Боязнь, что умру и забуду все пережитое

Question

Добрый день. У меня высокая тревожность.  Принимаю антидепресанты более 5 лет. С недавнего времени появилась жуткая депрессия, которая высасывает все жизненные силы. Появилась мысль,  что я умру и забуду всех родных, все хорошие воспоминания и вобще забуду что я жил. Хотя я верующий, а следовательно душа существует, я все равно испытываю страх и не могу жить сейчас.  Я будто уже жду смерти или точнее уже умер. Не могу наслаждаться моментами жизни. Будто не существует настоящего и будущего, есть только пустота, а следовательно не имеет смысла то что сейчас происходит. Не знаю почему мой мозг мне такое выкидывает. Окружающая обстановка усугубила мои проблемы с головой? Есть ли шанс выбраться? Хочется жить

Алла Веленко · Accepted Answer

Доброго дня ArturKorya.
Судячи з того, що Ви пишете, у Вас є всі ознаки депресивного стану.  А що таке депресія?  Це, насамперед, такий собі "глухий кут", внутрішня зупинка, нерозуміння, куди рухатися далі, втрата сенсу життя. А отже, недосформований, або неправильно сформований, світогляд 
Ви пишете "Появилась мысль, что я умру и забуду всех родных, все хорошие воспоминания и вобще забуду что я жил...". 
Любити життя та своїх рідних - це чудово і це Божий дар!  Але якщо людина занадто "прикипає" до цього - це вже повна катастрофа.
Бо в такому випадку, світогляд людини обмежується стосунками з її рідними та одним конкретним життям. А в таких випадках, навіть, думка про втрату чогось з цього, запускає механізм самознищення. Яким і може бути та сама депресія. 
 "Хотя я верующий, а следовательно душа существует, я все равно испытываю страх и не могу жить сейчас. Я будто уже жду смерти или точнее уже умер". 
Те, що Ви пише на про себе, швидше, стосується релігійності, а не віри. Бо віра, на відміну від релігії, не є чимось ілюзорним, а спирається на дуже конкретні знання про те, хто ми є насправді і як побудоване наше життя. Наприклад, що "ми - є душа, а " не душа є в нас".
Окрім того, світогляд людини формується з дитинства. Коли дитині, несвідомо, на рівні генетичної пам'яті, передаються певні життєві установки. І якщо, наприклад, у батьків з покоління в покоління була гарна сім'я, благополучне життя, тоді у дитини страх втратити все це - може сформувати сильну психо-емоційну залежність від цього всього. Або ж, у батьків, наприклад, просто був присутній підвищений рівень страху втратити рідних, життя і все, що з ним пов'язане:  їжа, одяг, комфорт тощо. Тоді у дитини,  за законами динаміки, вже може сформуватися стійка фобія втратити це все. І отже, потрібна індивідуальна  психотерапія, однозначно. 
Тому, щоб спробувати Вам максимально допомогти, знайшовши "коріння" проблеми, необхідно більше інформації.
Які стосунки між Вашими батьками?
Які пріорітетні вподобання у Ваших батьків? І які стосунки у Вас є Вашими батьками?

Виталий Бондарчук · Answer

Добрый день. Да, к сожалению, у Вас серьёзные проблемы, если Вы принимаете антидепрессанты более 5 лет и у Вас высокая тревожность и жуткая депрессия. Вы принимаете одни и те же, которые были назначены когда-то или Вы на связи с врачом и коррректируете лечение?

Оксана Селезнева · Answer

Здравствуйте 
«Принимаю антидепресанты более 5 лет. С недавнего времени появилась жуткая депрессия, которая высасывает все жизненные силы.
Если вы принимаете АД согласно назначению врача, регулярно посещаете психиатра и корректируете лечение, ухудшение состояния маловероятно. Вы сообщили лечащему врачу о вашем состоянии?
Что, по- вашему мнению, могло повлиять на ухудшение вашего здоровья?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Добрый день!
[quote]БОЯЗНЬ, ЧТО УМРУ И ЗАБУДУ ВСЕ ПЕРЕЖИТОЕ[/quote]
Думаю, что понимаю, насколько Вам сложно. Фобия и депрессия - серьезные составляющие одной общей проблемы - [quote]Я будто уже жду смерти или точнее уже умер. Не могу наслаждаться моментами жизни. Будто не существует настоящего и будущего, есть только пустота, а следовательно не имеет смысла то что сейчас происходит. [/quote]

[quote]Принимаю антидепресанты более 5 лет. С недавнего времени появилась жуткая депрессия, которая высасывает все жизненные силы. Появилась мысль, что я умру и забуду всех родных, все хорошие воспоминания и вобще забуду что я жил. [/quote]
Уверен, что Вам следует обратиться к психотерапевту, помимо взаимодействия с врачом психиатром.

В психотерапии есть возможность исследовать Ваши внутренние процессы, открыть причины образовавшейся пустоты и обусловленной ею утраты хоть какого-нибудь смысла в жизни(!)

[quote]Не могу наслаждаться моментами жизни.[/quote]
Увы, не можете. И это печально. Для радости, удивления, удовольствия, реализации смыслов и целей необходима свобода желаний внутри, оптимистический взгляд на мир, вера в себя и свою способность справляться с вызовами... Например, этим [quote]Окружающая обстановка усугубила мои проблемы с головой[/quote] и многими другими.

[quote]Есть ли шанс выбраться? [/quote]
Полагаю, что есть - особенно, учитывая [quote]Хочется жить[/quote]
Этот шанс дает ПСИХОТЕРАПИЯ.

Расскажите, до ощущения пустоты чем Вы были наполнены?

[quote]Принимаю антидепресанты более 5 лет. [/quote]
В связи с какими переживаниями/состояниями 5 лет назад обратились за медикаментозной помощью?

Чем Вы занимаетесь по жизни?

Состоите ли в отношениях?

Виталий Бондарчук · Answer

Согласен с Владимиром Анатольевичем касательно психотерапии. Антидепрессанты играют свою роль и без них Вы бы себя чувствовали ещё хуже, но они не работают с мыслями о смерти, о жизни и её смысле, с вопросами веры и сомнениями. Возможно за время лечения врач рекомендовал Вам психотерапию и у Вас был уже такой опыт работы с мыслями

Алла Веленко · Answer

Дякую Вам за доповнення.
Написане Вами, підтверджує мої припущення. 
Діти та батьки єдині на рівні підсвідомості. І якщо у мами є схильність до сильної прив'язливості до  близьких людей, а отже, сильних переживань та підвищеному рівню тривожності, ці схильності у Вас, судячи з усього, вже перейшли на рівень величезного страху та фобій. Що підсилилося сидінням вдома, в абсолютно замкнутому просторі і перейшло в депресію. Яка, у Вашому випадку, як це не дивно, але може гальмувати розгортання програми "злипання" з матеріальним, і відігравати роль гальмування на шляху до  повного самознищення. 
Тому,як на мене, поки Ви сидите вдома, потрібно максимально часу приділити серйозній психотерапевтичній роботі із страхами та фобіями і почати працювати над створенням гармонічного, цілісного світогляду. Що є найголовнішим, на мою думку. Адже, як писано: де є світло, там немає темряви, де є Бог, там немає страждань. 
Це перше. 
Друге. 
Ви пишете "Стосунки зараз в мене набагато кращі ніж були років 10-15 тому.Повне порозуміння, не має сварок".
І, насправді - це чудово! 
Але для підсвідомості немає поняття часу. Тому, якщо в дитинстві та підлітковому віці були проблеми, психо-емоційні травми, швидше за все, вони нікуди не ділися. І, в тому числі, можуть дуже сильно провокувати як страхи втрати рідних людей, так і самого життя. 
Я правильно зрозуміла, були проблеми в стосунках з батьками?

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Боязнь, что умру и забуду все пережитое

Ответы психологов