Дитина пісяється у садку

У вашої дитини відбувається адаптація до садочка. Усі діти її проходять по-різному.
Садок став стресогенною ситуацією і тому може спостерігатися тимчасовий регрес, тобто повернення до поведінки, характерної для більш раннього віку.
Не сваріть дитину, не акцентуйте увагу на тому, що відбувається. Купуйте дитині "тренувальні" непромокальні трусики, нехай вона якийсь час ходить у них, поки її відносини з горщиком знову повернуться в колишній стан. Важливо, щоб вона не відчувала сорому за те, що з нею відбувається, щоб з неї не сміялися оточуючі.
Нехай адаптація до садочка для дитини буде максимально комфортною. Бити на сполох у цьому випадку зовсім не варто, це тільки ще більше невротизує дитину, а якщо ми хочемо позитивного результату, нам потрібно уникати будь-яких додаткових тривог.
Одягайте дитині непромокаючі тренувальні трусики-"памперси" і не соромтеся такого "відкату", не бійтеся, що вона звикне до них: коли настане час, вона сама від них відмовиться. Головне, щоб не було страху опинитися в промоклих трусиках, та ще й у незвичному для дитини середовищі.
У міру адаптації знижуватиметься тривожність, і дитина ходитиме на горщик так, як раніше. Малюк може просто соромитися, бути сором'язливим і високочутливим, і йому просто потрібно звикнути долати свій страх звернутися до дорослих за допомогою сходити на горщик.
Та й сам горщик у садку може бути незвичним, що не викликає бажання на нього сідати. Деяким дітям потрібно більше часу, щоб звикнути до обстановки.
І вашому малюку потрібна підтримка у цьому процесі. Оскільки вдома з горщиком проблем немає, проблема з ним у дитсадку явно локальна та тимчасова. Пройде адаптація – і все налагодиться
Від вас же зараз буде потрібно терпіння та пояснення того, як треба ходити на горщик у садочку.
Спробуйте пограти в садок вдома: спочатку ви пояснюєте дитині з ролі вихователя (використовуйте реальні імена вихователів) і вона сідає на горщик, потім - дитина буде, припустимо, Оксаною Іванівною, і вже вона із ролі вихователя висаджуватиме на горщик свої іграшки.
Так у домашньому середовищі та в ігровій формі вам вдасться пройти та закріпити важливі для адаптації дитини навички, а також сформувати позитивне ставлення до дитячого садка.

Доброго ранку Sophia.
Абсолютно згодна з колегою.
Тому пишу лише з метою доповнити вже сказане.
Хлопчики дорослішають набагато повільніше від дівчаток. Так само і на стреси реагують більш чутливо. Хоча цього зовні можуть ніяк не проявляти на відміну від емоційних дівчаток. Якщо дівчатка, звично, можуть голосно плакати, кричати - і це сприймається у соціумі спокійно, як норма, то хлопчики, нерідко, "затискають" свої емоції саме через те, що у соціумі є хибні установки на кшталт "ти ж хлопчик, а хлопчики не плачуть і не кричать". Власне, крім того, що дитина важко проходить адаптацію до садочка, бо ще занадто маленька для таких стресів, може бути вплив саме такого ставлення до себе, як до хлопчика, якому не можна вголос висловлювати свої емоції.
Але ж процес нормального сечовипускання нерідко пов'язаний саме з дозволом на висловлення емоцій.
Я б Вам радила ще звернутися до дитячого або сімейного психолога, щоб встановити точну причину того, що відбувається. Бо така поведінка може ще мати психосоматичну природу.
Можливо, Ви дійсно зарано віддали синочка до садочку і цей стрес став більшим, аніж той, з яким дитина може впоратися самотужки.
Стосовно діток, я завжди схильна слідувати правилу "краще пере аніж недо". Адже, психосоматика сечовипускання може в дорослому віці, в тому числі, впливати і на чоловічі статеві можливості. Краще нейтралізувати всі свої побоювання саме зараз, поки дитина маленька і певні процеси не перейшли у рефлекси.

Добрий день. Мене бентежить ця фраза.

Вихователі робили неодноразово зауваження, через те що він не проситься

Та про погрози,що взагалі не беруть дітей,які не можуть вдягатися. Такий тиск,в мене особисто провокував би сором. Якщо вони так і з дітьми спілкуються, то можна фантазувати, що крім адаптації, вихователі вносять свій шмат впливу на дитину.
Я би про це говорила б з вихователями чи директором.

Допоможіть будь ласка мені з вирішенням цього питання

Що для вас буде вирішенням питання скажіть, будь ласка?

Вашій дитині 3 роки. Це мала дитина. Мені цікаво,як ви говорите з вихователями, як захищаєте себе і вашу дитину?

ЯВам можу порадити звернутися з дитиною до дитячого психолога, щоб через артерапію, чи казкотеоапію, по перше, встановити дійсну причину того, що відбувається. Бо це може бути, в тому числі, реакція як на стрес від нових умов існування, так і, безпосередньо, на якусь людину, і ситуацію. Встановлення точної причини - це 90% рішення самої проблеми. Тоді як намагатися виправити ситуацію навмання - може лише проблему поглибити.

Відредаговано автором 02-12-2025 14:19:58