Проблемы в подростковых отношениях

Здравствуйте, Алина!

но при этом я несмотря на всё оправдываю его и продолжаю его любить сама не знаю за что

Это не удивительно. Любовь не бывает за "ЧТО-ТО". Она про чувства. Если за "что-то", то речь может идти про уважение, помощь, сочувствие и т.д. и т.п. Словом, про действия(!)

это мои первые отношения

Я Вас поздравляю. Любить - это дар, который не каждому дан.

я понимаю что мои личные границы нарушены , меня не уважают в отношениях , со мной человек ведет так как он захочет .

А вот это весьма тревожный аспект. И у Вас есть выбор. Например, НЕ ПОЗВОЛЯТЬ собою пользоваться. Не терпеть проявлений неуважения, что означает конструктивно обозначать в пространстве отношений свои желания, потребности, взгляды и т.п. Причем сразу, не откладывая на потом. И сознавать реакцию МЧ. Если он продолжает продавливать Ваши личные границы, то это будет означать ... Поставьте вместо троеточия свой вариант.

Рекомендую для размышлений мою статью на тему созависисмых отношений.
Негласна угода про співзалежність.
https://upsihologa.com.ua/neglasna-ugoda-pro-spivzalezhnist-04-07vtarasenko.html

Добрий день, Аліна
Це ваші перші стосунки, у 17 років почуття дуже сильні, і страх втратити може бути сильнішим за образу чи розчарування.
quote]я понимаю что мои личные границы нарушены , меня не уважают в отношениях[/quote]
Але ви вже бачите, що ваші кордони порушуються і що з вами поводяться не з повагою.

но при этом я несмотря на всё оправдываю его

Якщо ви постійно підлаштовуєтесь, терпите, шукаєте йому виправдання, це вже сигнал, що баланс в стосунках порушений.

и продолжаю его любить сама не знаю за что

Іноді ми тримаємося не за людину, а за
надію, що вона зміниться, одночасно може лякати страх залишитися самій, або утримують спогади про хороші моменти і здається що “без нього я не зможу”.
Спробуйте чесно відповісти собі на питання: Я в цих стосунках більше радію чи більше страждаю? Як я почуваюся поруч із ним більшу частину часу: спокійно чи напружено?
Ваші відповіді можуть бути хорошим орієнтиром для вас в тому, що робити далі.
І навіть якщо ви ще не готові щось змінювати, ви все ж зробили перший важливий крок для змін, ви почали це усвідомлювати, що так як є, так немає бути. І що можна з цим робити, щоб змінити ситуацію? В стосунках можливо багато чого змінити, головне - бажання до змін обох партнерів і тоді шанси на покращення стосунків є. Якщо партнер не бачить проблем, його все влаштовує і він не хоче змін - то це теж знання для того, хто прагне ціх змін, кому стало погано, некомфортно в цих стосунках

Наверное, Алина, любите не его настоящего, который

меня не уважают в отношениях , со мной человек ведет так как он захочет

, а его ПРИДУМАННЫЙ и ИДЕАЛИЗИРОВАННЫЙ образ?
То есть попросту находитесь в иллюзии и самообмане. Потому и оправдываете, чтобы не сталкиваться с болезненной правдой.
Как считаете, на сколько ещё Вам хватит сил не замечать очевидного?

Доброго ранку Alina.
Співчуваю Вам. Адже, відчувається, на скільки Вам важко в стосунках та як страшно з них вийти... Бо лякає самотність, тримає страх залишитися одній. І це дуже зрозуміло. Адже, діти та молоді дівчата потребують постійного захисту та постійної турботи. Так працює природа і нічого дивного в цьому немає. Окрім того, є поняття природної фізіологічної прив'язливості. Яка стає тим сильнішою, чим раніше дівчина вступає в інтимні позашлюбні стосунки. Дівчину такі стосунки послаблюють, бо вона втрачає почуття власної гідності як важіль впливу на чоловіка. При тому, що чоловік в таких позашлюбних стосунках відчуває свою все більшу силу і владу над дівчиною. Адже, він не несе за неї ніякої відповідальності і може нею користуватися як тілом та душею, коли йому буде хотітися. Що чоловіка ще сильніше розбещує і змушує нагліти.
Щоб спробувати Вам допомогти розібратися в собі, потрібні деякі уточнення. Ви ж ним в інтимних стосунках, я правильно зрозуміла?
І друге. Чи є у Вас інша опора в житті, окрім цього хлопця? Які у Вас стосунки з батьками? Чи можна їм довіритися? Чи є між вами порозуміння?