вас связана ценность отношений и уступки?
Есть ли страх, что если не будете уступать, то вас бросят?
Что случится с отношениями, если вы будете их строить так же как дружбу?
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 386548 для Ірина Миколенко

цитата:
а теперь прочитайте эту фразу - с позиции мужчин на вас?
Они же скорее всего, так же и про вас думают - понимаете?


Я думаю, все ж велика різниця між жінкою і чоловіком тут.
Я колись читала обговорення на тему - у більшості маньяків тяжке дитинство, але чому ж тоді більшість маніяків чоловіки, ане жінки?
Адже жінки набагато частіше потерпають від насилля? Бо зазанавши агресію, чоловіки спрямовують іі зовні, а жінки - на себе.
Жінки стають більш вразливими, схильні до депресій, мають низьку самооцінку тощо.

Але дійсно, ніхто не хоче проблемного партнера. Всі хочуть багатого і здорового, аніж бідного і больного.

цитата:
Может именно это вам и нужно на самом деле? Прийти к себе уже наконец - а не теряться в непонятных отношениях с мужчинами... служить им и угождать - забывая про себя.
Запомните это ощущение - когда вам понравилось быть с самой собой - это ваш фундамент.

Так. Зараз - саме цього і хочу
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 386575 для Валентина Михайловна

цитата:
То есть получается, что в дружбе у вас намного лучше с границами?
В отношениях вы больше уступаете, терпите и согласны на меньшее?

Саме так

цитата:
Вы пишите, что отношения для вас более ценные, поэтому более лояльны.
А как у вас связана ценность отношений и уступки?
Есть ли страх, что если не будете уступать, то вас бросят?

дружбу мені не так страшно завершити, якщо мене щось сильно не влаштовує.
В дружбі мені більше везе, я краще вмію іі будувати.

цитата:
Что случится с отношениями, если вы будете их строить так же как дружбу?

До речі, ще такий момент: друзі у мене то люди мого поля ягоди, скажімо так.
Але відносин з людьми, які рівні мені, мені не вдавалось побудувати. Частіше через те, що я таких не приваблювала.
Тому я будувала іх з тими, з ким могла. Відносин дуже хотілося, бути самій мені було важко.
Дло мене "припливали" чоловіки, які, скажу так обережно - не зовсім мого рівня.
цитата:
Відносин дуже хотілося, бути самій мені було важко.

А в чем именно сложность быть одной? Что самое непереносимое?
Поскольку, как я понимаю, у вас есть друзья и мужчины в том числе, то это не про то, что не с кем поговорить или сходить в кино?
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 386631 для Валентина Михайловна

Це раніше було. Зараз такого немає
До речі, зараз навпаки - друзів близьких немає.є приятелі. Хоча сбогодні з однією дівчиною довго розмовляли, про все що наболіло) прям як друзі
Домовились в баню йти.
Зараз немає такого страху бути самою. Мабуть навіть навпаки - я розглядаю варіант бути самій, без стосунків. Тобто перманентно.
Хоча досі, починаючи з 16 років то я завжди або була в стосунках, або шукала іх (тобто 23 роки всього, за мінусом останніх пів року)
Чоловіків друзів немає. Є хороші колеги, і приятелі. Але не так щоб в кіно піти.
Доповнення від автора питання ·
цитата:
А в чем именно сложность быть одной? Что самое непереносимое?

Це взагалі іронія мого життя. Я так хотіла стосунків! Так боялась бути самій. А іронія в тому, що якраз таки в стосунках я зазнала найбільшого болю, якраз саме гірше відбувалося в стосунках.
А в самі тяжкі моменти свого життя я лишалась одна, і переживала одна. Підтримки не було. Не важливо - чи була в стосунках, чи ні.
То чого ж я боялась? Єдинехороше, що отримала від чоловіка - дитину. Все.
Все інше досягала, заробляла сама. А чоловіки навпаки - часто ще тільки тягнули з мене щось. мій час, увагу, енергію, гроші, психіку, тощо.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 386666 для Валентина Михайловна

Мене лякало почуття глибокої самотності. Відсутність сенсу життя без сімʼї, відсутність опори, підтримки. Боялася, що не буде дитини, що не стану мамою.
Дуже сумувала, коли не могла ділитися з кимось, радістю, горем.
Хотіла взаємної любові, прийняття, емоційної близькості, взаєморозуміння, взаємоповаги, взаємопідтримки.

З усього отримала тільки дитину.
І зрозуміла - ну не так уже і страшно не мати того всього, і відчувати самотність теж не так і страшно.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.