Кризис особистості, суїцидальні думки та не бажання жити

Вітаю. Такий стан справді може бути схожим на емоційне виснаження або депресивний епізод. Психіка ніби намагається зберегти останні сили, тому зникають енергія, інтерес і навіть здатність нормально зосереджуватися.
Зараз важливо перестати вимагати від себе продуктивності й дозволити собі відновлюватися. Тимчасово знизити планку очікувань до найнеобхіднішого, не сварити себе за повільність і не змушувати «взяти себе в руки».
У 21 рік до цього може додаватися ще й особливий період життя - коли старе уявлення про себе вже не дуже працює, а нового ще немає. Це час багатьох виборів, сумнівів, переоцінки себе, стосунків, майбутнього. Таке іноді справді переживається як криза. Але сама по собі вікова криза не повинна пояснювати сильну слабкість, втрату інтересу та помітне погіршення когнітивних функцій.
Скажіть, чи було останнім часом у вашому житті щось, що могло сильно вибити з рівноваги - втрата, різка зміна, тривалий стрес або якесь серйозне потрясіння? Іноді саме після таких подій психіка переходить у стан, коли всередині ніби стає порожньо.
Якщо ж це триває вже довго, виникло вперше й без зрозумілих передумов, я б не списувала все лише на кризу. Варто звернутися на консультацію до психіатра, щоб детально розібратися зі станом і виключити депресивний епізод чи інші причини.

Я Вас зрозуміла. Лише уточню: я мала на увазі саме консультацію психіатра, а не психолога. У Вашому описі є моменти, які можуть бути не просто наслідком втоми чи накопичених переживань, а проявом певного психічного стану, який варто професійно оцінити. Якщо зараз Вам складно на це наважитися - це зрозуміло, не буду Вас переконувати чи тиснути. Тоді хоча б поспостерігайте за собою: чи змінюється Ваш стан, як Ви спите, чи зберігається інтерес до звичних речей, наскільки важко Вам функціонувати щодня. І якщо побачите, що це не минає або стає важче, не залишайтеся з цим сам на сам - звернутися по допомогу ніколи не пізно.