Помогите разобраться с ситуацией и решеним

Доброе утро, Хелен!

ПОМОГИТЕ РАЗОБРАТЬСЯ С СИТУАЦИЕЙ И РЕШЕНИМ

Давайте попробуем.
На сегодняшний день обстоятельства Вашей жизни таковы:
-

Проживаю с матерью 85 лет ,оказывая ей посильную помощь.

-

Проработала в школе 27 лет и полностью эмоционально и физически истощена этим.

- ранее был поставлен диагноз

(с психическим расстройством) по 3 инвал.группе

-

не могу сама получать доход

Это как бы внешнее. Но есть ведь и внутреннее:
-

не могу сепарацию пройти и жить отдельно

-

каждое трудоустройство не могу реально оценить риски ,получаю стресс

-

часто обижаюсь на мать по причине ее непонимания этого и реального моего состояния.

Несколько моментов, считаю полезным и уместным уточнить.
Кем Вы работали в школе?
Была ли у Вас семья?
С кем, кроме мамы, Вы поддерживаете общение?
Наблюдаетесь ли у врача психиатра и проходите ли соответствующее поддерживающее лечение?
Эти моменты важны для осознания целостной картины переживаемой Вами ситуации. А ее объективное воприятие поможет определиться с вектором дальнейших усилий. Например, чем бы Вам хотелось заниматься? Вот Вы отмечаете, что

ничем по обычному графику нагрузить себя не смогу.

В связи с этим вопрос - удаленную работу рассматриваете?
Что Вы вообще умеете делать? Может быть, что-то умеете делать хорошо из того, в чем другие люди могут быть заинтересованы или нуждаться?

Вітаю!
Ваша ситуація справді непроста, і в ній багато шарів — виснаження після багаторічної роботи, стан здоров’я, відповідальність за маму, а також внутрішній конфлікт між бажанням самостійності й реальними обмеженнями. Це природно, що в таких умовах виникає розгубленість і напруга.

З того, що Ви описуєте, видно: у Вас є досвід, витривалість і здатність брати на себе відповідальність. Але зараз Ваші ресурси значно обмежені, і старі способи життя (наприклад, повноцінна робота за графіком) уже не відповідають Вашим можливостям. Це не про слабкість — це про зміну життєвої ситуації.

Зверніть увагу на кілька важливих моментів.

По-перше, варто чесно визнати свої межі. Не ті, які «мали б бути», а ті, які є зараз. Коли Ви намагаєтесь знову і знову входити в стандартний робочий режим, який перевищує Ваші можливості, це майже гарантовано призводить до стресу і розчарування. Тут питання не в тому, щоб «перебороти себе», а в тому, щоб знайти інший формат життя.

По-друге, у Ваших словах відчувається напруга у стосунках із мамою. Образа часто виникає там, де є очікування бути зрозумілою і підтриманою. Але люди старшого віку, особливо в 85 років, не завжди здатні гнучко сприймати психологічні чи психічні труднощі інших. Це болісно, але це реальність, яку іноді доводиться приймати: не все, що для Вас очевидно, буде зрозуміло іншій людині.

По-третє, питання доходу. Можливо, варто змістити фокус із «нормальної роботи» на більш щадні, гнучкі варіанти:

дуже часткова зайнятість (на кілька годин, без жорсткого графіка)
дистанційна діяльність
робота, де Ви самі регулюєте навантаження (наприклад, індивідуальні заняття, консультації, якщо це Вам близько за досвідом)

Ваш педагогічний стаж — це значний ресурс. Але важливо знайти форму, яка не буде Вас виснажувати.

І ще один важливий аспект. Зараз Ви ніби опинилися між двома потребами: потребою в безпеці (залишатися там, де є підтримка, навіть якщо вона неідеальна) і потребою в автономії (мати власний дохід, відчувати опору на себе). Це напруження не вирішується швидко, але його можна поступово пом’якшувати — маленькими кроками, без різких змін.

Можливо, зараз ключове питання не «як мені почати працювати як раніше», а «який мінімально посильний формат діяльності я можу витримати без шкоди для себе».