Взаимоотношения сына и мамы

Доброго вечора. Ви підняли важливе питання. Це питання балансу у відносинах і вчасної зміни ролей. З однієї сторони сепарація справді потрібна і необхідна, бо якщо зв'язок з батьками залишається на рівні дитини, то повноцінних відносин побудувати просто неможливо. Дитина залежить від батьків, покладається на них і не несе повноцінної відповідальності за свої дії та життя.
Доросла людина діє інакше. Вона вже ставить на перше місце не батьків, а себе, далі свою сім'ю (продовження роду, комфортний та безпечний для життя простір), а потім вже батьків. Батьки не стають менш цінними, але з віком просто необхідне переосмислення пріоритетів, бо інакше не буде пройдено природнього циклу. Дитина не здатна повноцінно народжувати, виховувати, піклуватись, бо з цією роллю вона не знайома.
Я не бачила того питання, про яке ви пишете, але з ваших слів склалося враження, що дівчина вимушена ділити хлопця із мамою. Якщо це так, то між жінками вже відбувається конкурентний процес за чоловіка/хлопця. А це, ви самі розумієте, ненормально, бо їх відносини не можуть бути на одному рівні. Мама старша, знає сина довго, у них стільки спільного, скільки у нього не буде ніколи, і ні з ким. Вона опора і підтримка, і назавжди залишиться найважливішою фігурою для своєї дитини. Син і дівчина молодші, вони будують романтичні, сексуальні відносини. Разом створюють сімейний простір, що буде тільки між ними, і несуть за нього відповідальність. У нормі мамі і невістці нічого ділити, їх відносини з хлопцем розвиваються у різних площинах. Але може бути так, що мама опиняється одна і починає підтягувати сина на свій рівень, шукаючи у ньому опору, підтримку та впевненість. Син не може відмовити, тому що впродовж життя, діти поруч із батьками, в основному відчувають неможливість вплинути на життя батьків. А тут він важливий, цінний, і справді може допомогти. А далі психологічна пастка зачиняється. Дитина починає втрачати відносини з дівчатами, бо багато ресурсу вкладає у ті, що з мамою. Мама більше не намагається налагодити своє сімейне життя, бо чоловік вже поруч ніби й є, не так і потрібно вже когось шукати. Так формуються викривлені відносини, де є деякий комфорт, але щастя і майбутнього немає. Де природні ролі переплутані.
Наскільки я розумію, ви - мама хлопця. Вас тривожить що вас можуть відкинути і зробити неважливою у житті вашого сина. Ви думаєте це можливо? Вас це тривожить?

Вопрос заведомо провокативный: однозначно для срача (простите читатели за мой честный, но точный французский) - чтобы развлечься (скука и внутренняя пустота нарциссам свойственна), и чтобы эмоции потянуть (если кто их даст, я не дам))). И вариантов тут много (плавали - знаем), от обвинения в непрофессионализме (смешно) до разыгрывания из себя жертвы и т.п.
Посему отвечу не нарциссичному автору (не имеет смысла), а всем читающим данный вопрос.

Жен может быть сколько угодно, а мама - все де одна

Подобную одновременно манипулятивную и примитивную фразу я слышал (и множество моих клиентов тоже) от деструктивных мам-нарциссов НЕоднократно, она шаблонна до неприличия.
И смысл её один: "Я - исключительна для тебя, а потому ты, сынок, в любом случае ПОЖЕРТВУЕШЬ своим счастьем, своей личной жизнью, останешься со мной и будешь меня обслуживать пока я не умру (ну или ты)". Подобные мамы НИКОГДА не отпускают от себя детей психологически, всегда стараются их контролировать, держат их на поводке (часто коротком), разрушают их отношения и семьи, а сами как правило переживают ВСЕХ и умирают последними. Зашкаливающий эгоизм, прикрывающийся заботой и любовью, этому способствует.
А наивные и глупые, ведомые, несамостоятельные и зависимые, сынки губят свои жизни и понимают это слишком поздно. А иногда и не понимают, не успевают...

P.S. Да, обычные, НЕ нарциссичные мамы на подобное просто НЕ способны.
И как бы им не было грустно, страшно и больно, но ВСЕГДА отпускают своих детей в самостоятельное плавание.

Предотвратил)
Ну и то хорошо.
А так, сплошная милота)

Доброго ранку!
Я правильно Вас зрозуміла, Вас дуже зачепили слова психологів і це не дають можливості жити спокійно?
Так "зачепили", що намагаєтеся знайти підтвердження своїй точці зору на форумі?
Інакше, для чого б тоді було звертатися із запитом?
Знаєте, думаю сильно здивую Вас, але, як на мене, Ваше питання - лише "верхівка айсбергу", під яким можуть знаходитися якісь болючі проблеми, що пов'язані якимось чином з Вашими батьками, або ж, із на закритими питаннями в стосунках з чоловіком.
Чому? Тому що, коли питання повністю закриті, вони нас не тригерять навіть,якщо ми стикаємося зі схожими ситуаціями.
Хочете поговорити про це?

Відредаговано автором 24-11-2025 08:54:53

Доброе утро, Vktuscha!
Как мне показалось, ваша тема возникла вследствие спутанных дискурсов.

Понятие сепарации от родителей, точнее ее результат, вы связали с поведением бывшего мужа -

выбрал себя, когда решил, что родители ему не нужны - обуза одна, выбрал себя, когда посчитал, что жене и сыну ничего не должен (верность там какая-то, забота, участие в воспитании). Он же взрослый, не ведомый, самостоятельный и не зависимый - зачем ему эти обременяющие условности!???

Если внимательно читали первый пост Ксении Шалимовой, то могли и сами заметить ошибку аргументации. Если читали невнимательно, рекомендую еще раз прочесть и вникнуть. Психологи вряд ли могли советовать своим клиентам, выбирая себя, ОТКАЗЫВАТЬСЯ от родителей(!), если последние не были тиранами.

Відредаговано автором 24-11-2025 09:55:03

Т.е. я наоборот - недоумеваю, что он за черствый человек, который не испытывает теплых чувств к своим родителям.

бывший муж, как раз, как Вы и советуете, выбрал себя, когда решил, что родители ему не нужны - обуза одна, выбрал себя, когда посчитал, что жене и сыну ничего не должен (верность там какая-то, забота, участие в воспитании)

Можу припустити що ваш чоловік,з якихось причин не пройшов сепарації. Тому що

з віком просто необхідне переосмислення пріоритетів, бо інакше не буде пройдено природнього циклу. Дитина не здатна повноцінно народжувати, виховувати, піклуватись, бо з цією роллю вона не знайома.

У мене виникло ще одне питання. А ваші відносини з батьками які? Ви написали багато теплого про свекрів, які з ними відносини, а про батьків нічого.

«Удивило, что все психологи наперебой утверждали, что парень неадекват и девушке рекомендуется искать другого жениха.»
Вы считаете, что « все психологи « ошибаются?
Может, если « все « они говорят одно и тоже, « зерно истины « в этом есть? На каком то» знании» все таки их выводы основываются?( 5 лет университета, например)

«Сепарация и все такое - как-то в рекомендациях психологов выглядит неприглядно: вырос и молодец, родители больше не нужны»
Это все же ваша трактовка и ваше @ видение « этого процесса.
Для более точного понимания термина «сепарация», лучше обратиться к специализированным источникам. Потому что, ваше личное мнение, как говорится, к делу не пришьешь.

«Но мама - это все-таки очень важный человек в жизни. Жен может быть сколько угодно, а мама - все де одна.»
Думаю, что никто из психологов и не писал, что мама не важный человек или, что ее можно заменить. Речь шла о том, что из главного человека в жизни ребенка, она становится важным человеком в жизни взрослого.
О том, что приходит время, когда для осознания своей идентичности, формирования зрелой самостоятельной личности, ребенку необходимо « отпустить руку взрослого « и отдалиться, чтобы потом вернуться в новом качестве- в качестве взрослого человека. И протянуть руку родителям для рукопожатия. Но, не все родители способны ответить на него. Потому что, некоторым из них очень важно сохранить свой статус «родителя», чтобы чувствовать свою значимость и важность. Поэтому, прикрываясь безграничной материнской любовью, они всеми правдами и неправдами стараются вернуть взрослого человека в статус « ребенка «.
Или, вообще, у ребенка нет шансов отпустить руку», потому что ее очень крепко держат « любящие @ родители.
И да, в психологии, это не про любовь

Відредаговано автором 24-11-2025 23:30:17

Потрібно дуже постаратися побачити в питаннях психологів якісь "підводні камені", а не бажання допомогти розібратися у проблемі. Тим паче, людина, яка вже з усім розібралася, не звертається на форуми психологів із зверненнями про допомогу, при чому, від третьої особи. Така людина живе щасливим, наповненим життям, долаючи самотужки поступово життєві перешкоди.
Тому, хочеш не хочеш, а спадає на думку, що Павло Леонідович, схоже, якось одразу вловив мету та суть написаного. 🤔

Відредаговано автором 25-11-2025 04:33:30