Смерть хлопця

Вітаю. Співчуваю вам... Переживання смерті людини, тим паче близької - це дуже складний і важкий стан. Ви доволі точно описали, це схоже на шок - і так, іноді люди у шоковому стані поводяться парадоксально. Існує популярна теорія про стадії горювання (заперечення, гнів, компроміс, туга і прийняття). - але вона не завжди відповідає реальності . По-перше люди можуть проживати ці стани хвилями, і по-різному, або взагалі оминаючи якусь з цих стадій. Не існує закону "як правильно" прожити втрату - це завжди індивідуально. Якщо ваш стан зараз - важкий для вас, чи є хтось поряд, хто розуміє вас і підтримає у важкі хвилини?

Доброго ранку, Іро!

В мене хлопець помер 6 місяців назад ,

Прийміть мої співчуття.

чому в мене так змінились емоції ???

Напевно, ось чому -

для мене ця подія була дуже шокуюча

Тобто ваша психіка захищалась від душевного болю втрати близької людини, аби втриматись, не впасти у безодню горя...

З часом сила захисту знижується, бо неможна увесь час перебувати у напрузі, блокуючи геть усі почуття. Поступово сприйняття того, що сталося змінюється, що дає змогу ПОВЕРНУТИСЬ емоціям. І тоді приходить справжнє почуття жалю, скорботи, бажання повернути минуле -

зараз я відчуваю геть інші емоції,я дуже б хотіла повернути час назад і подовше побути з ним …

У будь-якому випадку, почуттям треба дати шанс і можливість вийти назовні. Прожити їх, розділивши з тим, хто на це здатен. Усвідомити процес зміни почуттів і легалізації нових емоцій та станів, щоби відгорювати і жити далі, відкритою світові. Співпраця з психологом служить саме цій меті.

Доброго дня.

Щиро співчуваю Вашій втраті..

А чи могли б Ви пояснити які зараз "геть інші емоції"?? Що саме Ви зараз переживаєте??

Горе дуже не простий процес, і надзвичайно індивідуальний, попри схожу для багатьох структуру. Пів року це якраз той момент, коли прийняття та інтеграція втрати можуть видозмінюватись. Щоб розуміти, які і чому зміни відбуваються у Вас, треба розуміти а як Ви справлялись раніше? В перші часи.
Шок повністю зрозумілий, тим паче коли втрата особливо раптова. Чи була у Вас змога вільно горювати? Сумувати? Чи були і є люди, які Вас в цьому підтримували б?