Мать пишет взрослому сыну каждый день

↩ Реакція на відповідь № 384946 для Валентина Михайловна

Я благодарю Вас за ответ!
Совершенно верно, отношения у меня с мужем и к сожалению не получается донести до него это.

А чем конкретно вам мешает его мама со своими фотками и просьбами?
На мой взгляд она фото и просьбы должна была бы обращать к своему мужчине или спутнику, таким образом тянет на себя много внимания, а соответственно энергии, которая ограничена у любого человека. Превышает свое энергетическое место как мать. Вторгается на не свою территорию.

Как это отражается на ваших отношениях с мужчиной?
Я испытываю разочарование, понижается уважение как к мужчине, соответственно меньше желания к нему, так как внутри негодование и возмущение.

↩ Реакція на відповідь № 384947 для Володимир Анатолійович

Вітаю! Дякую за Вашу відповідь та увагу!

…Ставлячи таке питання, здається, маєте сумніви у власному ПРАВІ на ВЛАСНІ повноцінне життя та стосунки з чоловіком.

Так, я схильна сумніватися, хочеться бути обʼєктивною та не заганятися, бо розумію що всі люди можуть і помилятися і перебільшувати, і я не виключення, бо можу бути і катерюгоричною і жорсткою. Право маю, тому і повертаюся знову і знову до цього питання.

….Ключові аспекти містяться тут -
цитата:
Меня это все напрягает и задевает так как качественно он не уделяет даже мне достаточно внимания, так как занят на интенсивной работе и не особо и старается.

Відчувається, як ви дуже невдоволені. І вже тривалий час. Ваші спроби владнати взаємини із свекрухою результату не дають. А ще й чоловік

-Так, я не повністю вдоволена, і я це прийняла давно бо зрозуміла що всі люди мають свої слабкі місця, і сильні, плюси важливі цих стосунків і людини є, а це ті вади з котрими я наче змирилася, але видно що не прийняла все ж таки недостатність якісної уваги впливають на мій стан.

…цитата:
говорит что потом все жалеют что мало общались с близкими.

Очевидно, його прив'язаність до матері має дуже глибинне коріння. Може, здаватись, що він її жаліє. Та, насправді, ймовірно не сепарувався, не вибудовав особистісні кордони, притаманні адекватним взаєминам між дорослим сином та батьками.

По факту ви опинились в трикутнику "мама - син - невістка". А з вашого допису виходить, що часто невістка ніби зайва.
Тому вам вирішувати, чи влаштовує вас у подальшому подружнє життя з людиною, в якої на першому місці мама, а ви лише на другому?
Пара - це ви з чоловіком. І вам бажано спільно оберігати свій простір від вторгнення будь-кого. А якщо один з партнерів цієї цінності не поділяє, то в іншого настає розчарування.

Чи пробували ви ставити питання перед чоловіком більш принципово? Можливо, доносили думку про те, що не відчуваєте себе щасливою за таких обставин?
Чи розглядаєте ви звернення до сімейного психолога як доречну та ефективну спробу вирішити проблему?

- Все вірно, раніше він казав що їй нема чого робити от вона ввечері сідає і пише йому, потім казав що можливо це компенсація почуття провини що вона рано поїхала і тепер хоче надолужити якби спілкування і дати те що має, бо раніше мало було, тепер ця історія про те що люди жаліють коли рідні помирають.

Саме так, в мене настає розчарування, часом втрачається інтерес,іноді відчуваю себе зайвою, але ж це їх родина…колись думала це нормально, бо в мене не було дуже теплої родини. Це дійсно вже давно тягнеться, і я навіть вже кілька разів йшла від нього, але всі мають свої вади, і всеодно я тут.

Він в принципі самостійний і достойний чоловік, але от це от спілкування в яке затягує саме вона його, мене трохи часом дратує, можливо коли вона переходить межі, такі як розказувати про фінанси, чи час спілкування, чи навʼязування племінників.

Колись в кризу ми зверталися за рекомендацією до сімейного психолога, але було всього кілька зустрічей, і якось не пішло тоді. Зараз, так, розглядаємо.

↩ Реакція на відповідь № 384956 для Яна Кіркеснер

Вітаю, я Вам дуже вдячна за відповідь та увагу, та час!

На індивідуальну терапію він покищо точно не готовий, сказав що в нього все добре.
Але він подумає.

↩ Реакція на відповідь № 384957 для Оксана Юрьевна

Здравствуйте, благодарю Вас за ответ, Ваше время и уделенное внимание!

…«После этого она активно переключилась на общение со взрослым сыном»
То есть, уже на протяжении 15 лет ваша свекровь «нарушает границы « вашей «семьи, пытается подменить отца племянникам его как дядьком»? И
Вас все время « это все напрягает и задевает» и вы пытаетесь как-то повлиять на мужа и свекровь ( изменить их поведение), чтобы вам стало комфортнее? Т.е. вы боретесь со свекровью за внимание мужа?

- Совершенно верно, это длится много лет, разные этапы были и наших отношений, и моего становления как личности/женщины, племянники появились уже в последние ~10 лет, вначале был его отец жив и было меньше способов связи и ее дороговизна, поэтому эта тема выплыла не сразу, а когда уже появились соцсети, отца тоже не стало, мы в 12 году поехали вместе к ней в гости и там было целая неосознанная! битва за внимание мужа. Вот тогда я осознала что это неадекватно то что происходит и я так не хочу. Периодами я забываю об этом так как он не афиширует это общение личное с ней, делает это когда я не вижу.
Когда-то добавлял давно меня в их общий семейный чат, мама+сестра и мы, но там было столько пустого общения ни о чем и они обсуждали маникюры или что-то в таком духе, что я возмутилась зачем он остается свидетелем этого забивания мозгов и удалилась оттуда сама. Мне жаль своего внимания и энергии направлять на это.
Но видимо когда переходят я уже какие-то рамки, я начинаю бунт.

….«…по-моему это слишком часто, много и навязчиво»
Ваш муж так не считает, ему ок и менять он ничего не хочет. Но, хорошая новость заключается в том, что вы его жена и можете дать/ или не дать то, что не может мать. И вторая , тоже положительная новость- мать далеко, а вы рядом. Используйте эти преимущества, перестаньте соперничать со свекровью. Вы же сами пишете:» …он не уделяет даже мне достаточно внимания», поэтому вопрос не столько в свекрови, сколько в вашем муже и ваших с ним отношениях.
И я буду не оригинальна: общение с психологом помогло бы вам в решении этого вопроса, чтобы вас это не « напрягло « еще n-количество лет .

- Вы правы, конечно это наши взаимоотношения. Эта тема тоже есть.
Я вроде с ней и не соперничаю, просто смирилась что все так, но увы меня это временами триггерит.