↩ Реакція на відповідь № 386156 для Володимир Анатолійович
Власне, ви намагаєтесь за допомогою психологів змінити негативне ставлення до чоловіка на позитивне, прихильне і тому подібне.
*Я цього не говорила і не думала.
А як ще можна позбавитись почуття провини?!
І тим більше, не застрягати на ньому...
*Не знаю
У такому формулюванні, як вам видається, проблема може бути вирішена? Тоді що для цього потрібно?
*Уточніть, будь ласка, у якому формулюванні?
Наприклад, відповісти собі на питання, чому я з ним?
*Перш за все, тому що це мій законний чоловік, з яким я колись вирішила одружитися.
З чого складається моє ставлення до нього?
*Уточніть, будь ласка, питання. Що мається на увазі?
Чому я "зраджую" сама себе, коли подавляю свої почуття, живучи з тим, кого не кохаю і не поважаю?
*Думаю, стан "не кохаю і не поважаю" — стосується мого чоловіка не вцілому як людини, а певних періодів і проявів.
Може, боюся визнати, що користуюсь ним і його ресурсами, ...
*Я справді користуюся ресурсами мого чоловіка, це факт, який визнаю.
...адже боюсь більше нікого не полюбити, не зустріти, якщо розлучусь?
*Думаю, у мене немає страху нікого більше не полюбити. Я маю здатність любити людей, я це бачу навіть на простих відносинах, не романтичного характеру, мені здається, справа не в цьому.
Поясніть, яке його ставлення до вас?
*Мені здається що його ставлення нещире, не тепле.
Які саме його дії викликають невдоволення?
*Коли він робить що вирішує сам, не враховуючи мене.
Про спосіб спілкування що можете розповісти?
*Воно мені відчувається як поверхневе, формальне, без глибокого залучення.
Чи були у вас спроби відверто поговорити з чоловіком і донести йому своє бачення відносин, свої почуття та свої бажання?
*Так, але розмови не принесли бажаних змін.
Можливо, щось пропонували змінити?
*Так, я говорила йому свої прохання... І часто у відповідь чула виправдовування , що в нього є поважні причини робити те і так, як він робить, або що я винна в тому, що він веде себе так а не інакше.