Що може бути з братом і що робити?

Доброго дня, Кірена!

Але я тепер турбуюсь,що з його психікою щось не так.

Правильно турбуєтесь, бо точно з психікою брата багато! чого НЕ ТАК.
Насправді все ДУЖЕ серйозно. І потрібен тут в першу чергу не психолог, а ЛІКАР-ПСИХІАТР. Бо у Вашого брата в наявності реальні психіатричні проблеми, а НЕ психологічні.
Більш того, ваша сім'я зараз може спостерігати за тим, як формується справжній МАН'ЯК. Бо ВСІ ознаки вказують саме на це. Я вивчав цю тему досить глибоко, а також маю досвід в роботі з різними психіатричними хворими (шизофренія, біполярний розлад тощо) тому маю право це писати. Але, не маю права на постанову діагноза.
Тому тут ПОТРІБЕН саме лікар.

Є сигнали, які турбують ОСОБЛИВО:

Але цей його 'друг' на ім'я Серафим,дає погані йому поради. Богдан(мій брат) каже,що він не може його не слухати. Як ніби-то той Серафим ним керує чи щось подібне. Серафим для нього ідеальний,як ангел,хоче щоб він керував ним

Хтось НАКАЗУЮЧИЙ і той, кого він слухає, хто буде віддавати йому накази, а він - їх виконувати. Це типове для параноїдної форми ШИЗОФРЕНІЇ.
Тому це:

Він мені говорить,що у нього є уявний друг(він його не бачить,але чує в голові). Можливо,у нього він з'явився,тому що друзів немає(в мене також немає,тільки в інтернеті,але такого я в себе не зустрічала ніколи).

НЕ про фантазування, це зовсім інше. Виключно психіатричне.

Також мій брат добавив,що в нього є такий стан інколи,що він отримає якийсь кайф,відчуває себе ніби богом і в такі моменти,хоче вбити когось або ще якусь зробити шкоду

Це ГОЛОВНЕ. В кожного з ман'яків перед епізодом вбивства або насильства траплявся подібний стан.

У нас сім'я з жінок(батька немає),але він має до жінок ненависть якусь

Тобто вже Є ОБ'ЄКТ для нападу, насильство та агресію він буде спрямовувати на жінок.
І причина такого вибору (не жостокості, а саме вибору об'єкту) в поведінці матері:

Так, вона постійно кричить. Бувало,била

Також, що дуже погано:

І якщо його вдарити в емоціях,він вдарить у відповідь сильніше

в нього є бажання ПОМСТИТИСЬ.

Він жартує такі жарти,що принижують людину

Неповага до людей - теж серйозний фактор ризику. Тобто немає!!! бар'єрів для стримування себе.

В дитинстві,він ще любив давити комах,жабу розтрощив,тому що було цікаво,що там всередині

Жорстокість та брак емпатії. Це психопатичне.

Він ще постійно подавляє емоції. Коли наша улюблена кішечка померла,він сказав,що у нього тільки на хвилину,зупинилось сердце. Але більше нічого. Ні сліз,ні смутку. Хоча він її дуже любив і балував

Суттєве зниження!!! емпатії. Та СПЛОЩЕННЯ емоцій. Характерне для шизофренії.
Але найгірше, що

Що він не хоче,щоб його міняли. Щоб його той Серафим не пропав. Він не хоче бути нормальним

Бо це ще підсилює вірогідність насильницьких дій.

Мої сестри старші,хочуть його як мінімум,до психолога записати. А він не хоче,каже,що йому і так добре

Психолог НЕ допоможе, тільки СТАЦІОНАР психіатричний, не менше. Бо ще заріже когось (тим більше з рідних) під впливом "Серафима" - і його все одно покладуть в лікарню, а людину вже не повернеш.
А його реакція і відмова від лікування - типові, звичайна реакція кожного психічно хворого. Невизнання хвороби і небажання лікуватися.

Ще,у нього постійно зранку болить живіть. Мама постійно купляє таблетки,багато. Тратить гроші. На нього ніби,не діє... Не знаю,або він вже бреше за біль у животі або це самонавіювання вже

Це однозначний прояв СЕНЕСТОПАТІЇ, яка теж часто буває при шизофренії. Він не бреше. Хоча цей біль справді на рівні галюцінації, але для нього він як реальний!

Ще,він при мені порізав руку. Говорить постійно дикі речі. Вчора казав,що він собі ампутує руку,бо вона йому болить. Казав,щоб я на це подивилась

Це знову ж таки "сенестопатії" (уявні болі та дивні відчуття в тілі) + схильність до небезпечної агресії та аутоагресії. Поганий знак.

Я вже на таке не звертаю навіть уваги

Зрозуміло, що звикли, але це НЕ правильно, бо він це говорить на повному серйозі.

Зараз він ці стани навчися контролювати,я так зрозуміла. Частіше в них входить,але менше і не так інтенсивно.

Це НЕ повинно Вас заспокоювати. Бо прийде момент і він НЕ ЗМОЖЕ себе контролювати.

Він надмірно сидить в телефоні. Мама намагалась відібрати телефон,але він не віддав

Не треба забирати телефон, бо так він може відволікатися від своїх дурних та небезпечних думок. Так мамі і передайте.

Він дуже ще хамська людина. Гострий язик має. Хамить до мами,не має меж у розмові. З вчителями він також має таку поведінку.

Це точно НЕ найгірше. Але говорить про його НЕПОВАГУ до людей в цілому. Що ще більше збільшує!!! небезпеку.

Те, що Ви описуєте, справді може лякати і викликати багато тривоги. Коли поруч близька людина поводиться незрозуміло, говорить про речі, які важко пояснити, ще й відштовхує допомогу, дуже природно відчувати розгубленість, безсилля і страх за нього. Здається, Ви уважно спостерігаєте за братом і намагаєтеся зрозуміти, що з ним відбувається, і вже саме це говорить про Вашу небайдужість та турботу.

Підлітковий вік іноді справді приносить різкі зміни в поведінці, емоціях, ставленні до близьких і до світу. У цей час людина може переживати сильні внутрішні конфлікти, почуття самотності, гнів, відчуття, що її ніхто не розуміє. Іноді підлітки створюють уявні образи або внутрішніх співрозмовників, щоб справлятися з переживаннями, які їм важко витримувати наодинці. Але коли такий «голос» починає керувати поведінкою, давати небезпечні поради, коли з’являються розмови про шкоду собі чи іншим, порізи, сильні перепади стану — це вже сигнал, що йому може бути дуже непросто всередині і що йому потрібна допомога дорослих спеціалістів.

Те, що Ви описуєте — біль у животі, небажання йти до школи, агресивні слова, холодність до почуттів або, навпаки, дивні стани «всемогутності» — іноді буває способом, яким психіка намагається впоратися з напругою, страхом або внутрішнім болем. Підлітки рідко прямо говорять про свою вразливість. Часто замість цього з’являється жорсткість, знецінення інших, демонстративна сила. Ніби так легше не показувати, що всередині може бути багато розгубленості.

Разом з тим, важливо поставитися до цього серйозно. Не тому, що з ним «щось не так» як з людиною, а тому що його стан виглядає таким, з яким сам він може не впоратися. І тут психолог іноді може бути недостатнім кроком. У таких випадках варто, щоб підлітка побачив дитячий психіатр або психотерапевт, який працює з підлітками. Це не означає «зробити його нормальним» чи «зламати його характер». Швидше це можливість зрозуміти, що саме відбувається з його внутрішнім світом і як йому допомогти не нашкодити собі.

Важливо також пам’ятати, що силою змусити підлітка прийняти допомогу майже неможливо. Часто вони відчувають це як напад на свою свободу. Іноді більш дієвим стає спокійний інтерес до того, що він переживає. Не сперечатися з ним про «Серафима», не доводити, що цього не існує, а більше питати про те, що він відчуває, коли чує цей голос, що той говорить, чи буває йому страшно або важко. Коли підліток відчуває, що його не висміюють і не знецінюють, іноді він поступово відкривається більше.

Ще одна важлива річ — не залишатися з цією ситуацією наодинці. Мамі та старшим сестрам справді може бути дуже складно справлятися з цим без підтримки. Іноді корисно, щоб на консультацію прийшли саме дорослі члени сім’ї, навіть якщо сам підліток поки відмовляється. Спеціаліст може допомогти зрозуміти, як поводитися з ним, як реагувати на його слова, де варто ставити межі, а де — намагатися зберігати контакт.

І ще важливо сказати про Вас. Коли в сім’ї з’являється людина з такою поведінкою, дуже легко почати жити тільки його проблемою, постійно насторожено спостерігати, чекати чергового конфлікту чи дивної фрази. Але Вам теж потрібен простір для власного життя і підтримки. Ви не несете відповідальність за все, що з ним відбувається. Ви можете бути поруч, можете хвилюватися, але Ви не зобов’язані самі рятувати його.

Те, що Ви звернулися і шукаєте розуміння — вже важливий крок. І, можливо, наступним кроком буде спроба залучити до цієї ситуації фахівця, який працює з підлітками і психічними станами. Іноді саме вчасна увага дорослих допомагає людині пройти складний період і поступово знайти більш безпечний спосіб бути у світі.

Будь-ласка. Радий був допомогти.
Але зважте!!! на те, що це може бути дещо більшим ніж просто шизофренія, тому що є й психопатичні!!! нотки (як різновид соціопатії, про яку Ви самі казали).
А також багато агресії!!! Що разом створює "вибухонебезпечну суміш" - психотип ман'яка. І я, повірте, не перебільшую.
Почитайте про характери та біографію вже відомих ман'яків - і Ви побачите багато спільного з братом. Але в тих всіх випадках НІХТО з рідних не зробив НІЧОГО, тим більше вчасно. А це про ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
Тому час бити тривогу. А не просто розповідати сестрам або матері. Дайте будь-ласка почитати їм те, що я написав. І починайте діяти НЕ зволікаючи - запишіть хлопця до психіатру. Бо затримки зі зверненням можуть бути критичними!!!

Часть того, что вы описали присущи многим подросткам. Сидеть в телефоне, хамить, прогуливать школу и придумывать, что что-то болит, чтобы туда не идти.
Не плакать, когда кто-то умер - это бывает такая защитная реакция психики. Кто-то рыдает, а кто-то замирает.

Мама нас виховувала до любові усього живого. Так, вона постійно кричить. Бувало,била.

Интересное приучение к любви ко всему живому через рукоприкладство.
Воображаемые друзья, голоса, мысли про ампутацию руки не ок совсем. И тут бы психиатр нужен.

Важно еще понимать, что ребенок растет в системе, в семье. И нужно быть готовой к тому, что подход к воспитанию и приучению к любви нужно будет менять. Ребенок не берется сам по себе какой-то не такой. Это всегда следствие каких-то травм, переживаний.
И вы, и брат несовершеннолетние, а значит мама только может отвести брата к психиатру и начать решать проблему. Но очень удивительно, что она ничего не делает и до сих пор этого не сделала. Ее не смущает поведение сына, его состояние?

Відредаговано автором 05-03-2026 20:30:56

Доброго ранку.
По суті, згодна з колегами. Тому, щоб не повторюватися просто дещо додам, що, можливо, трохи допоможе і Вам зрозуміти не лише те, що відбувається з братом, а і загалом, як будуються стосунки.
На мою думку, проблема з братом - це верхівка "айсбергу". Це те, що, принаймні, Вас змушує почати замислюватися над тим, як зовнішня поведінка однієї людини та її зовнішні реакції можуть сигналити про похибки в стосунках в сім'ї вцілому.
Ви пишете про те, що він може дати відповідь, коли його мама може вдарити. І Вас це дуже дивує. Але брат - це маленький чоловік. А для природи представників сильної статі така відповідь рефлексивна, тобто, природня. Адже, представники сильної статі створені для того, щоб вміти захищатися, захищати та битися, якщо хтось на них нападає. Окрім того, коли мама б'є сина, вона перестає для нього бути авторитетом, втрачає значимість та силу впливу. Бо бити - це чоловіча реакція, а жінка має навчитися любити і своєю любов'ю змінювати та виховувати дітей. (Любити - не означає розбещувати. Любити - це мудрість, жіноча майстерність, яка, до речі, допомагає мати щасливу та повну сім'ю) І мамі потрібно про це знати, якщо вона не хоче повністю зламати свого сина і зробити з нього тюфтія, який ні на що не здатний. Або ж не перетворити його на монстра, який намагається протистояти його знищенню як чоловіка. Коли мама б'є сина - вона дає йому приклад поведінки в моменти вирішення конфліктних ситуацій. Тобто, тепер Ваш брат засвоїв, що вирішувати конфлікти та суперечки можна лише за допомогою сили, а не намагання зрозуміти одне одного. Я не знаю всього про стосунки Ваших батьків, у мене замало інформації. Але з того, що Ви написали про брата, можна сказати, що він схильний до селфхарму (самоушкодження). А так буває тоді, коли величезна кількість почуттів невисловлені, коли почуття та емоції пригнічені через те, що людину не сприймають такою, якою вона є і дитина не вміє та, можливо, просто остерігається відверто говорити про те, що накипіло в душі. Окрім того, такі віртуальні "друзі", як Серафим також, зачасти, з'являються тоді, коли дитина почуває себе дуже самотньою, відторгнутою...ні, не зовні на рівні побуту: поїсти, попити, поговорити про хатні справи, а на рівні емоцій, на рівні душі, коли відчуває себе якоюсь не такою, неправильною, несхожою на інших, відторгнутою ...
Якщо Ваша родина складається з жінок, тоді виходить, що брат - єдиний представник чоловічої статі. І це може також пояснити, чому він такий самотній. Адже, чоловіка може зрозуміти лише чоловік. А батька у Вас з якоїсь причини немає. Що, насправді, потребує окремої розмови. Бо, якщо батьки розлучені і у мами залишилися негативні почуття до свого чоловіка, Вашого батька, цей негатив може автоматично зчитуватися Вашим братом, як негатив і по відношенню до нього, як представника сильної статі. Це відбувається несвідомо, на рівні відчуттів.
Як висновок. Проблема з братом - це не лише проблема брата, це проблема Вашої сім'ї вцілому.
Тому, окрім того, щоб показати брата лікарю, конче необхідно почати працювати як йому, так і Вашій мамі з психологом. Поведінкові відхилення одними пігулками не лікуються. Потрібні кардинальні зміни на психо-емоційному рівні сім'ї та рівні внутрішніх поведінкових установок всіх членів родини і, насамперед, Вашої мами. Бо, судячи з усього, і у неї самої за життя накопичилося дуже багато психо-емоційний травм.