Дратує моя мама

Доброго дня. Ваше дратування цілком природнє.

Чому не скажете мамі, що Вам так не комфортно?

вона почала занадто «піклуватися», багато ніжних слів, як не для дорослої доньки, постійно дзвінки, переживання,

Мама порушує Ваші особисті межі, поводиться щодо Вас не так, як Вам, як дорослій доньці, було б комфортно, і для Вас це занадто.

Ваша Мама має свої причини так поводитися, і зовсім не обов'язково, що за цим стоїть злий зумисний намір бісити і дратувати Вас. Але Ваше завдання в цій ситуації чітко означити свої межі, висловити яка поведінка щодо Вас неприпустима і дотримуватися комфортної для Вас дистанції.

Щоб Вас почули і врахували Ваші потреби, важливо щоб діалог відбувався на спокійних тонах. Коли Вашими потребами нехтують, емоції через край і може бути важко опанувати себе. Тому важливо спершу заспокоїтися самій. Тоді більше шансів, що Вас почують.

Добрий вечір!
Так, гіпер опіка завжди шкодить дитині, незалежно від того скільки їй років. Завдання батьків - виростити самостійну особистість та відпустити у своє життя.
Але сепарація - це також і завдання дорослої дитини.
Якщо поки неможливо жити окремо, то добре б було прояснити, чому мати Вами так опікується? Можливо, це на фоні стресу, кризи і т. п. Звичайно, вибудувати поруч з нею особисті кордони, встановити спільні правила, обговорити як можна з Вами поводитися, а як ні.
Дві люблячі людини можуть порозумітися, впевнена. Важливо в розмові наголошувати на тому, що зайві хвилювання
завдають Вам дискомфорту і Ви почуваєте себе погано. Запропонуйте, як варіант, своє бачення бажаних реакцій мами стосовно Вас.

Ви можете мати справу з ситуацією, де ваші відчуття не збігаються з тим, що мама вважає для вас потрібним. Можливо, вона справді переживає та хоче допомогти, але її спосіб прояву турботи може бути надмірним, що викликає у вас почуття напруги та дратівливості . Це може бути через те, що ви не висловлюєте їй відкрито, що вам не підходить таке ставлення і чого ви від неї чекаєте, як вам підійде.
Буває так, що люди, намагаючись піклуватися, можуть не зовсім розуміти, як це виглядає з боку іншої людини.
Якщо ви будете відкрито говорити про свої почуття, можливо вона зможе зрозуміти, що вам потрібно більше особистого простору.

Вітаю
У вас нормальна реакція на те, що ваші кордони порушують. Переїзд - це вирішення проблеми.
Мама, навряд чи зміниться, цього вона має хотіти.

Доброго ранку!

Раніше в дитинстві такого «гіпер» опіки не було, зараз вже нестерпно.

Тобто, порівнюючи з дитинством, дійшли висновку, що мамина опіка вже через край, стає нестерпною. Тож ваше дратування цілком об'єктивне і зрозуміле. Проте... варто узяти до уваги, что десь половина градусу дратування лежить на вашій особистій відповідальності. Чому так ставлю питання?

А ось чому. Ви, напевно, чекаєте, що мамина поведінка зміниться сама по собі. Натомість на це марно розраховувати. Отже ваша тактика і ваш спосіб реагування половинчастий, якщо не сказати недієвий. Тому і не приносить бажаного результату, від чого ви теж дратуєтесь, адже ситуація не змінюється на краще.

В будь-якому випадку треба взяти до уваги - кожна людина несе відповідальність за свої емоції і почуття(!)
От уявіть собі, якими будуть ваші емоції і загалом настрій, якщо ви не будете дозволяти мамі (а на сьогодні ви таки дозволяєте, хоча і мимоволі) "залазити" у ваше життя???
Уявили? І які вони - ваші почуття?

А тепер головне, про те, чим вам може бути корисним звернення до психолога?
У співпраці з ним ви зможете відкрити для себе причини, чому досі дратуєтесь, замість того, аби вибудувати з мамою прийнятні для вас обох або хоча б для себе взаємовідносини.
Більше того, не лише розкрити і усвідомити причини, а ще й напрацювати дієві навички для реалізації цього прагнення. Мені здалося, що ви в цьому вельми зацікавлені. Чи, може, я помиляюсь?

Що стосується переїзду від мами, то цей крок сприятиме вирішенню проблеми бодай частково, адже не передбачає усунення корінних причин.

Доброго ранку!
Вцілому, згодна з колегами. Та все ж, хочу дещо запитати у Вас.
Ви пишете "Раніше в дитинстві такого «гіпер» опіки не було, зараз вже нестерпно".
А що було в дитинстві?
Які були між вами стосунки? Вас виховувала одна мама? Чи мала вона можливість бути з Вами постійно, коли Ви були маленька, підлітком?
Хто з рідних про Вас більше турбувався? Дарував Вам ніжність?