Чоловік категорично проти розлучення. Не відпускає, утримує в шлюбі
Доброго дня.
З чоловіком були ~9 років одружені, є донька 7 років. Останні 3 роки живемо в европі. Я зрозуміла, що не люблю і хочу розійтися. Але він не відпускає.
Ми жили 7 років в моїй квартирі, в Україні. Він там допоміг з ремонтом, і тепер вимагає гроші назад. (Я писала тут про це) Чеків немає, написав просто на папері. Розумію, що юридично це довести йому майже неможливо. Але він сильно тисне!
Живемо 5 місяців окремо, зустрічаємося з приводу дитини. Він постійно каже типу
«Просто прекрати это, подпусти меня и все наладится». Каже, що не отстане від мене.
Спочатку реагував різко. Міг казати гадості, порівнювати з матірʼю, що от вона з моїм батьком розвелася.
Останнім часом був хороший. То з квітами приїде, коли доньку привозе. Пише часто довгі повідомлення. Там різне - то люблю сумую, то якісь роздуми на кшталт - от би ти брала гроші з тумбочки, то і проблеми не було.
Заказав мені новий телефон. Пояснила, що зараз користуюсь службовим, і другий ні до чого, відмінив замовлення. Хотів дати гроші на сережки з діамантами- не взяла.
Пропонував перевзути машину. Я погодилась, тепер думаю - може зря.
Якщо різко кажу не буду повертатися, то тисне, давить, або каже - коли я отримаю гроші?? Хоча, хоча… у нього в Україні є на зберіганні частина грошей моєї мами (це довга історія, як вони у нього опинилися, вона не давала йому, так вийшло) потім - я не можу знайти одну з моїх заначок. Є вірогідність, що у нього. Також, вчасно не забрала всі прикраси. Моя золота каблучка точно у нього, і ключі. Зі мною взагалі жесть що відбувається. Трапляються провали а памʼяті! Як можна було забути такі важливі речі? І як можна допустити було - у нього багато чого мого цінного, у мене його нічого.
А якщо мʼяко відходжу від нього, то сприймає це як надію і доганяє з квітами, подарунками. Проявляє увагу турботу різними способами. Поводиться так, наче ми разом і все добре. І я реагую, нажаль. Це збиває, я відчуваю наче пастку, безвихідь ситуації. Що виходу немає - тільки повернутись, бо він не відпустить.
Діалог з ним не виходить, і ніколи не нормально не прлучалось домовитись.
Відчуваю себе , як на суді. Багато чого використовує проти мене.
Не знаю, як поводитися з ним??
Наразі - я зʼїхала, відправила документи юристу на підготовку позову. Але що далі? Що взагалі робити?
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
ЧОЛОВІК КАТЕГОРИЧНО ПРОТИ РОЗЛУЧЕННЯ. НЕ ВІДПУСКАЄ, УТРИМУЄ В ШЛЮБІ
Так, чоловік проти розлучення, не відпускає, утримує, але ж ви не його власність. Не рабиня. Не якась річ.
цитата:
Я зрозуміла, що не люблю і хочу розійтися.
А з огляду на
цитата:
Діалог з ним не виходить, і ніколи не нормально не прлучалось домовитись.
, то ваше бажання і навіть практичні дії щодо його реалізації виглядають цілком природніми. Чи не так?
Водночас чимало сумнівів послаблює вашу рішучість -
цитата:
А якщо мʼяко відходжу від нього, то сприймає це як надію і доганяє з квітами, подарунками. Проявляє увагу турботу різними способами. Поводиться так, наче ми разом і все добре. І я реагую, нажаль. Це збиває, я відчуваю наче пастку, безвихідь ситуації. Що виходу немає - тільки повернутись, бо він не відпустить.
Тож потрібно РОЗІБРАТИСЬ, що всередині вас змушує "реагувати" на прояви турботи і уваги з боку чоловіка, який
цитата:
Багато чого використовує проти мене
І через що ви почуваєте себе, наче
цитата:
на суді
?
Таке питання самотужки вирішити надто складно. Потрібен супровід психолога у пошуках відповіді, бо йдеться про ваш внутрішній світ, ваше свідоме і несвідоме...
цитата:
Не знаю, як поводитися з ним??
Модель поведінки виокремиться лише після того, як у вас з'явиться чітке розуміння - з якою метою поводитись? Зрештою, коли визачитесь, який результат бажаєте отримати внаслідок розв'язання проблеми.
Як видно, доведеться визначитись з кількох питань, включно з матеріальними - грошима, коштовностями, зниклою заначкою. Чи готові боротись за їх повернення або пробачите собі власну необережність і йому - його "практичність".
цитата:
Наразі - я зʼїхала, відправила документи юристу на підготовку позову. Але що далі? Що взагалі робити?
Далі жити. Дбати про себе і дочку. Попрацювати з психологом щодо власної вразливості, відчуття пастки і всього того, що досі тримає в стосунках, адже людину силою навряд чи можна втримати, звісно, якщо йдеться не про геть дикі обставини.
Запам'ятайте - ви має право на щастя. Право обирати, з ким і в яких стосунках перебувати.
Я помню вы писали на сайте. Вам удалось с юристом обсудить финансовые и имущественные вопросы? Как-то в этом направлении вы обезопасили себя?
По поводу муж не отпускает. А вам и не нужно, чтобы он отпускал.
Ответьте себе честно, для чего вам нужно его одобрение на развод? Закрыть фин.вопросы? Это к юристу.
Чем еще вам поможет его согласие на развод?
Да, неприятно, что так складывается. И всегда хочется, чтобы можно было договориться. Но жилье в Украине ваше, замки поменять не проблема. Доказать муж не может про ремонт и соответственно, вымогать деньги тоже. Любые угрозы - уголовно наказуемо, он в Европе, можно и до депортации поиграться. Вроде на вашей стороне больше преимуществ.
Ограничьте с ним контакт минимально, на сейчас все через адвоката.
Дополнение от автора вопроса·
↩ Реакція на відповідь № 386501 для Володимир Анатолійович
цитата:
то ваше бажання і навіть практичні дії щодо його реалізації виглядають цілком природніми. Чи не так?
Так.
Я без нього почуваюся спокійніше. С ним в стосунках мені було тривожно.
цитата:
Модель поведінки виокремиться лише після того, як у вас з'явиться чітке розуміння - з якою метою поводитись?
Мета - припинити стосунки.
Але він постійно лізе до мене.
Це досить втомливо - постійно відштовхувати, невтомно виборювати свою свободу.
цитата:
Чи готові боротись за їх повернення або пробачите собі власну необережність і йому - його "практичність".
Тут важко сказати.
Я спитала за коштовність, він відповів - я подивлюся.
Але це означає, що він забуде.
Завжи так було - потрібно було нагадувати багато разів.
цитата:
адже людину силою навряд чи можна втримати, звісно, якщо йдеться не про геть дикі обставини
Обставини дійсно складні. Нам приходиться спілкуватися, бо є дитина. І вона ходить в школу, яка далеко від мене, але близько від чоловіка. При кожномі спілкуванні він каже, щоб я це все перестала і поверталась. То починає обіцяти золоті гори - змінемо тобі машину, ще щось. Планує сумісні подорожі, сумісне життя, і розповідає як воно буде.
Каже - ти все одно повернешся, я тебе не відпущу, ти нікуди не подінешся, тощо.
Потрібно завжди бути на чеку, не можна розслабитися. І постійно "відбиватися"
Дополнение от автора вопроса·
↩ Реакція на відповідь № 386510 для Валентина Михайловна
цитата:
Я помню вы писали на сайте. Вам удалось с юристом обсудить финансовые и имущественные вопросы? Как-то в этом направлении вы обезопасили себя?
Так. Я отримала консультацію.
І поновила процес розлучення. Ми готуємо позов в суд з адвокатом.
цитата:
Ответьте себе честно, для чего вам нужно его одобрение на развод?
Мені потрібно, щоб він лишив мене в спокоі.
цитата:
Ограничьте с ним контакт минимально, на сейчас все через адвоката.
Це було б прекрасно. Але як, якщо сумісна опіка над дитиною?
Доброго вечора Alla!
На превеликий жаль, не знайома з Вашим попереднім зверненням на сайті, тому своє бачення ситуації можу сформувати лише спираючись на останнє.
Колеги написали вже багато корисного, тому, щоб не повторюватися, спробую написати те, що, як на мене, може бути головним у Вашому питанні.
На мою думку, попри велику кількість зовнішніх факторів, основна проблема, як це не дивно, але торкається безпосередньо Вашої внутрішньої психо-емоційної залежності від самих стосунків з чоловіком. Саме тому Ви почуваєтеся розгублено та дуже невпевнено. Хоча, здавалося б, як основні фінансові, так і правові питання практично вирішені на законодавчому рівні країни, в якій Ви зараз проживаєте, і можна спокійно далі будувати своє нове життя...
А якщо так, тоді жодні найраціональніше дії та прийняті рішення просто не спрацюють. І будуть знаходитися, знову ж таки, несвідомо, тисячу причин, чому Ви мусите з чоловіком все ж стосунки підтримувати.
Окрім того, такі залежності небезпечні ще і тим, що навіть у випадку розлучення, болючі стосунки з чоловіком можуть продовжуватися не лише тому, що у вас є спільна дитина, а ще й тому, що Ви так і не вийшли із системи "жертва-аб'юзер". Бо, як на мене, саме в такій системі Ви і перебуваєте з чоловіком.
Зрозуміло, що мої слова, то лише певні припущення. Бо щоб розібратися у всьому, необхідно набагато більше інформації. Як от, наприклад, в яких стосунках перебували батьки у Вашому дитинстві? На чому будувалися стосунки між Вами та батьками? На яких цілях та цінностях?
Добрий вечір. З того, що я читаю, виникла думка "що добре,що з'їхали". Жити під тиском і маніпуляціями , напевно 9 років дуже непростий досвід.
Я би на вашому місці звернулася за підтримкою на індивідуальну консультацію,так як я відчуваю, що ви розгублені і наче не вистачає ясності і опррності.
Я без нього почуваюся спокійніше. С ним в стосунках мені було тривожно.
"було" - це ж про минулий час. Тобто у своїх думках ви залишили ці стосунки позаду.
цитата:
Але він постійно лізе до мене.
Це досить втомливо - постійно відштовхувати, невтомно виборювати свою свободу.
Його поведінка - його відповідальність. А ваша поведінка, відповідно, ваша. Якщо він лізе, то ХТО його зупинить окрім вас?
цитата:
Тут важко сказати.
Я спитала за коштовність, він відповів - я подивлюся.
Але це означає, що він забуде.
Завжи так було - потрібно було нагадувати багато разів.
Розумію, що важко. І бачу, що поки що не визначились, однак все одно доведеться.
цитата:
Каже - ти все одно повернешся, я тебе не відпущу, ти нікуди не подінешся, тощо.
Потрібно завжди бути на чеку, не можна розслабитися. І постійно "відбиватися"
Як ви собі уявляєте прийнятний для себе варіант розвитку подій? На що будете спиратись? Що враховувати? Чиєї, можливо, допомоги просити?
Да, наличие ребенка усложняет развод, потому что минимальное общение нужно. НО. Вы можете снова-таки обсудить юридическую сторону с адвокатом, как обезопасить себя от манипуляций, шантажа и тп. И общаться исключительно про когда ребенка забрать и вернуть. Все.
Но, думаю, проблема еще в том, что вы зачем-то слушаете планы мужа и его рассказы, что и как в его голове происходит в будущем относительно ваших отношений. Зачем? Что мешает сказать "я хочу это обсуждать" и попрощаться?
↩ Реакція на відповідь № 386570 для Валентина Михайловна
Наведу приклад:
Я привезла доньку, ви грузила речі. І сказала всім пока, пішла до машини.
Він - я проведу
Кажу - не потрібно.
Все одно йде.
Завела машину, а він сідає поруч і починає говорити. Я кажу, що не хочу слухати, і маю їхати . Він - та я швидко, і говорить.
Було таке, що затуляє собою прохід, іі казав - послухай, потім підеш.
Або зустріч дітей і батьків в школі. Він приїхав, я теж - і ходе за мною по пʼятам куди я туди і він. Я відходжу - підходить.
А как муж оказывается внутри вашей машины?
Проконсультируйтесь с адвокатом, чтобы мужу можно было с юридической точки зрения объяснить, чем для него закончиться преследование вас. Условно говоря, что вы можете подать заявление в полицию на него, в суд за прессинг и тп.
Пока этого нет, то можно пробовать разные способы - муж сам забирает дочь с улицы, которую вы выводите в последний момент, забирает ее у машины, когда вы уже сидите в этой самой машине. Начинает говорить - достаете наушники и начинаете что-то слушать. Подходите к кому-то и просите провести вас до машины, потому что вот этот мужчина вас преследует.
Я думаю внутренне вы не чувствуете в достаточной мере агрессии и раздражения, чтобы дать отпор мужу так, чтобы он понял, что вы подобного терпеть не будете и настроены решительно. Вы ж, думаю, сами знаете, что можно сказать "нет" так, что другой плохо слышит и делает дальше, как ему хочется, а можно рявкнуть так, понятно, что человек церемониться не будет и терпеть подобное дальше тоже не намерен
Наведу приклад:
Я привезла доньку, ви грузила речі. І сказала всім пока, пішла до машини.
Він - я проведу
Кажу - не потрібно.
Все одно йде.
Завела машину, а він сідає поруч і починає говорити. Я кажу, що не хочу слухати, і маю їхати . Він - та я швидко, і говорить.
Було таке, що затуляє собою прохід, іі казав - послухай, потім підеш.
Або зустріч дітей і батьків в школі. Він приїхав, я теж - і ходе за мною по пʼятам куди я туди і він. Я відходжу - підходить.
Цей та інші приклади свідчать про вашу без порадність. Напевно, щоось вам заважає дбати про свої інтереси. Ймовірно, це про схильність до емоційної залежності, недооцінка себе і спроможності захищати себе.
Ви, здається мені, не усвідомлюєте у всій глибині, що якість вашого особистого життя - це результат ВЛАСНИХ виборів і рішень(!)
"А якщо мʼяко відходжу від нього, то сприймає це як надію і доганяє з квітами, подарунками. Проявляє увагу турботу різними способами. Поводиться так, наче ми разом і все добре. І я реагую, нажаль. Це збиває, я відчуваю наче пастку, безвихідь ситуації. Що виходу немає - тільки повернутись, бо він не відпустить."
Вам это нравиться осознанно или нет... но льстит что он вас догоняет... упрашивает... обещает... дарит цветы... предлагает помощь.
"Заказав мені новий телефон. Пояснила, що зараз користуюсь службовим, і другий ні до чого, відмінив замовлення. Хотів дати гроші на сережки з діамантами- не взяла.
Пропонував перевзути машину. Я погодилась, тепер думаю - може зря."
И вы отпирались, отпирались, а потом согласились.
То есть пошли снова на его условия - и у него на поводу.
То есть ваша с ним взаимозависимость обоюдная.
А не только у него к вам. Но и у вас к нему.
Плюс у вас много каких то денежных связей между собой ( мамины деньги) это тоже его способы давления на вас, и привязки психологически.
Если действительно хотите от него уйти - нужно прекратить принимать от него любую помощь - лично вам.
Ребенку пусть помогает - деньгами подарками ( но только ребенку, не вам)
Плюс чтото надо решать с деньгами мамы... пусть она этот вопрос с ним решает ( это же ее деньги)
Что она вам говорит по этому поводу?
И вот тогда, когда таких зацепок и заманух уже не будет между вами - и он увидит, что вы на это не ведетесь.
Просто не принимаете!
Тогда он поймет, что его влияние на вас исчерпано - и отступит сам.
Это игра с двух сторон психологическая - когда есть созависимость.
"Поводиться так, наче ми разом і все добре. І я реагую, нажаль. " - а зачем вы на это реагируете?
Чего от него хотите таким способом взять или достичь?
( у вас много своих вторичных выгод в этой истории - они вас и держат)
"Це збиває, я відчуваю наче пастку, безвихідь ситуації. Що виходу немає - тільки повернутись, бо він не відпустить."
Ну он же не ваш хозяин - а вы не его слуга.
Что значит не отпустит - через суд отпустит - потому что уже ему деваться не куда будет.
Вам просто надо это все довести до конца - до развода официального ( а не тормозить самой на полпути)
Это если вы, действительно сами этого хотите - а не саму себя в этом убеждаете... что хотите.
Ваши истинные мотивы вам надо прояснить, для начала.
"Наразі - я зʼїхала, відправила документи юристу на підготовку позову. Але що далі? Що взагалі робити?"
А дальше развод и новая жизнь.
Уже ваша - без мужа и его влияния на вас ( зависимости, давления на вас, манипуляций, помощи от него подарков и т д )
Вы готовы к новой жизни?
Свободной своей новой жизни ( без зависимостей и поддержки от мужа)
Когда надо будет опираться только на себя - но зато уже без зависимостей на вас и влияния.
↩ Реакція на відповідь № 386538 для Алла Григорівна
цитата:
Окрім того, такі залежності небезпечні ще і тим, що навіть у випадку розлучення, болючі стосунки з чоловіком можуть продовжуватися не лише тому, що у вас є спільна дитина, а ще й тому, що Ви так і не вийшли із системи "жертва-аб'юзер". Бо, як на мене, саме в такій системі Ви і перебуваєте з чоловіком.
Я почула. І задумалась про це.
Вийти можливо тільки в терапії?
цитата:
Як от, наприклад, в яких стосунках перебували батьки у Вашому дитинстві? На чому будувалися стосунки між Вами та батьками? На яких цілях та цінностях?
У батьків були погані стосунки. Якщо то взагалі можна стосунками назвати.
Якщо коротко описати їх стосунки зі мною, то найчастіше від батька я чула «принеси тапочки»
Від матері «заткнись»
Дополнение от автора вопроса·
↩ Реакція на відповідь № 386568 для Володимир Анатолійович
цитата:
було" - це ж про минулий час. Тобто у своїх думках ви залишили ці стосунки позаду.
Так. По відчуттям десь рік тому
цитата:
Його поведінка - його відповідальність. А ваша поведінка, відповідно, ваша. Якщо він лізе, то ХТО його зупинить окрім вас?
Я прочитала кілька відповідей від спеціалістів, і я там бачу «сама дура виновата».
Звісно так, зупиняти - це моя відповідальність
Дополнение от автора вопроса·
цитата:
можно рявкнуть так, понятно, что человек церемониться не будет и терпеть подобное дальше тоже не намерен
Коли я рявкну, то він рявкне так що і дар мови відбере.
Проблем дійсно багато.
І моя сильна втомі від еміграції, становлення, процесу розлучення, тиску, нападів чоловіка тощо.
І обставини жесть які.
Пише сьогодні, що 2 тижні працює з 6 ранку і не зможе дитину в школу водити.
А він живе недалеко від школи. Я - за 30 км.
Переводити в іншу школу шкода дитину, бо багато має друзів, гуртки, звикла дуже. Але виходить прийдеться.
Та ці 2 тижні… або ночувати в його оселі, на чому він наполягає. Або приїжджати мені в 5:40, або мені возити дитину - 30 км в одну сторону і назад на роботу. Це жесть.
Щось спланувати, домовитись неможливо
Житла немає, щоб ближче до школи.
Я дякую Вам за відвертість.
Те, що Ви написали про Ваше дитинство, має безпосередній вплив на сьогоденне доросле життя. Адже, коли дитина маленька, вона не знає як правильно жити і як себе поводити з іншими. Тому всьому вчиться в стосунках зі своїми батьками. І саме такі стосунки дитина, коли дорослішає, переносить несвідомо на свої стосунки з чоловіком. Тим паче, що батько - це перш й чоловік в житті дівчинки. І якщо батько поводив себе як аб'юзер, який ставився до донечки як до прислуги, то дорослішаючи, та сама дівчинка обере схоже до себе ставлення і свого чоловіка. І все це відбувається автоматично. Тому для того, щоб змінити своє життя на щасливе, необхідно повністю змінювати ті самі дитячі установки. А це рівень несвідомого, на який вийти самостійно надзвичайно складно навіть якщо володіємо певними навиками. Саме тому, навіть якщо ми вже розуміємо, що наше життя нас не влаштовує, ми навіть докладаючи неймовірних зусиль, весь час з'їзджаємо на старі стосунки. Тому, власне, я і написала, що навіть сам факт розлучення ще не дає гарантії нового життя і нових, гармонічних стосунків. Адже ми притягуємо до себе лише тих чоловіків, які відповідають нашим внутрішнім налаштуванням. І якщо жінка з дитинства засвоїла поведінку "жертви", поруч знову може намалюватися чоловік, який буде поводитися з нею як аб'юзер. Бо жінка по іншому себе поводити просто не вміє. Адже, до нас ставляться лише так, яку саме поведінку ми зовні транслюємо.
Необхідна повна трансформація поведінкових
моделей та от тих самих дитячих установок. А це
потребує певний час психотерапії, тобто, системної
роботи з психологом аж до повного
перезавантаження життя. Оточуючий світ реагує дзеркально лише на нас внутрішніх. По іншому не буває.
Живите так, как будто отца ребенка нет. В том смысле, что вы полагаетесь только на себя. Не может в школу заводить/забирать из школы - вас все равно, вы себе спланировали жизнь без бывшего мужа. Чем больше вы будете подвязываться под него, тем больше рычагов воздействия даете.
Да, я прекрасно вас понимаю, что хочется адекватного развода, чтобы человек понимал, что развод это между вами, но ребенок это общий, а значит он не должен страдать. НО. Так бывает, увы, нечасто. И если вы приняли решение разводиться, то лучше всего сразу рассчитывать на себя и строить свою жизнь самой. Поможет - отлично, не поможет - и фиг с ним, сами справитесь.
По поводу рявкнуть. Это можно воспринимать, как в прямом, так и в переносном смысле. Суть в том, что подобные люди, как ваш муж, который, как я поняла, прет как танк и с ним не договориться нормально, очень хорошо считывают внутренний настрой другого. И если внутри вы опасаетесь, все еще "жертва", то он будет давить до последнего. Если внутренне вы будете чувствовать себя уверенно, с настроем "я буду жить так, как я выбрала и ты мне не указ, не продавишь", то такие люди отступают. Ну просто потому что вот это ощущение "жертвы", страха их как будто питает и дает им силы давить и прессовать.
Повторюсь, вам нужно максимально обезопасить себя с юридической точки зрения, в первую очередь. Потому что это тоже язык силы.
По поводу дочери и ее комфорта. Да, максимально важно, чтобы ей было хорошо учиться и тп, то давай будем честными, без вашего комфорта и душевного равновесия далеко не уехать, поэтому в первую очередь обустраивайте все так, чтобы вас было легче и спокойнее.
Дополнение от автора вопроса·
↩ Реакція на відповідь № 386617 для Валентина Михайловна
цитата:
Живите так, как будто отца ребенка нет. В том смысле, что вы полагаетесь только на себя. Не может в школу заводить/забирать из школы - вас все равно, вы себе спланировали жизнь без бывшего мужа. Чем больше вы будете подвязываться под него, тем больше рычагов воздействия даете.
Взагалі не зрозуміло, чого така реакція у мене. Бо саме так я і жила в шлюбі. Коли розраховувати було не можна, бо у нього нестабільна робота. Про щось домовитися було не можливо.
Це одна з причин розводу, до речі.
Не знаю, чому реагую. «Никогда не было и вот опять» - називається.
Мені дійсно слід продумати все так, що він не зможе саджати дитину на автобус. Задачка з * скажу я вам. Але що поробиш, треба вирішити
цитата:
Суть в том, что подобные люди, как ваш муж, который, как я поняла, прет как танк и с ним не договориться нормально, очень хорошо считывают внутренний настрой другого. И если внутри вы опасаетесь, все еще "жертва", то он будет давить до последнего. Если внутренне вы будете чувствовать себя уверенно, с настроем "я буду жить так, как я выбрала и ты мне не указ, не продавишь", то такие люди отступают. Ну просто потому что вот это ощущение "жертвы", страха их как будто питает и дает им силы давить и прессовать.
Я зрозуміла.
Значить все ще в позиції жертви.
цитата:
Повторюсь, вам нужно максимально обезопасить себя с юридической точки зрения, в первую очередь. Потому что это тоже язык силы.
Я розумію.
Іноді думаю над тим, щоб звернутися до кризового центру.
Але боюсь, що від того постраждає дитина.
В чем именно вы боитесь пострадает ребенок?
Не знаю, как обстоят дела там, где вы находитесь, но возможно и онлайн можно. Есть такое понятие, как медиатор - психолог и юрист в одном флаконе. И это человек, который помогает найти общий язык тем, кто разводится, но никак не может договориться относительно ребенка и тд. То есть помогает договориться, если получится.
Возможно, если муж согласился бы, то можно попробовать.
