Відчуваю свою провину в смерті мами

Дуже співчуваю Вам, втратити маму, і вашому віці, і в її - дуже, дуже рано.
"Не такою ціною"- знаєте, як то кажуть, "не варто брати на себе функції Бога" , адже смерть від інсульту- це ЗОВСІМ не може залежати від Вас.
Це залежить від генетики, від того, як ваша мама ставилась до свого здоров'я, чи дослуховувалась якихось порад фахівців щодо харчування, які хвороби мала, як сприймала події свого життя на емоційному рівні- але ТОЧНО не від Вас, людини, яка з'явилась в її житті тільки 26 років тому.
Ваша мама сама будувала своє Життя, і його закінчення- результат тільки її шляху і її виборів на цьому шляху, ну і випадковість/"доля"/"божа воля"- хто вже в що вірить.
Ваше прагнення самостійності- абсолютно нормальне, мало того, еволюційно закріплене, біологічно обґрунтоване.
Роздратування виникає ТІЛЬКИ тоді, коли людина відчуває порушення своїх кордонів. І знов таки, це еволюційно вивірена емоційно-тілесна реакція. Природою запрограмовані певні реакції тіла (гормональної та нервової системи, м'язів) на "вторгнення на територію".
Можливо, між мамою і Вами не було можливості, чи не вистачило певних умінь, або часу, щоб розібратися з тим, що між вами відбувалось, і що з того, що відбувалось є природним, а що варто змінити.
Дуже шкода, що саме так сталося, що вже немає можливості щось змінити...
Але. Є можливість для себе розібратися в тих процесах, які відбувались між Вами.
Адже в кожної з вас є своя доля відповідальності за ваші слова і вчинки. НЕ МОЖЕ всю відповідальність нести хтось один. А Ви зараз намагаєтесь нести на собі не тільки свою відповідальність, але й мамину.
Наприклад, щодо мелодії- Ви маєте Право на свої вибори взагалі в будь якій сфері свого життя. І вибір музики НІКОМУ не може принести шкоди- людина, яка грає , сама обирає мелодію, за своїм настроєм. Інша людина може слухати і насолоджуватись. Або навчитись грати- і самостійно обирати, що буде грати. І той момент, що Ви тут відчуваєте провину, може казати про певну нав'язану Вам провину, ніби чужі бажання важливіші, ніж ваші , а якщо Ви обираєте Своє- то це "негарно ".
Ваші стосунки з мамою були непростими. І Ви можете розібратися з ними навіть зараз, щоб не нести тягар того, що не є вашим, в своє майбутнє.
Те, що Вам самій не подобається у вашому житті, завжди можна змінити, головне, щоб це було справді ваш намір, а не бажання "компенсувати" ті тривоги, які були у мами щодо Вас.
Ваше життя- ваші цінності, ваші правила.
Обрати їх можна аналізуючи те, що Ви бачили і від мами, і від інших, і в книгах/фільмах. Головне, щоб Ви відчували -я хочу, щоб в моєму житті було саме так.
Тримайтеся.
Як би тісно ми не були пов'язані з батьками, але шлях вашої мами почався задовго до вашого народження, і порівняно з Вами вона мала набагато більше досвіду, щоб самій нести відповідальність і за свої переживання, і за своє здоров'я і за те, як вона розуміє ваші стосунки і як реагує на ваші слова.