Не впевнена у стосунках

Доброго вечора Ліко!
Розумію Ваші сумніви та Ваші вагання щодо хлопця. Насправді, щоб розібратися в своїх почуттях трьох місяців може бути замало. Тим паче, що це Ваші перші стосунки. Окрім того, не варто одразу хлопця розглядати як єдино можливого чоловіка у своєму житті. Ви ж, сподіваюся, ще не почали жити разом і не давали йому клятву у вічній вірності? І чому одразу "мразота"? До того ж, основний упор потрібно робити не на фізичне задоволення, а саме на бажання та здатність хлопця підтримувати та допомагати. Власне, саме це і може Вас насторожувати. Адже, закоханий чоловік, як правило, сам пропонує свою допомогу, хоча, буває, і не так. Перевірити можна ставлення до себе попросивши відкрито про допомогу. І от тут ,як я розумію, і проявляються вже Ваші внутрішні проблеми.
Виправте, будь ласка, мої припущення: Вас виховувала в дитинстві лише мама?
Адже, просити чоловіка про допомогу - це абсолютно природньо для жінки, яка знає як поводити себе з чоловіками. Тоді, як невміння просити - є ознакою установки "Я сама", яка формується в сім'ях, де жінка все тягне на собі.

Доброго вечора, Ліко!

Що мені робити?

Якщо

Я заплуталась.

, то, вочевидь, актуальне завдання розплутуватись. Звичайною мовою - прояснювати для себе свої ж емоції, бажання і наміри.
От узяти, наприклад, позначене вами

Я б хотіла будувати з ним довгострокові плани, бачити його в житті на майбутнє.

І співставити ось з цим

Я не бачу його чоловіком свого життя

То як поясните цей парадокс?

Йдемо далі.

Від нього мені не вистачає ініціативності, більше спільних планів, більшої присутності. Я не відчуваю, що ми в стосунках, а дуже хочу

Натомість зазначаєте

Сама я не можу сказати, що 100% закохана. Я іноді дивлюсь на нього і питаю себе невже от він і все? Невже не буде когось кращого?

Складається враження, ніби ви кудись поспішаєте, не даючи змоги собі краще пізнати хлопця. І краще зрозуміти себе.

Зважаючи на

у нього були довгі і серйозні до мене.

, можна припустити, що хлопець як раз, ймовірно, вже навчений попереднім досвідом не форсує події, дає їм шанс розвиватись природним шляхом без зайвого прискорення.

Оце теж принципово важливий аспект для відносин -

Водночас не відчуваю щастя. Я не відчуваю повної його присутності в житті, не маю абсолютної довіри.

, бо він торкається вашого світогляду і, зокрема, уявлень, про динаміку взаємин після знайомства. А також ролі партнера як джерела щастя, що має прийти зовні. Тому поцікавлюсь, наскільки вам вдається бути задоволеною життям без присутності в ній хлопця? Не цього особисто, взагалі, хлопця?

мені потрібна фізмчна допомога, я соромлюсь попросити, сам він не дуже ініціює.

Уточніть, будь ласка, якого роду фізичну допомогу ви потребуєте? Йдеться про гроші чи щось на кшталт обрізати дерева в саду або донести важкі покупки з магазину?
До речі, ви працюєте і можете забезпечувати задоволення більшої частини власних повсякденних потреб?

Відредаговано автором 25-11-2025 18:13:45

3 месяца не такой большой срок отношений, это знакомство, чтобы понять, что вы совпадаете в ценностях, взглядах на отношения, на жизнь.
Вы пишите, что хотите его видеть мужчину в будущем. А в каком будущем?
Что в нем такого есть, что вы уже рассматриваете будущее вместе?
Вы пишите, что нет любви, просто приятен и страшно потерять.
Потерять его или надежду на отношения? Это большая разница.
Не гонит ли вас страх одиночества и убеждение, что раз уже начались отношения, то надо сразу по серьезному?
Вам 28, если возраст указан правильно.
До этого как складывалось ваше общение с мужчинами?

Здравствуйте. А о каких отношениях вы мечтаете?
Как вы хотите чувствовать себя рядом с партнёром?
Что для вас означает глубина, развитие? Без этого вы не поймёте, проблема в нём или в том, что у вас ещё не сформированы собственные ориентиры.
Когда вы для себя это проясните следующий логичный шаг спросить у парня:Куда мы движемся? Чего ты сам хочешь?
Обсуждали ли вы его видение отношений?
И уже в зависимости от его ответа можно делать выводы.
Есть ли у вас общие интересы, совместные активности, общее время? Ходите ли вы куда-то вместе?Пробуете ли вы создавать "мы"?
Совместные занятия , спорт, прогулки, хобби часто и есть тем самым углублением, которого вам не хватает. Можете ли вы открыто говорить, что вам не ок?
Умеете ли вы проговаривать обиды так, чтобы они не накапливались?
Ответы на эти вопросы дадут вам гораздо более ясную картину, чем попытки понять "люблю -не люблю".

Не переживать про то, как воспримется ваш звонок, ваша инициатива, мне кажется, это не к мужчине вообще, а к вашим страхам и переживаниям.
Кроме того, если от вас не исходит особо никакой инициативы, то как мужчине догадаться, что вы ему важны, нужны и ценны? Мужчины тоже любят внимание, тоже переживают про то, нравятся ли они, какими их видят.
Что мешает проговорить, что вам важно заранее обсуждать планы, в частности, на выходные?
Вы, например, не решаетесь попросить о помощи, ждете инициативы. Но как другому догадаться, что вам нужно и чего хочется? Никак. Тут только говорить прямо, что вам важно.
И еще, какие конкретно инициативы вы бы хотели видеть от мужчины? Не в общих словах, типа внимание, а конкретно что именно и как это должно выглядеть?

Можливо, парень не поспішає з подіями і просто придивляється, як це часто роблять люди після довгих стосунків. Три місяці це не той термін, коли зазвичай роблять серйозні заяви. Це період спостереження, чи подобається людина у побуті, як вона реагує на прохання, наскільки збігаються темпи й очікування.
І зараз у вас є дуже важлива можливість не боятися , а спокійно подивитися на нього:
Як він відгукується на ваші прохання (навіть найпростіші)? Чи здатен проявляти мінімальну ініціативу без нагадувань? Не надто економний чи дріб’язковий? Як він поводиться з обслуговуючим персоналом у кафе, спортзалі, магазинах? Як реагує на тварин? Як говорить про минулі стосунки з повагою чи із знеціненням?
Усі ці дрібниці дають значно більше інформації про людину, ніж слова "я серйозно до тебе ставлюся".
І питання навіть не в тому, наскільки швидко мають розвиватися стосунки, а в тому, чи підходять саме вам його характер.
Ви нічого не втратите, якщо дозволите собі спостерігати тверезо.А ось втратити багато можете, якщо будете боятися сказати зайве.
Ваше завдання не пришвидшувати його, а зрозуміти, комфортно вам поруч із ним таким, яким він є зараз(!) а не таким, яким ви хотіли б його бачити.

я заплуталась настільки, що вже сама не знаю чого хочу.

Якщо не знаєте, чого хочете, то варто дати собі час, щоби уважно прислухатись до себе(!) Бажання живуть всередині вас і ніде більше.

Скоріш за все мені хочеться мати стосунки, де я люблю і де люблять мене, де я не переживаю як сприйметься мій дзвінок, моя ініціатива, де я впевнена у взаємності.

В такому вигляді бажання, так би мовити, відірване від реальності. Воно ніби ідеалістичне, підліткове. Не передбачає конкретну людину поруч, до якої є почуття і стосунки з якою розвиваються.
До того ж, зазначаєте, дуже важливі речі

де я люблю і де люблять мене

А вище помічали

я не можу сказати, що 100% закохана

То як же бути з бажанням?

де я не переживаю як сприйметься мій дзвінок, моя ініціатива, де я впевнена у взаємності.

Наведені аспекти цілком належать до сфери вашої відповідальності(!)
Ви ж можете і не перживати за свій дзвінок, однак переживаєте, бо, напевно, вам бракує упевненості в собі.
І гарантій у взаємності жодна контора не видає. Це теж про ваш спосіб сприйняття стосунків, їх наповненості, щирості, відкритості з боку МЧ.
Отримуєте те, що бажано і що вкладається у ваші уявлення та цінності, матимете підтвердження взаємності. Не отримуєте, то ні.

Зараз цього немає.

От що треба, щоби з'явилось? Поміркуйте над цим. До речі, колеги про це багато чого корисного вам написали.

Але деякі пари і одружуються через рік знайомства, тож мені здається через 3 місяці вже можна робити висновки яка ми пара. Помиляюсь?

Так, помиляєтесь, адже єдиного стандарту для усіх без виключення людей не існує. Комусь і дня достатньо, комусь років замало.

Життям своїм в цілому задоволена, є робота, яка подобається, хобі. Не вистачає спілкування, бо не маю якоїсь подруги.

Отже, дефіцит спілкування в наявності. А чому подруг немає? Чим це можна пояснити? В чому або в кому причина?

Пропоную вам уявити себе поглядом зі сторони. Спробуйте відчути і усвідомити, що випроміє ваш образ по життю? Окремо чоловікам? Цьому хлопцю особисто?

Щодо допомоги, то це чисто фізична чоловіча сила перенести речі.

Що страшного станеться, якщо візьмете і попросите його?

Відредаговано автором 26-11-2025 14:23:59

Доброго дня!
Ви хочете зрозуміти ці стосунки, але уникаєте тих дій, які могли б це розуміння дати.
Бо щоб стало ясно, що між вами відбувається, потрібно з’являтися у стосунках зі своїми потребами - просити, уточнювати, озвучювати почуття, показувати, що вам важливо і дивитичя, як інший на це відповідає. Але саме ці кроки для вас найважчі.
Тому замість прямого контакту з’являється аналіз його поведінки, очікування, перевірки, фантазії про інші сценарії. Це тимчасово знижує вашу напругу, але не дає ясності. І тоді здається, що стосунки не рухаються, хоча реальна зупинка відбувається саме в моменті, де мала б бути ваша дія.
І за цим стоїть ваш страх проявитися, показати свою потребу, важливість, зацікавленість. Бо за цим ще глибший страх, що у відповідь вас можуть не вибрати. І саме з цим має сенс працювати в індивідуальній терапії, з тим, що відбувається з вами у момент зближення, зі страхом проявляти свої потреби і ризикувати бути побаченою, почутою чи не вибраною.

Відредаговано автором 26-11-2025 16:33:11

Доброго вечора Ліко!
Дякую за доповнення.
Ви пишете "Я не відчуваю між нами зв'язку і що в мене є право щось просити, я не знаю чим зможу віддячити".
Як на мене, Ви трохи романтизуєте та ідеалізуєте стосунки з чоловіками, і, швидше за все, саме тому, що Вас виховувала одна мама. Чоловіки - це не батько і не подружка. І, тим паче, не джерело вічної радості та щастя. Тому очікувати, що хлопець сам почне опікуватися Вами і проявляти батьківську увагу та турботу - не варто, принаймні, поки. Тим паче, очікувати, що хлопець зрозуміє Ваші почуття, як це може зробити лише жінка. Чоловіча природа кардинально відрізняється від жіночої. Можливо, саме тому, хлопець не поспішає збільшувати кількість зустрічей, що Ви занадто швидко почали говорити про щось серйозне в стосунках, і про якесь спільне майбутнє. Чоловіки, загалом, не переносять пропозиції "поговорити по душам", і з'ясування стосунків. А тим паче, коли жінка сама підштовхує чоловіка до зустрічей і хоче точно знати, коли він в наступний раз прийде на побачення. Це у них відбирає можливість проявляти ініціативу самим і самим робити вибір. Що викликає у них відчуття втрати свободи. А отже,відштовхує, в не приваблює.
Ще більша помилка боятися просити про допомогу. А тим паче, вважати себе після цього йому чимось зобов'язаною.
Якраз, навпаки. Чим більше жінка проявляє свою жіночу слабкість, тобто, звертається за допомогою, тим комфортніше чоловіку з такою жінкою. Бо у таких випадках він почуває себе сильним та реалізованим як чоловік.
Певне, це спрацьовує у випадках, коли жінка подобається чоловіку. Тому це один із способів зрозуміти, як цей хлопець ставиться до Вас.
Окрім того, чим більше сил чоловік вкладає в жінку, тим більше він цінує її і боїться її втратити. А не навпаки. Саме тому, так важко приходиться в житті жінкам, які "Я - сама", бо побіля них просто немає місця для чоловіка. Тобто, спершу жінка повинна стати жінкою, щоб поруч з'явився чоловік, який би захотів підставити їй свої руки. А не навпаки...

Отже, як на мене, найбільша проблема в тому, що у Вас немає елементарних знань, як правильно себе поводити з хлопцем. Плюс, сформовані з дитинства неправильні установки та поведінкові моделі, щодо сприйняття себе як жінки та чоловіка поруч, які Ви могли запозичити від мами. (Ваша мама може бути , прекрасною жінкою та матір'ю, але навчити може лише тому, що вміє сама. А якщо у мами не склалося з чоловіками... Далі продовжіть самі)
Чому Вам так важко розібратися і чому Ви так заплуталися? Бо, на мою думку, Ви внутрішньо можете ще й бути дуже прив'язливіою, саме тому, що недоотримали батьківської уваги і тому знаходитеся в постійних очікуваннях щастя від хлопця. (Адже, батько - це перший чоловік в житті кожної дівчини).
А це робить жінку менш привабливою. Адже, чоловік одразу відчуває, коли жінка більше боїться втратити стосунки, аніж він сам. Що, у свою чергу, робить жінку дуже залежною і від стосунків, і від самого чоловіка. І відбирає у нього бажання вкладати в неї сили, добиватися її. Бо жіноча залежність - неприваблива, повірте. І ще нікому не допомогла стати щасливою. "Я не бачу його чоловіком свого життя, але мені фізично приємно з ним і я боюсь це втратити".
Які у Вас стосунки з мамою? Чому, на Вагу думку, не склалося з подругами? Адже, як це не дивно, але наявність подруг, може допомогти легше створювати стосунки з чоловіками, бо є можливість подрузі виговоритися та провести час, поки хлопець зайнятий справами. А не сидіти в очікуваннях, коли він нарешті з'явиться

Відредаговано автором 26-11-2025 19:47:22

Добрий день.

Але я відчуваю між нами якесь неспівпадіння і мені це не подобається, навіть трохи лякає. Каже, що відкритий до обговорень, я казала про свої переживання, він наче зрозумів, але у вчинках я не бачу його ставленн, що він цінує мене, що бачить мене у майбутньому

Яких би ви змін хотіли у відносинах після розмови? Виявіть для себе особисто ваші не співпадіння і говоріть про це з хлопцем. Те, що ви очікуєте від хлопця, часто може і справді недоступними для хлопця. Ви пишете про глибину, можливо яку хлопець не здатен вам забезпечити. Тоді і рішення будуть відповідні.

Я би ще розглядала як сталося так, що ви були без відносин доволі тривалий час і що за цим стоїть. Чи справді ви готові до відносин і тд.

Все таки, яке у вас питання до психологів сайту, наразі?