Добрий день.
Якщо опиратися лише на ваш текст, то можна припустити кілька можливих напрямків, які варто дослідити.
Можливо, справа в тому, що ви орієнтуєтесь переважно на сильні емоції, пристрасть, закоханість, коли створюєте пару. А коли цей пік стихає, вам може здаватися, що стосунки завершилися, хоча часто це всього лише перехід у інший, спокійніший етап. На цьому етапі відкриваються інші орієнтири - наскільки ви збігаєтеся в образі життя, поглядах, цінностях, чи можете бути поруч, коли немає постійного гормонального підйому. Далі починається етап, де ми будуємо, а не тільки орієнтуємось на сильні почуття, тут значення мають не інтенсивність почуттів і пристрасть, а сумісність, цінності, вибір і здатність вирішувати побутові й емоційні задачі разом. Цей етап передбачає увагу, діалог, спільні рішення, а не лише емоційний імпульс. Тому одна з гіпотез - у вас можуть бути труднощі з формуванням стабільної прив’язаності. Вам може бути легко зближуватися на хвилі пристрасті й важко залишатися в стосунках, коли почуття не такі інтенсивні і починається реальна близькість, де потрібні інші якості. Тут уже питання про те, як саме ви будуєте зв’язок.
Можливо, вам дійсно комфортно жити у форматі емоційних піків - яскраво увійти, прожити першу фазу, а коли інтерес знижується - рухатися далі в пошуках нових відносин. Це теж може бути сенсом для вас, і він може давати відчуття живості.
Тут питання - в чому для вас сенс стосунків після етапу захоплення, і чи є у вас внутрішній інтерес залишатися, коли романтична частина закінчується. Це те місце, з яким варто розбиратися глибше.
Можливо, річ у тому, що у вас бракує внутрішнього ресурсу, і стосунки стають способом компенсувати цей дефіцит. Тобто ви можете несвідомо використовувати стосунки як ресурс для оживлення, тому що іншого джерела енергії або інтересу у вас може не бути.
А взагалі чотири роки стосунків - це теж строк, і щось у них точно було цінного, раз ви залишалися там стільки часу. Це теж частина вашого досвіду. Можливо, у цих стосунків був саме такий термін. І тут може бути історія про те, щоб їх внутрішньо завершити, прожити те, що не прожито, і зробити свою роботу щодо закриття цього етапу.
Коли розрив не проживається, не оформлюється і не інтегрується, психіка не витримує обсяг почуттів, пов’язаних із втратою, болем, розчаруванням чи провиною. І тоді включається захист у вигляді знецінення всього досвіду і потім
страх повторіті цей досвід. У такому випадку чотирирічні стосунки справді можуть сприйматися як невдача лише тому, що їхній кінець залишився не прожитим.
Краще зрозуміти себе, свої потреби і те, як ви будуєте стосунки, можна вже в особистій психотерапії. Тут, у форматі коротких відповідей, можна лише окреслити напрямки й припущення, але глибокої роботи, яка дає реальні висновки і зміни, ви тут не отримаєте.