Відносини з чоловіком

Question

Із чоловіком другі шлюби. Вважала, що знаємо ціну втрат та розлучень. Але в шлюбі зі мною повторилося те ж саме, про що розповідав про першу дружину (критика з його боку щодо побуту, все не так і все не те, погана мати, дружина, господиня), дорікав, що я квартиру купила не сама, а батьки, тому я її нібито не бережу (вважав подряпини на шпалерах, тд), «виховував» мого сина методом «пожеще» і так само точно критикою (невихований, лінивий, жирний ітд), зрозуміло, що підлітки іноді просто нестерпні, але для нього критика «поліпшує, покращує» і т.д. Я цього не витримала, здоров'я похитнулося знатно, подала на розлучення, змінила замки, попросила його з'їхати. Звичайно, перший місяць - я просто тварюка, вершу долі, руйную сім'ю, що він нічого жахливого не зробив, і що люблячі обов'язково прощають. 
Кілька місяців дуже багато говорили, він визнавав свої помилки, образливі слова, сказав, що цей удар дуже сильно змінив його світогляд, що він зрозумів, яку прекрасну дружину втратив, як він любить нас, свою сім'ю. Просив мільйон разів вибачення, дати шанс і не руйнувати родину. Навіть погодився на собаку (я все життя мріяла, він був категорично проти, та й дочку вже не моржу, а він так і сказав "буде донька") вибрали цуценя-дівчинку, він навіть ім'я їй дав.
Спочатку він продовжував жити окремо (у квартирі мами, вона за кордоном), спочатку часу не було, потім друг приуеп їх ремонту забере-перевезу речі, потім у мами світло не відключають (в основному працює вдома, онлайн) і тд.
Минуло вже півроку, а тепер я все більше замислююся: може йому так вигідно? Сім'я є, перед друзями не соромно (вони теж лаяли його, коли дізналися про розлучення), дружина теж, для подружнього обов'язку приїжджає, клопоту менше. Нікому зауважень робити не потрібно, побут організований оскільки він завжди сам і хотів, тобто ідеально.
А тут мій ледар підліток з уроками, телефоном і вихованням, щеня з обписаними пелюшками ... ось тобі і "буде донечка", тільки "таточка" вирішив, що ну його на хрін ці пелюшки, прогулянки.
Ось тобі й сім'я, за яку ти так шалено боровся. Натомість каже "не хочу я тут жити один", "мрію засипати і прокидатися разом, як раніше". Але у кожного своє, виходить... сумно...

Яна Кузик · Answer

Доброго дня. 

Ви описали складну, і маючу багато сторін ситуації  стосунків з чоловіком.  І по тексту видається, що Вам з не простими переживаннями доводиться жити зараз. 
Але, якщо спробувати конкретизувати, як питання Ви маєте? Які відповіді чи погляди хотіли б тут отримати?

Дмитрий Ратушный · Answer

Доброго дня. Підтримую питання колеги про те, як би Ви самі сформулювали проблему яку ви хочете вирішити та ціль. 
І ще такі думки, що зазвичай ми вибираємо партнера несвідомо, але таким чином, що він або репрезентує (ідентифікує) якісь наші внутрішні частини, відносини власного Я, або доповнює і репрезентує якісь наші відносини до себе та до інших. В цьому сенсі мені здалося, що ви теж досить критична до себе та до інших. Но що представляє ця критика. Які незадоволені потреби вона втілює?

Людмила Петровна Колесник · Answer

Вітаю !
Ваша історія звучить як історія не лише про любов, а й про довіру, яка була серйозно поранена.

Ви вже одного разу зробили дуже непростий крок — захистили себе і свого сина, коли зрозуміли, що постійна критика, знецінення та напруга руйнують Ваше здоров'я. Це було рішення не проти чоловіка, а на користь себе.

Зараз Ви бачите іншу сторону: він визнав свої помилки, просив вибачення, говорить про любов і про те, що змінився. Це важливо. Але водночас Ви помічаєте, що його вчинки не завжди збігаються зі словами. Саме це й породжує Ваші сумніви.

Спробуйте на мить відкласти питання: «Чи маніпулює він?» і поставити інше: «Чи відчуваю я поруч із ним безпеку, повагу і надійність?» Любов підтверджується не лише щирими словами, а й готовністю щодня брати на себе відповідальність за спільне життя — не тільки за приємні моменти, а й за побут, труднощі, виховання дітей, турботу про цуценя, здатність не повертатися до приниження і критики.

Ваше відчуття, що йому може бути зручно залишатися «наполовину в сім'ї», не варто ігнорувати. Це не означає, що саме так і є, але ці переживання виникли не на порожньому місці. Вони заслуговують на увагу.

Можливо, зараз Вам важливо не поспішати з остаточними висновками, а чесно поговорити про те, що для кожного з Вас означає бути сім'єю. Чи готовий він не лише мріяти засинати поруч, а й реально повернутися в спільне життя з усією його недосконалістю? Чи готовий брати участь у тому, що раніше було для нього приводом для критики? Чи здатен він витримувати живу, неідеальну сім'ю, не намагаючись її «перевиховувати»?

І не менш важливе питання — що потрібно Вам, щоб знову повірити. Довіра після болю не відновлюється обіцянками. Вона повертається лише тоді, коли протягом тривалого часу людина своїми вчинками показує, що поруч із нею більше не страшно бути собою.

Не поспішайте змушувати себе ні пробачити, ні розчаруватися остаточно. Дайте собі право дивитися не лише на слова, а насамперед на те, як людина живе своїми рішеннями. Саме це найкраще відповідає на питання, чи справді зміни відбулися.

Валентина Жемчужникова · Answer

У вас запрос на индивидуальную работу, здесь можно только ориентиры накидать. Поскольку слишком много тем нужно разобрать.
Вы написали, что муж точно также вел себя в первом браке и вы думали, что раз был развод у него, то он осознал цену потерь.
Скажите, а как вы пришли к такому выводу? Муж в период ухаживаний за вами что-то говорил, делал такого, что привело вас к этой мысли?
По какой причине вы развелись?
Чем привлек ваш муж, что вы решили с ним семью создать?
Вы описываете классическую ситуацию, где сценарии построения отношений остаются прежними, только лица меняются. Чтобы человек изменился и научился строить отношения по другому он должен не просто признать, что есть проблема, а и разобрать, как он строит отношения, как выбирает людей, и научился делать это по другому. Это не быстрый пусть. Просто даже желания мало, потому что подсознательно мы все равно проигрываем привычный сценарий. По другому просто не умеем, нет опыта, навыков. Этому учатся. И это не быстро.
Вы описываете психологическое насилие и такие люди если и меняются, но это годы проходят и нужны огроменные усилия и главное желание+действия в этом направлении. Муж выбрал способ попроще - вернул вас, чтобы была вроде как семья, при этом живет отдельно уже долго достаточно. 
Я бы рекомендавала вам поработать с психотерапевтом индивидуально, чтобы разобраться в себе. Предположу, что и ваши сценарии семейных жизней повторяются. И скорее всего повторяется сценарий и детско-родительских отношений.
Кто кого критиковал в вашей семье? Кто заслуживал любовь и старался быть хорошим/хорошей?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Вітаю!
[quote]Ось тобі й сім'я, за яку ти так шалено боровся. Натомість каже "не хочу я тут жити один", "мрію засипати і прокидатися разом, як раніше". Але у кожного своє, виходить... сумно...[/quote]
Вам сумно. І правда - є від чого сумувати. Та не лише сумувати. Ви намагаєтесь розібратись - [quote]чому я боюся втратити ці відносини, в яких ці роки була "не такою" (мене потрібно було виправляти, покращувати і тд з його слів)[/quote]
Давайте подивимось уважно. А хто ініціює обрив відносин - Ви? Чоловік?
Здається, він декларує, що [quote]"мрію засипати і прокидатися разом, як раніше"[/quote] 
Навіть більше того - [quote]він чітко сказав: готуйся до того, що я маю свою думку, і мовчати не буду, буду висказувати, а ти знову будеш ображатися...[/quote]
Погодьтесь, має ж право на свою думку, але ж може її висловлювати у прийнятний спосіб. Чи ні?
Так само і Ви маєте право на свою думку. І на свою реакцію щодо його дій і висловлювань.

То що ж виходить? Розлучились, бо Ви почувались сильно ображеною і знеціненою, проте взаємини зберегли. От і питання, ЗАРАДИ чого? Що Вас приваблює? Що тримає у стосунках саме з такою людиною?
Питання глибокі і одним махом відвідь навряд чи дасте. Вважаю, що було б корисно розібратись з ними у співпраці з психологом.

Наступне. Поміркуйте, включіть уяву - що буде в разі, якщо він переїде до Вас? З чим ви стикнетесь - з тим самим, що і було раніше?
Чи, може, вірогідний сценарій повернення розглянути парою на зустрічі з психологом? 
Чому до цього схиляюсь? Мені здається, що між вами існує відчутний брак навичок здорової комунікації і поваги. Чоловік занадто критичний у висловлюваннях, не вміє доносити свою думку в такий спосіб, аби це сприяло покращенню взаємин, звично використовує негативні стандарти замість уважності, підтримки та щирої допомоги. 

Чого, можливо, бракує вам?
Припускаю, що здатності одразу ставити межу, якого ставлення до себе ви не стерпите. При цьому психологічну межу можна ставити м'яко по формі і водночас твердо по суті. Не тримати в собі невдоволення, образу та ще там щось.

Отже, заради спільного майбутнього. Та що там майбутнього? - спільного теперішнього варто насмілитись на обопільні зміни і корекції. Бажання рухатись назустріч одне одному має бути ОБОВ'ЯЗКОВО з двох сторін. Без цього, скоріше за все, прогресу не станеться.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Відносини з чоловіком

Ответы психологов