Розгубленість після гіперопіки та сімейної агресії

Question

Мені 21 рік. Я виріс у діда й бабусі в умовах гіперопіки. Вдома часто була напружена атмосфера. Дід поводився нестабільно, інколи агресивно, лунали погрози на адресу інших членів родини.
У дитинстві я намагався бути ідеальним. у поведінці, у порядку вдома, у всьому. Мене часто не відпускали з дому, використовуючи маніпуляції. говорили, що якщо я підум, то зі мною щось станеться, а вони цього не переживуть. Це триває й досі, навіть тепер, коли мені 21. 
Я часто тікав до матері, але там був відчим. Він військовий, регулярно вживає алкоголь. Були ситуації, коли він залякував нас, поводився агресивно. Рік тому я заступився за матір, після чого він сильно мене вдарив. Мені довелося тікати з дому й кликати на допомогу. Протягом останнього року такі втечі повторювалися 2 рази.
Після цих подій я майже постійно перебуваю в саморефлексії. прокручую старі конфлікти, боюся людей, помилок і відповідальності, постійна зміна настрою. Часто відчуваю тиск у грудях і важкість дихання. Особливо гостро це проявляється, коли я бачу відчима або бабусю з дідом. 
Цей текст, скоріше спроба виговоритися, ніж прохання про пораду, тому не сприймайте надто серйозно. Я майже не контактую з людьми через боязнь, але відчуваю що не можу тримати це в собі.

Павел Леонидович Басанский · Accepted Answer

За описом ви пережили в дитинстві та переживаєте до цих пір "нарцисичну травму". Можете ознайомитись з її описом та звірити його з собою по статтям:
Як зрозуміти, чи пережили Ви в дитинстві нарцисичну травму?
https://upsihologa.com.ua/yak-zrozumiti--chi-perezhili-vi-v-ditinstvi-21-02pavelbasan.html
Як зрозуміти, чи пережили Ви в дитинстві нарцисичну травму? Частина друга
https://upsihologa.com.ua/yak-zrozumiti--chi-perezhili-vi-v-ditinstvi-22-02pavelbasan.html 
Наслідки її дуже руйнівні і не дають жити повноцінним життям. Доки людина не звертається до психологів - ні, не за порадами, вони безсилі в цьому випадку, а за глибокою психотерапією. Іншого виходу з неї не існує. Або виживати!!! та мучитись все життя, або пройти лікування та ЖИТИ повноцінно.
[quote]Цей текст, скоріше спроба виговоритися, ніж прохання про пораду, тому не сприймайте надто серйозно. Я майже не контактую з людьми через боязнь, але відчуваю що не можу тримати це в собі[/quote]
Можна нескінченно знецінювати власні переживання, за звичкою та за прикладом ставлення до вас нарцисичних родичів, але ж вони нікуди не подінуться просто так.
Тим більше якщо їх не пропрацьовувати з психологом. Навіть просто проговорити їх важливо, хоча й недостатньо.
Маленькі мишенята виживають тим, що ховаються, ховаються у нірку.
От як ви. На якомусь етапі життя це й дійсно спрацьовувало, і мабуть не було іншого виходу, але ж зараз...вам 21. Не маленький хлопчик. Хоча й в стані маленького. Якщо ніяк не виходити з нього, то перспективи будуть плачевні.
Вмовляти ні на що не збираюся, але попередив. Далі - вже ВАША відповідальність перед собою. Можна боятися відповідальності перед іншими, а от відповідальності перед собою НЕ УНИКНУТИ.

Юлия Залётина · Answer

Доброго дня, Павле!

 
[quote]Вдома часто була напружена атмосфера. Дід поводився нестабільно, інколи агресивно, лунали погрози на адресу інших членів родини.
У дитинстві я намагався бути ідеальним. у поведінці, у порядку вдома, у всьому. Мене часто не відпускали з дому, використовуючи маніпуляції. говорили, що якщо я підум, то зі мною щось станеться, а вони цього не переживуть. Це триває й досі, навіть тепер, коли мені 21.[/quote]
Ви дуже гарно саморефлексуете, аналізуете та вірно розуміете, що навколо вас відбуваеться та як це на вас впливає.  
[quote]Після цих подій я майже постійно перебуваю в саморефлексії. прокручую старі конфлікти, боюся людей, помилок і відповідальності, постійна зміна настрою. Часто відчуваю тиск у грудях і важкість дихання. Особливо гостро це проявляється, коли я бачу відчима або бабусю з дідом.[/quote]
Ви стикнулися з ситуаціею,  в якій ви відчули себе безсилим, слабким, невдахою та т.п., скоріш за все ви вважвете що "не впоралися" з ситуацією, що вам потрібно бути Сильним (продовжить самі, яким ще).  Так працює психологічна травма. Ті відчуття, що ви описуете - саме наслідки ціеї травми. 
[quote]Цей текст, скоріше спроба виговоритися, ніж прохання про пораду, тому не сприймайте надто серйозно. Я майже не контактую з людьми через боязнь, але відчуваю що не можу тримати це в собі.[/quote]
Насправді - це серьозно. Якщо не працювати з тим, що вас зараз хвилює а тікати від цього, ваш стан може посилюватись. 
Зверніться по допомогу до психолога або психіатра. Можливо ви знайдете лінію психологічної підтримки або психолога по якомусь соціальному проекту.

Юлия Залётина · Answer

Доброго дня, Павле!

 
[quote]Вдома часто була напружена атмосфера. Дід поводився нестабільно, інколи агресивно, лунали погрози на адресу інших членів родини.
У дитинстві я намагався бути ідеальним. у поведінці, у порядку вдома, у всьому. Мене часто не відпускали з дому, використовуючи маніпуляції. говорили, що якщо я підум, то зі мною щось станеться, а вони цього не переживуть. Це триває й досі, навіть тепер, коли мені 21.[/quote]
Ви дуже гарно саморефлексуете, аналізуете та вірно розуміете, що навколо вас відбуваеться та як це на вас впливає.  
[quote]Після цих подій я майже постійно перебуваю в саморефлексії. прокручую старі конфлікти, боюся людей, помилок і відповідальності, постійна зміна настрою. Часто відчуваю тиск у грудях і важкість дихання. Особливо гостро це проявляється, коли я бачу відчима або бабусю з дідом.[/quote]
Ви стикнулися з ситуаціею,  в якій ви відчули себе безсилим, слабким, невдахою та т.п., скоріш за все ви вважвете що "не впоралися" з ситуацією, що вам потрібно бути Сильним (продовжить самі, яким ще).  Так працює психологічна травма. Ті відчуття, що ви описуете - саме наслідки ціеї травми. 
[quote]Цей текст, скоріше спроба виговоритися, ніж прохання про пораду, тому не сприймайте надто серйозно. Я майже не контактую з людьми через боязнь, але відчуваю що не можу тримати це в собі.[/quote]
Насправді - це серьозно. Якщо не працювати з тим, що вас зараз хвилює а тікати від цього, ваш стан може посилюватись. 
Зверніться по допомогу до психолога або психіатра. Можливо ви знайдете лінію психологічної підтримки або психолога по якомусь соціальному проекту.

Валентина Жемчужникова · Answer

Ваше состояние результат того, что в детстве было небезопасно, никакой стабильности, и даже сейчас вам не дают покоя. К сожалению, изменить родных вы не можете, а вот сами изменится да. Психотерапия это будет именно тем вариантом, который поможет и перестать прокручивать в голове одно и то же, и почувствуете себя комфортнее, сможете выстраивать границы и наладить отношения с людьми, не дистанцируясь от них.
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-1-51zhemchug.html
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-2-03zhemchug.html
Это статьи про то, что такое сепарация, зачем она нужна, как влияет на человека и его жизнь.
Это правда не быстрый процесс, но точно нужный и важный.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Розгубленість після гіперопіки та сімейної агресії

Ответы психологов