Дружба після стосунків

Доброго ранку, Віка!

Я не знаю, що зі мною і що робити.

Схоже, ви, дійсно, заплутались. І тому буде логічним кроком РОЗПЛУТУВАТИСЬ. Тобто розбиратись із вашим баченням стосунків, установками, почуттями, бажаннями та способами їх реалізації.

От давайте в цьому напрямку і рухатись. Неквапливо, поступово, крок за кроком.

У мене були відносини з людиною, яка пізніше покинула мене 2 тижні тому, а виявилось ця особа мала стосунки вже з іншою людиною 2 місяці назад і пославила перед фактом, що я винна у припиненні відносин.

Як визначаєте ціннісні якості людини, яка за вашою спиною знаходиться в стосунках з третьою особою, потім вас кидає і на додачу ще й звинувачує, ніби це винні ви?

Йдемо далі.

Вирішили залишитись друзями, склали домовленості.

Про яку дружбу може йтися з тим, хто зрадив і намагався викликати у вас почуття вини? Що доброго з цієї дружби може вийти?

я робила дійсно все, що в моїх силах, я змінювала своє мислення та поведінку кардинально, коли був вільний час давала його цій людині, натомість особи майже не було, на все завжди одне пояснення: не можу розірватись між усіма та навчанням(студент)

Це, виходить, ви підлаштовувались під його очікування. І водночас не цінували свою індивідуальність. Варто з'ясувати, через що так поводились? Перше, що приходить на думку, це страх втратити ту людину. Проте постає наступне доречне питання, коли і завдяки кому було закладена у вашій свідомості модель жертви себе заради стосунків? Це відсилка у ваше дитинтство.

розповідає про інтимні відносини з новою партнеркою

А ви слухаєте? І що відчуваєте до нього, а, головно, до себе?

Я не можу більше спілкуватись з нею, але не хочу все закінчувати, нас об'єднують роки спілкування, але водночас ця особа не є тою людиною яку я любила.

Отже, треба визначатись. А перед тим, звісно, в собі розібратись, наскільки я сама себе ціную і поважаю? Як виправити свої уявлення про відносини, аби вони приносили радість і задоволення?

На мою думку, кілька зустрічей з психологом допоможуть вам на цьому шляху. Онлайн-формат цілком доречний.

Відредаговано автором 29-11-2024 09:44:59

Вы пишите, что человек изменил вас и обманывал, а потом бросил вас.
Зачем дружить?
Дружба предполагает доверие.
Есть ли оно у вас к МЧ?

Кто инициатором был дружбы?
Что вы потеряете, если перестанете общаться?
Вы пишите, что отдавали все свое время МЧ, старались, прикладывали усилия для отношений. А что вы взамен получали?
Не оказывается ли, что сейчас вы точно также стараетесь, отдаете свое время МЧ? И если да, то зачем?

Доброго вечора Віко!
Мені дуже шкода, але, як на мене, Ви не лише заплуталися в стосунках, але і сама в собі. Заплуталися настільки, що навіть не можете означити стать та статус в ваших відносинах людини, про яку пишете. Але ж це дуже важливо, як на мене. Складається враження, що Ви настільки не розумієте себе, що навіть боїтеся визначитися з тим, хто ця людина для вас і яке місце в Вашому житті займає. Але, доки не наважитеся це зробити, на превеликий жаль, навряд чи вдасться і розібратися з усім тим, що накопичилося. Бо як можна знайти відповідь в рівнянні, де немає жодного конкретного визначення?
Людина, про яку Ви пишете - це чоловік?
Ви закохані в нього? Вам хотілося б разом з ним будувати своє життя далі?
Ви пишете: "Я не можу більше спілкуватись з нею, але не хочу все закінчувати, нас об'єднують роки спілкування, але водночас ця особа не є тою людиною яку я любила"... І купа одразу питань... Спілкуватися не можете, але і стосунки розривати не хочете.... Якось дуже схоже на садо-мазо... Якщо це не та людина, яку любили, тоді чому не хочете розривати стосунки і чому Вам так боляче? Схоже, що Ви самі себе обманюєте, боячись к чомусь важливо у собі признатися....
Якщо чесно, я не думаю, що такі перемовини на сайті психологів допоможуть Вам знайти правильні відповіді. Чому? Тому що намагаєтеся дуже глибоку проблему вирішити за допомогою зовнішнього опису ситуації яка склалася. Насправді, на мою думку, проблема не в самій ситуації, а в в тому, як Ви на неї реагуєте... Як от, безособистісне означення значимої для Вас особи...
А як Ви в дитинстві реагували в складних ситуаціях? Намагалися "заплющувати очі" і пробували тікати від проблеми?