Труднощі із 10-річним сином

Доброго дня)
Я б розділила ваш запит на декілька різних складових.

Корекційна робота.
Тут дійсно важливо співпрацювати з фахівцями, але саме з корекційними педагогами, які підберуть комплекси вправ на розвиток довільної уваги та різних складових довільної регуляції діяльності (здатність орієнтуватись на систему вимог, утримувати мету і декілька умов одночасно, уміння діяти за правилом, уміння діяти за інструкцією, уміння самостійно виконувати послідовність дій тощо). З мого досвіду ефективніше було б звернутись до спеціалізованого центру, оскільки там є можливість всебічного впливу, і через тілесні складові (нейрокорекція, три С терапія), і через ігри, і через вправи (письмові).
Адже формувати навички довільного керування собою важливо з усіх сторін, де це можливо.

Батьки.
Тут важливо було б співпрацювати з психологом БЕЗ дитини, адже батькам важливо розібратися - що саме заважає мені, як Особистості? Тобто, що всередині мене заважає мені впоратись зі складною поведінкою моєї дитини та з тими проблемами, які з цим пов'язані. Знайти причини, опрацювати їх і знайти нові способи взаємодії, які будуть допомагати долати складності.

Психологічні проблеми дитини.
Протестна поведінка.
Тут важливо враховувати як реальні об'єктивні складові (дитині дійсно важко даються певні моменти навчання і його біологічний захист "допомагає" йому чинити спротив) і психологічні чинники (спротив- це відповідь на тиск, тобто на сам спосіб дорослих "примусити").
Таким чином, важливо допомогти з тим, що синові дійсно об'єктивно важко (через пояснення, подрібнення завдань на частини, підбір завдань за доступним ступенем складності, позитивне підкріплення тощо). В цьому може допомогти педагог в школі (за умови, якщо він дійсно адекватний і хоче допомогти, або репетитор, або хтось з батьків, якщо ще є внутрішній ресурс змінити підхід до цього).
І також важливо зняти "тиск", щоб не відчувати протидію на нього. Домовлятися з повагою і розумінням. Дотримуватись "рамок ", але НЕ "продавлювати".
Я б дуже радила щодо моментів саме спілкування з дитиною книгу Ю.Б. Гіппенрейтер
"Общаться с ребёнком. Как?",
та книги Л. Петрановької " Как ты себя ведешь или 10 шагов по изменению трудного поведения" та "Если с ребёнком трудно " (нажаль, напевно їх немає українською). В цих книжках є дуже багато як практичних рекомендацій так і теоретичних основ, які допомагають вибудувати свою "систему координат " в стосунках з дитиною.

Щодо не любить відповідати перед класом- це дуууже залежить від тієї атмосфери, яку створив вчитель в класі. Чи є критика, чи сформована в класі атмосфера підтримки всіх всіма, або ж навпаки незрілий вчитель використовує клас, щоб самоствердитись і діти сміються над помилками інших. Плюс, якщо дитина не впевнена в своїх знаннях- вона природньо буде намагатись не висовуватись.
Самооцінка дитини формується дорослими, спочатку батьками, потім вчителями, і вже потім іде вплив однолітків. Важливо підкріплювати, посилювати самооцінку дитини- це можуть зробити в першу чергу батьки, оскільки вони найважливіші люди в житті дитини, і знаходяться з ним найбільше часу, потім вже вчитель.

Щодо загалом ситуації.
РДУГ дійсно заважає дитині концентруватись, керувати своєю поведінкою, і важливо пам'ятати, що вашому синові насправді складно, бо його нервова система не допомагає йому в частині "гальмування".
Тому йому Дуже важливо мати поруч дорослих, які будуть "дійсно на його боці ", і допоможуть йому впоратись з цим життям незважаючи на непрості "вхідні параметри" його тіла.

Так, для батьків це той ще виклик. Вірте в свого сина.
Ніхто не знає, можливо саме ці характеристики його організму в майбутньому допоможуть йому в житті. Просто зараз важливо зробити зусилля, щоб допомогти йому з адаптацією.
І зробити це можливо лише спільною "командою" з батьків та фахівців разом.

Здравствуйте!
На поведение ребёнка во многом влияет система взаимодействия в семье. Подскажите, как вы реагируете на его протесты, отказы, невнимательность? Сколько времени проводите вместе?
Очень хорошо себя зарекомендовала жетонная система. За конкретные, посильные действия (собрал портфель, выполнил просьбу, закончил задание) ребёнок получает жетон, а накопленные жетоны обменивает на заранее оговорённое поощрение. Важно, чтобы он чётко понимал, за что получает жетон, а родители последовательно и спокойно соблюдали договорённости.
Здесь есть и немедленное подкрепление, что особенно важно при РДУГ, и возможность постепенно учиться откладывать получение более значимой награды.
Работа с родителями и ребёнком может идти параллельно. Задача, не просто добиться послушания, а выстроить тёплые отношения и условия, в которых ребёнку будет легче развивать самоконтроль и самостоятельность.