Вигорання

Доброго вечера!

У вас комплексная проблема... много факторов влияют на ваше состояние.
1. Как давно вы проходили обследование у врача - кардиограмма и анализы?
2. Какие у вас отношения с подчиненными?
Есть ли доверие и взаимовыручка?
Есть ли у вас заместитель и человек, которому можно делегировать часть задач?
3. Что у вас с личной жизнью? Есть ли личные отношения? И поддержка от семьи и друзей?
4. Нужно снижать свою ответственность - хотя бы по чучуть - делегировать свои задачи, помощникам ( по возможности)
Давно ли вы были в отпуске?
Что вас расслабляет? Что вам дает силы?
И что будет если вы не выполните все своевременно?
Чего именно вы боитесь?
Все ваши симптомы это про сильный страх - который вами управляет сейчас, и как следствие стресс и уже психосоматика.
Обратитесь к терапевту и психиатру - скорее всего, уже нужно пропить успокоительные и стабилизирующие препараты.
А с психологом прорабатывать вашу ответственность и проблемы выгорания.

Отже, Ваш стан пов'язаний зі стресом на роботі.
Стрес це по суті, наша реакція на тиск і вимоги, які ставить перед нами життя.
На роботі це може виявлятися як почуття перевантаженості, тривоги, втоми чи навіть роздратування.
Якщо Ви відчуваєте, що робота пригнічує Вас, спробуйте проаналізувати свої думки. Часто ми створюємо собі проблеми, перебільшуючи труднощі.
Якщо Ви думаєте: "Я ніколи не зможу виконати цей проект вчасно", замініть це на більш конструктивну думку, наприклад: "Я можу розбити проект на дрібніші завдання і працювати над ними поступово". Така заміна негативних думок на більш реалістичні може суттєво знизити рівень стресу.
Не залишайтеся наодинці зі своїми переживаннями. Якщо Ви відчуваєте, що робота викликає у вас стрес і Ви не знаєте, як це змінити, не соромтеся звертатися за допомогою. Психотерапія – це не ознака слабкості, а крок до покращення якості Вашого життя.
Запам'ятайте: робота має приносити задоволення, а не перетворюватися на джерело стресу. Не дозволяйте своїй професії керувати Вашим життям! Зверніться до спеціаліста, і разом ви знайдете шляхи, як зробити Вашу роботу джерелом радості, а не тривоги.

Відредаговано автором 08-11-2025 04:13:38

Доброго дня, Sofi.

Я не розумію, що сталось і чому так важко останнім часом робити свої звичні задачі.
Від одного звуку пошти або робочого чату в мене починається прискорене серцебиття і сильний стре

Дуже схоже на вигоряння, коли вже тіло та психіка дає збої та не витримує напруги.
Вам потрібен відпочинок, про це кричить ваше тіло та психіка. Погоджуюсь з колегами, допомога медикаментозна та психологічна також піде вам на користь.

Я гіпервідповідальна і завжди хочу встигнути все вчасно, через це часто затримуюсь на роботі

Це і є "корінь проблеми". З цією гіпервідповідальністю потрібно розбиратися у терапії.
Частіше за все людина з гіпервідповідальністю не відчуває своєї цінності та уникає конфліктів. Не відчуває своєї цінності та готова віддати всю себе, не зважаючі на свої відчуття та потреби. Уникати конфліктів - це боятися сказати "Ні" та позначити свої межі.

На роботі постійні стреси.

Стреси були та будуть завжди. Навчитися справлятися зі стресом можливо, коли людина відчує свою цінність для себе та навчиться роити свідомі вибори на свою користь.

Доброго ранку, Sofi!
Ось дивіться, як усе між собою пов'язвано.
На сьогодні ви відчуваєте -

Від одного звуку пошти або робочого чату в мене починається прискорене серцебиття і сильний стрес

Такий стран має назву

ВИГОРАННЯ

А все через

Я гіпервідповідальна і завжди хочу встигнути все вчасно

Тобто завдяки внутрішнім переконанням і уявленням ви себе самі ВИСНАЖУЄТЕ(!) На жаль, по-іншому поки що не можете. Проте, очевидно, доведеться вчитись ставитись до себе більш прихильно. Тобто не жертвувати собою заради укорінених стандартів розуміння успіху, відповідальності і страхів зіпсувати думку оточення про себе як ідеального керівника.

Загалом, проблема вирішується на двох рівнях.

Перший - термінові заходи. Йдеться про зустріч з лікарем неврологом, відпочинок, зменшення робочого навантаження, збільшення часу на себе - режим сну, прогулянки на природі, читання, улуюблені справи, повноцінне харчування, позитивні емоції і т.д.

Другий - співпраця з психологом щодо корекції вашого ставлення до себе і до роботи. Будуть пропрацьовані питання упевненості в собі, цінностей і мотивації, навичок емоційної саморегуляції тощо.

Я гіпервідповідальна і завжди хочу встигнути все вчасно, через це часто затримуюсь на роботі

Поміркуйте - якщо організувати роботу якісно, уміло делегувати повноваження, налаштувати позитивну атмосферу серед працівників. то, можливо, не доведеться часто затримуватись, тягнучи важку ношу відповідальності на собі?
Чи не є однією з причин ваша думка, ніби ви краще за підлеглих впораєтесь із робочими завданнями?

Я не розумію, що сталось і чому так важко останнім часом робити свої звичні задачі.

Очевидно ж, ви самі себе ЗАГНАЛИ. Встановили надвисокі стандарти, почали надмірно вкладатись і тим самим порушили об'ктивно існуючий баланс між витратами енергії та відновленням її.

Особливий момент у співпраці з психологом - буде увага до вашого характеру. І до того, хто і в який спосіб доклався до його формування. Розкажіть, на що вас орієнтували батьки стосовно дорослого життя? Який приклад самі демонстрували?

Відредаговано автором 08-11-2025 11:02:35

Коли на роботі постійний стрес це завжди сигнал. І дуже важливо не пропустити цей момент. Ви точно помітили це вигоряння.
Коли ви справді відпочивали востаннє?Не на дивані, а той відпочинок, де мозок не працює у фоновому режимі?
Що станеться, якщо завтра ви зробите не ідеально, а просто достатньо добре?
Яка емоція з’являється, коли ви про це думаєте страх, сором, відчуття, що підвели?
І головне -що ви зараз підтримуєте ціною свого здоров’я?
Коли ми довго живемо на внутрішньому треба все встигнути, організм рано чи пізно каже стоп.
І робить це не словами, а тілом
прискореним серцебиттям, тривогою, виснаженням, втратою сил і мотивації.
Тут дуже важливо повернути собі межі. Чи система розвалиться, якщо ви знімете з себе роль єдиної незамінної?
І навіть 5 хвилин на вікно, воду і кілька глибоких вдихів це вже про повернення контролю над своїм станом.
Тіло накопичує напругу, тому допомагає рух, прогулянки, плавання, йога, розтягування , будь-що, що повертає відчуття себе.
Тут у ідеалі потрібна підтримка психолога щоб не просто зняти напругу, а м’яко відновити внутрішню опору і повернути життя без цього постійного тиску на себе
З повагою.

Відредаговано автором 11-11-2025 17:23:48

Ваш стан схожий на глибоке виснаження нервової системи. Коли людина тривалий час живе у високій відповідальності і постійному напруженні організм починає реагувати так ніби кожен сигнал є загрозою. Це не про слабкість це про перевантаження. Прискорене серцебиття і різкий стрес від робочих повідомлень свідчать що ресурси вичерпуються і тіло більше не справляється у звичному режимі.

Вам зараз важливо відновити контакт зі своїм станом і навчитися знижувати рівень напруги ще до того як вона переходить у паніку або емоційний ступор. Цей процес потребує професійної підтримки. Я рекомендую звернутися до психотерапевта щоб безпечно розібрати ваш рівень навантаження кордони у роботі і причини гіпервідповідальності. У терапії ви зможете повернути ясність відчути контроль і знову працювати без постійного страху і перевантаження. Працюю з таким запитом

Як давно це з вами відбувається? Важко стає раптово чи ви поступово помітили що сил все менше?

Те що ви описуєте дуже схоже на виснаження нервової системи.
Що може допомогти зараз
дати собі кілька невеликих пауз протягом дня навіть по 3–5 хвилин
подивитися чесно де ви перевантажені і що можна зняти або делегувати
помічати коли тіло починає «стискатися» і не ігнорувати ці сигнали
говорити про свою межу і не намагатися бути ідеальною у всьому

Рекомендую звернутися до психолога щоб розібратися у причинах цього перенапруження і повернути свій внутрішній баланс і я працюю з такими запитами.

Хотите сделать всё идеально?
Для чего? Чтобы что?
Понравиться шефу или папе с мамой (что в общем-то одно и то же)?
Или по-другой причине? Перфекционизм - это про душевное рабство, про зависимость от оценки, про психологическую травму неприятия и отсутствия безусловной любви - "будем любить только!!! если сделаешь всё на отлично".
И как себя при этом чувствует хронически отвергаемый ребёнок ВНУТРИ вас?
Что подсказывает сердце?