Чи руйнівна заздрість?

Переживання почуття заздрості зазвичай пов'язані з іншими почуттями - злості, страху та навіть вини та сорому. Які складно визнавати. Особливо сором.

"Як я заздрю? Звичайно ж, ні". Адже коли чесний із собою, це звучить інакше: "так, заздрю тобі, як у тебе вийшло розкажи".

Заздрість звучить так:

"Я хочу те, що має інший. У мене немає і тому я відчуваю дискомфорт, "Як вона посміла..." і такого роду судження. Це засуджуваний стан сигналізує про несправедливість.

Заздрять не лише матеріальним благам. Заздрити можна вмінням, здібностям, навичкам, певним якостям, фігурі та зовнішності. І це нормально, оскільки наша психіка природним чином порівнює та зіставляє. Інша справа, коли переживання заздрості змушує людину страждати.

Якщо заздрість важко переживається, тоді можна говорити про її руйнівну дію. Заздрість може бути настільки сильно заряджена, що немає можливості побачити іншу людину як окрему живу істоту у своїй уразливості, у якої теж можуть бути свої труднощі та переживання.

Часто почуття заздрості не усвідомлюється. Тому що, щоб дійти у своєму розвитку до нього, необхідно побачити спочатку всі попередні почуття і прожити їх.

Як заздрість руйнує?

Людина не бере відповідальності за своє життя. Оскільки вся внутрішня енергія витрачається на обслуговування супутніх заздрощі почуттів: злості, страху, сорому, провини, ревнощів і навіть смутку. Тому це непростий стан.

Це проявляється в тому, що людина не усвідомлює своїх справжніх бажань і тим більше не бачить потреб, що їх породжують. А відповідно не створює намірів для реалізації себе. Проживає не своє життя, а чуже під копірку.

Хороша новина у тому, що можна собі допомогти полегшити переживання стану заздрощів іншим, вибравши свого психотерапевта. Поступово розібравшись зі своїми почуттями, очікуваннями і пізнавши себе заново з самого дитинства, свої справжні бажання, безпечно за підтримки психолога. І тоді можна казати про заздрість як про відновлюючу силу, що мотивує та надихає йти своїм певним життєвим шляхом.