Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 1 час тому: «Доброго дня Романе. Дуже співчуваю Вашому стану. Адже, коли так себе почуваєш, здається, саме життя зупинилося. Те, як Ви описуєте свій стан, дуже схоже на втрату сенсу життя і п»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 2 часа тому: «Доброго ранку! Ви пишете "В последние два месяца усились визуализации на различные негативные ситуации..." Я правильно Вас зрозуміла, візуалізації були і раніше? Просто тепер так»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 3 часа тому: «Добрий день. Похоже вы пытаетесь и возможно в перспективе хотели бы посмотреть на себя и на отца реалистично, принять себя и его. На данном этапе, вы смотрите с позиции травмы. Опр»
Вопрос от: Соломія Возраст: 24

Зникли почуття

У стосунках з чудовим партнером (дбайливий, надійний) періодично різко зникають почуття, особливо коли все спокійно та добре. Сильна любов “вмикається” у моменти тривоги/загрози втрати. Є страх з’їхатися за кілька місяців у такому стані й не хочеться його ранити. Хочу зрозуміти, як із цим працювати, на що це схоже (тип прив’язаності? нав’язливі сумніви щодо стосунків?), і отримати рекомендації щодо кроків/терапії.
Симптоми / що саме відбувається

Коли у стосунках спокій і стабільність → з’являється відчуття “порожнечі”, ніби почуття “вимкнулися”.

Коли є напруга/страх втратити/проблема → виникає сильне відчуття любові (“метелики”, тепло, тяга до партнера).

Інколи на фоні “порожнечі” уникаю дотиків, повідомлень, дзвінків.

Бувають нав’язливі думки: “А раптом я не люблю? А якщо це не повернеться?”.
Через це мені дуже страшно: я думаю, що, можливо, не вмію будувати здорові стосунки або маю якийсь відхилений тип прив’язаності (наприклад, тривожно-уникаючий). З колишнім хлопцем у мене було щось схоже, і ми зрештою розійшлися.

Я не хочу втрачати теперішнього партнера. Хочу навчитися відчувати любов не тільки у стресі, а й у спокої.Дуже хочу зрозуміти себе і зберегти ці стосунки.
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Доброго дня.
Насправді, вже дуже добре, що Ви у себе помічаєте такі стани, і досить ясно про них кажете. Це не так просто, насправді, як може здаватись.

Це може бути порушеним типом прив*язаності, але щоб точно про це казати треба трохи більше інформації та і загальні рекомендації тут не завжди актуальні.

Що важливо, Ви сказали - з попереднім партнером було те ж саме. Чи такі стани повторювались у всіх Ваших стосунках?? Чи є щось схоже в стосунках не романтичних?

Крім того, буває часто так, що правда здорові і спокійні стосунки видаються досить нудними та позбавленими яскравих переживань, в тому числі любовних чи сексуальних. І тут важлива ця різниця - Ваше відчуття порожнечі - це байдужість, щось більше в сторону негативу чи щось ближче до нудьги, втоми?? Чи могли б більше описати саме цей стан.

А як Ви оцінюєте та бачите дії партнера в "спокої" та в "проблемних ситуаціях"?? Як бачите саме його? В чому ще різниця окрім метеликів??
Додатково тут може бути корисним, як Ви взагалі переносите тривогу? Чи часто вона буває? Як обходитесь з нею взагалі по життю?

І ще з того, над чим можна подумати самостійно - переконання та уявлення про кохання. Яким воно має бути для Вас?? Як Ви розумієте, що те що відчуваєте це воно? Якими в своїх фантазіяї чи бажаннях бачите стосунки? Чим вони наповнені? І наскільки ці уявлення близькі до реальності та Ваших стосунків, як цих так і попередніх??
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 384387 для Яна Дмитрівна

Дякую за вашу відповідь 🙏
Спробую детальніше описати.

🔹 Так, у мене подібний стан був і з попереднім партнером. Тобто це не вперше, і саме це мене дуже лякає. У дружніх чи сімейних стосунках таких різких перепадів я не помічала, там скоріше все стабільніше.

🔹 Відчуття "порожнечі" у мене більше схоже не на злість чи байдужість, а саме на нудьгу, втому, наче почуття вимикаються. У ці моменти я навіть можу уникати його дотиків, повідомлень чи дзвінків, хоча знаю, що він мені дорогий.

🔹 Коли ж з’являється тривога (страх втратити, сварка, проблема) — почуття стають дуже сильними: "метелики", тепло, велика прив’язаність.

🔹 У "спокої" я бачу його як добру, розумну людину, дуже ціную його. Але емоцій ніби немає. У "напрузі" я відчуваю любов як сильну емоцію.

🔹 Тривога взагалі в моєму житті часто присутня. Я можу легко хвилюватися, постійно щось прокручувати в голові, шукати причини для ревнощів або проблем. У такі моменти я чітко відчуваю любов.

🔹 Щодо уявлень про кохання: мені завжди здавалося, що любов — це сильні почуття, "метелики", пристрасть. І коли цього нема, я починаю сумніватися: "А може я не люблю?". Але водночас я розумію, що кохання може бути й спокійним. Просто мені важко прийняти, що без сильних емоцій це теж любов.

Я хочу розібратися в собі й навчитися відчувати любов не лише у тривозі, а й у спокої, бо дуже боюся втратити теперішні стосунки.
Дякую, що поділились і відповіли.

Власне, можу тільки прогнозувати, але корінним для внутршніх змін для Вас може бути саме робота і увага до власної тривоги, її переживань та того, як вона може формувати погляд на світ. Ситуація в стосунках дуже схожа на звичну для тривожних людей тенденцію - в спокої життя - багато тривоги, в реально тривожні і складні моменти - більше спокою і ясності. І сама по собі часта тривога впливає на здатність і схильність переживати емоції, як негативні так і позитивні. Тому це один з основних фокусів.

Другий, це власне переконання. А чому кохання це щось тільки яскраве і пристрасне? Воно може бути і таким, але Ви праві також в тому, що спокійним і монотонним воно теж може бути. Часто буває так, що при тривалих стосунках зміна періоду пристрасті на тиху ніжність може спрйиматись як втрата закоханості, а не просто інша форма.
Крім того, щоб розшири для себе види кохання, можна спробувати вдивлятись в те, які є Ваші стосунки в спокої і запитувати себе - чи може бути Вам добре так? В чому Ви можете угледіти кохання в спокійних речах?? В спільному часі вдома чи спільному приготуванні їжі і т.д. Тут важливо як Ви можете це побачити.

Крім того, етап стосунків теж може впливати. Коли Ви звикаєте до партнера, коли стає менше романтики, коли це повністю вписується в життя то може піддаватись певному знеціненню на рівні почуттів.

І дозвольте ще питання тоді, а коли стаються проблеми чи складні ситуації, і у Вас метелики з*являються - партнер веде себе так як зазвичай, чи його поведінка і вираження почуттів теж змінюються???
І які проблеми між Вами в стосунках виникають частіше всього?
...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 384390 для Яна Дмитрівна

Те, що Ви написали, дуже відгукується. Я справді часто живу у стані тривоги, і виходить, що саме вона керує тим, як я відчуваю любов. У спокої — ніби емоції відключаються, а коли виникає загроза — я нарешті «відчуваю».

🔹 У складних ситуаціях мій партнер зазвичай поводиться спокійно й уважно, як завжди. Але іноді він може трохи віддалятися, і тоді моя тривога посилюється.
🔹 На цьому фоні з’являються нав’язливі думки, що він може спілкуватися з іншими жінками (навіть без реальних підстав). Це викликає сильні ревнощі й страх втратити, і саме тоді в мене виникають найяскравіші почуття любові, «метелики», тяга до нього.
🔹 Проблеми між нами трапляються рідко, здебільшого через мої ревнощі, сумніви чи внутрішні страхи. З його боку зазвичай є терпіння, підтримка й намагання заспокоїти.
Але найбільше мене лякає різкий контраст: наприклад, учора я відчувала сильну любов, а вже наступного дня — ніби все «вимкнулося» і з’являється порожнеча, байдужість, відсутність почуттів. Це викликає страх, бо важко зрозуміти, що з цього «справжнє», і чи ці почуття взагалі повернуться.

❓ Хотіла б запитати:

Чи може такий стан бути проявом певного типу прив’язаності (наприклад, тривожно-уникаючої)?

Як навчитися стабільніше відчувати любов у спокійних, буденних моментах?

Чи є можливість вийти з цього стану і зберегти відносини?
Дякую за відповідь
цитата:
Чи може такий стан бути проявом певного типу прив’язаності (наприклад, тривожно-уникаючої)?
- так, може. Але не обов*язково, що саме тип прив*язаності викликає такий стан.


цитата:
Як навчитися стабільніше відчувати любов у спокійних, буденних моментах?
- загальне - працювати та змінювати способи обходження із власною тривогою, виявляти її причини(ревнощі це також завжди внутрішня проблема), досліджувати причини виникнення таких станів та уявлень про кохання.
Конкретно для самостійних дій - рефлексія над цим. І повторюсь, намагайтесь уважно рздивлятись ці спокійні моменти, приміряючи на себе - чи може так теж бути добре для мене?? В чому проявляється чи може проявлятись любов в спокійні моменти? На конкретних діях партнера чи своїх. Крім того, можливо додавати якраз в спокійні стани більше романтики. Нова спільна діяльність, більше розмов, більше уваги на свої почуття. Спроби розгледіти почуття в цьому спокої. Або розгледіти все таки їх неможливість.

цитата:

Чи є можливість вийти з цього стану і зберегти відносини?
- скоріш за все так. Якщо не позбутись повністю одразу, то принаймні коригувати та зменшити. Але самостійно це може бути дуже складно, тому супровід і прояснення психолога для цієї роботи буде корисна.
...
Так обычно происходит, когда нет опыта пребывания в спокойных отношениях и отношения ассоциируются с тревогой, эмцо.качелями, постоянными всплесками эмоций. И обычно это с детства, где не было спокойно. Соответственно, если нет опыта спокойных отношений, то тогда это пугает.

Какие у вас отношения с родителями?
Какие отношения между ними?

Относительно психотерапии, типов привязанности и тп.
Не нужно особо заморачиваться теорией, поскольку это вроде кажется, что дает опору, но на самом деле, в длительных отношениях с психотерапевтом вы как раз и получите опыт спокойных отношений, принятие, поддержку и сможете познакомиться с собой и понять, как вам в таких отношениях, что вызывает тревогу, какие переживания еще есть, про ту же скуку и тп. И именно эти отношения будут как тренажер, где вы сможете и себя понять и "поучиться" строить отношения по другому. Потому что психотерапия это в первую очередь именно отношения. Не набор техник, не теория. Хотя, безусловно, какие-то основы психоэдукации полезны. Но они вторичны.
...
Доброго дня, Соломіє!
цитата:
ЗНИКЛИ ПОЧУТТЯ

Треба дещо уточнити і внести ясність для подальшої розмови.
Почуття не можуть зникнути(!) Насправді одні почуття замінюються іншими. Сильні і яскраві, як от, наприклад,
цитата:
відчуття любові (“метелики”, тепло, тяга до партнера)
поступаються іншим
цитата:
нудьгу, втому,


Тобто на зміну РАЮ почуттів приходить так би мовити емоційний Ад - невдоволення через те, що хлопець припинив бути постачальником пікових переживань. До всього того додаються страхи
цитата:
сильні ревнощі й страх втратити

Які, власни, покликані підігрівати вашу налаштованість і "відданість" внутрішній концепції, ніби
цитата:
любов — це сильні почуття, "метелики", пристрасть. І коли цього нема, я починаю сумніватися: "А може я не люблю?"


В цій моделі, напевно, багато чого можна угледіти і впізнати. Наприклад, сумніви у власній цінності. Вони якимось чином обов'язково пов'язані з вашою тривожністю.
Щоби втекти від тривоги, потрібно "включити" опцію ревнощів, ризику втрати стосунків, страхи, що включають сильні почуття закоханості. А на ділі служать засобом втечі від тривоги за допомогою сильних почуттів.
Щодо спокою, то він усього цього позбавлений. І тому се ля ві - у двері хазяйновито стукає її величність тривога(!)

цитата:
Дуже хочу зрозуміти себе і зберегти ці стосунки.

Кращий варіант - працювати з психологом над питанням тривожності. Досліджувати і розбиратись в її коренях і природі як такій. А це неминуче призведе за опрацювання вашого раннього періоду життя, зразків поведінки батьків між собою і ставлення до вас. Причому не на рівні поверхневих вражень і нейтральних оцінок. Грунтовне дослідження того, що у вас сформувалось і заклалось, і що ви, так би мовити, узяли в доросле життя.

Відредаговано автором 22-08-2025 15:08:21

...
Доброго дня!

Вы на самом деле, очень так хорошо, сами себя уже анализируете.
"Через це мені дуже страшно: я думаю, що, можливо, не вмію будувати здорові стосунки або маю якийсь відхилений тип прив’язаності (наприклад, тривожно-уникаючий). З колишнім хлопцем у мене було щось схоже, і ми зрештою розійшлися."
Вот видимо, оно так и есть - с одной стороны вы хотите отношений - а с другой, сами же от них убегаете.
Тут, надо понять, почему вы от них убегаете?
Что так пугает? Может глубина отношений вас пугает?
Может пугает - что можно сильно привыкнуть к человеку и стать от него зависимым психологически?
Может пугает ответственность в отношениях?
Вы описываете своего партнера - как заботливо и надежного - я так понимаю именно к вам, он так себя проявляет.
А вы сами надежная в отношениях с мужчинами и заботливая?
Как вы вообще проявляете свою любовь и внимание к мужчине?
Или только ждете - инициативы от него?
Это все важные вопросы - чтоб понять как именно, вы вообще отношения воспринимаете и насколько осознанно.
Потому что отношения - это в идеале, когда люди вместе стараются ради друг друга - а не ктото один.

"Коли є напруга/страх втратити/проблема → виникає сильне відчуття любові (“метелики”, тепло, тяга до партнера)." - и это больше описание ваше - про страсть , а не про любовь.
Уровень страсти, влюбленности, эйфории, жажда сильных эмоций - а уровень любви опять же, это не только, когда все приятно, ярко и интересно и захватывающе дух - а это и про глубину и про доверие и про близость.

А вам, в силу возраста видимо, еще хочется именно - страсти впечатлений в отношениях - ( особенности вашего характера и темперамента) потому, нужен вызов или проблема - этот эмоциональный накал - тогда вам интересно быть с человеком.

Какие у вас отношения с вашими родителями?
В какой атмосфере вы росли в детстве? Тоже в напряжении и через преодоления проблем в семье?
Какие были отношения у ваших родителей? ( корни вашей проблемы именно там)
И ваш запрос - на длительную психотерапию.
...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 384395 для Володимир Анатолійович

Доброго дня, Володимире Анатолійович!

Щиро дякую за Ваші пояснення — вони дали мені змогу краще зрозуміти свій стан. Зараз я відчуваю, що багато свого життя перебуваю у стані тривоги, і саме вона, як Ви описали, керує тим, як я відчуваю любов. Усвідомлення, що “вимкнення почуттів” у спокої — це не відсутність любові, а зміна емоційного фону та перехід від яскравих пікових емоцій до буденної стабільності, допомогло мені трохи зняти страх, що я «не здатна любити».

Водночас мене турбує сильний контраст між емоційними піками та спокоєм у стосунках. Буває, що вчора я відчуваю “метелики” і сильну прив’язаність, а вже сьогодні — нудьгу, втому, відсутність емоцій. Це викликає страх, що я можу втратити партнера або що стосунки можуть зруйнуватися через мої перепади. Тому для мене дуже важливо зрозуміти: чи можливо працюючи над тривожністю і досліджуючи свої корені, я зможу зберегти стосунки та навчитися відчувати любов у спокійних моментах?

Також хотіла б уточнити:

Як найкраще почати працювати з власною тривожністю у повсякденному житті, щоб поступово зменшити емоційні “гойдалки” і відчувати спокійні почуття любові?

Чи можна одночасно досліджувати дитячий досвід і тривожність, і при цьому практикувати більш усвідомлене переживання буденних моментів зі своїм партнером?

Які перші конкретні кроки у роботі з психологом допомагають побачити, як ранній досвід впливає на дорослі стосунки, без надмірного самоперевантаження?

Мені важливо навчитися стабільніше відчувати любов, а також зрозуміти, що можливо будувати спокійні і гармонійні стосунки, навіть якщо зараз іноді з’являється порожнеча чи нудьга. Дуже хочу зберегти ці стосунки і бути щирою у своїх почуттях.
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 384394 для Валентина Михайловна

Доброго дня!

Дякую за Ваші пояснення — вони дуже відгукуються. Я справді бачу, що у мене майже немає досвіду перебування у спокійних стосунках, і це справді лякає. Усвідомлення того, що моя тривожність і “емоційні гойдалки” можуть походити з дитинства і впливати на дорослі стосунки, допомагає мені трохи зрозуміти себе.

Щодо Ваших питань:

Мої стосунки з батьками були досить теплі, але не завжди стабільні. Батьки любили мене, але я ніколи не ділилася чимось особистим, не була тактильною, швидше закритою

Мене зацікавила Ваша думка про психотерапію як “тренажер спокійних стосунків”. Я розумію, що важливо не лише отримувати техніки, а й проживати ці відносини з підтримкою терапевта. Хочу запитати:

Як найкраще почати відчувати спокій у таких терапевтичних відносинах, якщо я звикла до постійних емоційних “гойдалок”?

Чи можна одночасно працювати над минулим досвідом і практикувати усвідомлене проживання буденних моментів у стосунках з партнером?

Наскільки реально, за Вашим досвідом, навчитися зберігати любов і почуття у спокійних стосунках, а не тільки у пікових емоційних ситуаціях?

Мені важливо зрозуміти, що буденна стабільність у стосунках теж може бути проявом любові, і навчитися відчувати це, щоб зберегти стосунки з партнером.
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 384396 для Ірина Миколенко

Доброго дня!

Дякую за ваш детальний аналіз і за те, що ставите важливі питання — вони дуже допомагають мені зрозуміти себе. Я усвідомлюю, що справді частково “втікаю” від глибоких стосунків через власну тривожність і страхи, і це мене лякає. Мені важливо розібратися, що саме мене лякає: чи це відповідальність, чи страх сильно зв’язатися з людиною і стати від неї залежною, чи щось інше.

Щодо вашого питання про мене в стосунках: я стараюся проявляти турботу і увагу, але часто боюся зробити крок першою і чекати, що ініціатива йтиме від партнера. Мабуть, це теж пов’язано з тривожністю і сумнівами, чи правильно я дію. Мені важко бачити любов у повсякденності, у спокійних моментах, тому сильні емоційні “вибухи” здаються більш реальними.

Я розумію вашу думку про різницю між пристрастю і глибиною любові. Часто мені хочеться саме “метеликів”, емоційного накалу, і коли його немає, я почуваюся ніби “вимкненою”. Але мені дуже хочеться навчитися відчувати любов і в буденності, у довірі та близькості, а не лише у стресі чи конфлікті.

Щодо дитинства та батьків: Мої стосунки з батьками були досить теплі, але не завжди стабільні. Батьки любили мене, але я ніколи не ділилася чимось особистим, не була тактильною, швидше закритою

Маю кілька уточнювальних питань:

Як можна почати усвідомлено працювати над страхом глибокої прив’язаності та залежності у відносинах?

Чи реально навчитися бачити і цінувати любов у спокійних, буденних моментах, якщо досі я звикла до емоційного накалу як “підтвердження любові”?

Як зрозуміти, що я проявляю достатньо турботи та уваги у стосунках, а не лише чекаю ініціативи від партнера?

І найголовніше для мене: чи можливо, працюючи над собою і своїми страхами, зберегти ці стосунки і відчувати стабільну, глибоку любов, а не лише “метелики” у кризових моментах?
"Як зрозуміти, що я проявляю достатньо турботи та уваги у стосунках, а не лише чекаю ініціативи від партнера?" - тогда спрошу так - вам лень проявлять себя более активно в отношениях?
Или боитесь чтото не так сделать и что, ваш мужчина вас будет критиковать, или расстроится, или скажет - что это ему не нужно или неприятно? ( ощущение что боитесь осуждения - или же вам просто так удобно - опять же, чтоб ответственность не нести).
Тут конечно, нужно еще разбирать отдельно - как вы с друг другом взаимодествуете в каких ролях.

Еще ваш мужчина вас терпит вомногом - все ваши перепады настроения - больше как родитель в отношениях с вами - а вы как девочка ребенок - такая у вас модель проигрывается. Или еще, можно назвать Спасатель и жертва - где он вас спасает и защищает от внешних угроз - так вы успокаиваетесь и успокаивается и ваша тревога.
А он чувствует себя защитником и сильным.
Тут я бы сказала что, вы все делаете для того, чтобы обслуживать не ваши с ним чувства - а свою тревогу.
Коллеги уже сказали - что она вами руководит - да и вы это подтвердили.
Возможно, у вас уже и невроз есть - отсюда такие колебание эмоциональные - но это конечно больше психиатр может сказать. ( просто предположение)
Просто вы описали что, росли в стабильной нормальной атмосфере с родителями - но в тоже время были от них эмоционально закрытой - почему вот вопрос?
Толи не было контакта глубокого с родителями - толи ваш характер и их не совпадали - толи подсознательно боялись им довериться - по каким то причинам.
Но такая сильная тревога, она не возникает на пустом месте - и это еще раз повторю, ваш запрос на психотерапию.

Вы конечно молодец, что ищите ответы и задаете вопросы - но вам нужна психотерапия - это же, опять же, про глубину.
Боитесь глубины как моря... почему? Что в ней такого страшного? Неизвестность пугает? Или страшно себя настоящую увидеть?

"І найголовніше для мене: чи можливо, працюючи над собою і своїми страхами, зберегти ці стосунки і відчувати стабільну, глибоку любов, а не лише “метелики” у кризових моментах?" - конечно возможно - но для этого нужна выдержка и терпение.
Быстро как вы хотите, не будет - потому что, вы уже давно живете в таком состоянии.
А гдето еще, вам с возрастом многие моменты станут яснее - сейчас вас стабилизирует ваш мужчина - он вас как заземляет и успокаивает - он более стабильный эмоционально.
Но пора бы, и самой уже более стабильной потихоньку становится, и не боятся этого.
Вообще тревога ж, не сама по себе возникает - это следствие сильнейших страхов - нужно со страхами вам работать и нарабатывать - уверенность в себе и принятия себя бережного - тогда и страхи уменьшатся.
...
Вы задаете много вопросов и заметно, как вы хотите понять себя лучше, задумываетесь на тем, что ваша тревожность вам мешает и очень важно сохранить отношения. Но я предположу, что вами в первую очередь и движет ваше тревожность и желание все контролировать. Кажется, что если вы сейчас соберете ответы на свои вопросы, то станет спокойнее и вы сможете чувствовать себя сразу комфортно в терапии.
Но так не сработает, увы. Вы не сможете подстелить соломку на все случаи, чтобы не переживать на первых встречах или чтобы точно понимать, как это работает.
Лучший вариант это делиться с терапевтом тем, как вы себя чувствуете в моменте - на сессиях. Говорить о том, что возможно какие-то слова вас задевают и чем, про то, как вам с терапевтом рядом. Это непросто вначале. Легче сказать, чем сделать) но все же это будет тем, что поможет вам лучше понять себя - на что вы больше реагируете и как, как вам рядом с другим человеком.

Вашу тревожность вначале важно изучить - про что она, откуда берется, что больше всего ее провоцирует, что снижает, какие другие способы вам могут помочь ее снизить.
Также тревожность обычно там, где много самокритики, повышенная требовательность к себе, заниженная самооценка, нет понимания, за что меня можно любить, кажется, что нужно постоянно эту любовь заслуживать, дотягивать до какого-то стандарта.
В психотерапии вы будете приходить и говорить о том, что вас волнует в моменте, с чем пришли - это может быть любые темы, но они все равно, так или иначе, связаны между собой.
Терапевт будет задавать вам вопросы, давать обратную связь.
И еще важный момент - тревожному человеку важно выговариваться, размещать кому-то свои переживания, которыми он наполнен. Терапевт и будет этим контейнером. Потому что когда вы полны тревоги, то "впихнуть" что-то сложно - некуда просто. Поэтому очень важно выгружать где-то и кому-то то, что происходит. А у тревожного человека сотни мыслей и переживаний, которые постоянно сменяют друг друга и это очень утомляет и забирает энергию. Поэтому вначале выгружаем, потом что-то учимся замечать. Понятно, что это может быть параллельными процессами, не так, что полгода ходим и ничего не происходит, потом начинается процесс осознавания и изменений. Нет, конечно. Уже первая встреча, как минимум, дает возможность поделиться важным, о чем-то задуматься. Важная часть работы идет между сессиями, когда подымаются переживания, приходят осознавания. Именно потому так важна регулярность встреч, раз в неделю, а не хаотичная работа. И эта же регулярность дает ощущение стабильности и безопасности, что уже само по себе терапевтично для тревожного человека.
...
Еще добавлю - это как будете работать с психологом - тема для вас - учится не боятся принимать новый опыт - какой бы он не был храбро - даже если это разрыв отношений ( на самом деле вы ж этого боитесь ) потому что, ваш мужчина как ваша опора - и вы эту опору и боитесь потерять. ( психологически прежде всего)

А вам с психологом надо наработать свою личную опору - это про то состояние - с кем бы я по жизни не была, с каким мужчиной - но я на себя тоже могу уже опираться - и не только опираться, но еще и ему в чемто помогать.
И хорошо когда мой мужчина сильный и мне помогает - но и я тоже могу потихоньку становится сильной и ответственной - и это тоже нормально.
Да наши отношения будут меняться, трансформироваться с моими переменами - но это жизнь мы все меняемся со временем - даже ваш мужчина тоже поменяется.
Тут важно, поменять чуть фокус внимания на происходящие - и чуть по другому начать воспринимать свое взросление, как пользу и плюс - а не только как страх и минус.
Понимаете про что я?
Сама жизнь и есть перемены! Не бойтесь их))
Но это так, уже более философские вам подсказки - на будущее.
...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 384400 для Ірина Миколенко

Дякую за вашу увагу та детальні пояснення. Мені дуже важливо зберегти саме ці стосунки, бо я відчуваю поруч із партнером стабільність та опору.
Я розумію, що моя тривожність та страхи впливають на мої дії у стосунках. Можливо, частково я боюся відповідальності, бо раніше в попередніх стосунках будь-які серйозні наміри закінчувалися розривом за таким самим сценарієм. Зараз ми повинні жити разом, і подібні страхи вже виникали у цих стосунках.

Хотіла б уточнити: як зрозуміти, коли я проявляю справжню турботу, а коли — лише реагую на власну тривогу? І як навчитися відчувати стабільну глибоку любов у буденних моментах, а не тільки «метелики» у кризових ситуаціях?
Також цікаво дізнатися, як з часом стати більш емоційно стабільною, не боячись глибини та змін у стосунках.
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 384401 для Валентина Михайловна

Мені дуже важливо зберегти саме ці стосунки, бо я ціную стабільність і опору, яку відчуваю поруч із партнером. Водночас я усвідомлюю, що моя тривожність і бажання все контролювати часто впливають на мої реакції. Можливо, я боюся відповідальності — у попередніх стосунках, коли я дізналася про пропозицію, стосунки закінчилися, і цей страх залишився зі мною. Зараз ми повинні спільно проживати, і подібні переживання вже траплялися і в цих стосунках.

Хотіла б уточнити: як практично працювати з терапевтом над стабільністю власних емоцій, щоб тривога менше впливала на стосунки? Як навчитися відчувати любов і турботу у буденних моментах, а не лише під час криз чи сильних переживань? І як поступово набути внутрішню опору та впевненість у стосунках, щоб мені не потрібно було постійно «підстраховуватися» через страх втрати партнера?
Относительно заботы. Знаете ли вы, что является заботой о партнере?
Замечать из каких чувств, соображений вы что-то делаете? Потому что вам хочется сделать приятное или из тревоги, что там должна делать хорошая женщина, а если не делать, то партнер может уйти, разлюбить?
Не делаете ли вы что-то не смотря на нежелания, усталость, нет ресурса, но все равно делаете в ущерб себе?

Чтобы не жить в постоянном страхе потерять другого, нужно дорасти психологически до состояния, что вы ценны и заслужить любовь не нужно, знать свои плюсы и достоинства, прожить бессилие, что ваше поведение не гарантия, что отношения будут на всю жизнь, и что партнер может все равно уйти. И понять, принять, что вы способны быть счастливой и без данного человека. Не делать его центром своего мира.
Да, отношения могут быть приоритетом и это нормально. Но мысль "я не выживу без него, нет смысла в жизни, если нет этих отношений" нужно заменить на то, что "да, если мы разойдемся, я буду плакать, мне будет больно, но я смогу это прожить и снова улыбаться, стать счастливой, поскольку в мире много еще чего, что мне интересно и нравится".
Но это все не через голову, а через проживание своих страхов, умение выдерживать неопределенность, в чем-то уязвимость, невозможность все контролировать
...
цитата:
Водночас мене турбує сильний контраст між емоційними піками та спокоєм у стосунках.

Так, Ваші опасіння мають під собою підгрунтя.

цитата:
Тому для мене дуже важливо зрозуміти: чи можливо працюючи над тривожністю і досліджуючи свої корені, я зможу зберегти стосунки та навчитися відчувати любов у спокійних моментах?

Працюючи над тривожністю, Ви зможете краще себе опановувати, підтримувати оптимальний емоційний стан, реалістично дивитись на речі, а це вже впливатиме на якість стосунків.

цитата:
Як найкраще почати працювати з власною тривожністю у повсякденному житті, щоб поступово зменшити емоційні “гойдалки” і відчувати спокійні почуття любові?

Найкраще почати з обрання психолога і, довірившись йому, почати вивчати характер вашої тривожності.
Зазвичай тривога приходить з майбутнього. Її запускають думки, а як воно далі буде? Чи змжу втілити в реальності те, про що мрію і т.д.? Звісно, тут проглядається невпевненість в собі, слабка віра у власні сили, а іноді впливають сумніви на кшталт, чи гідна людина щастя, кохання, поваги тощо.

цитата:
Чи можна одночасно досліджувати дитячий досвід і тривожність, і при цьому практикувати більш усвідомлене переживання буденних моментів зі своїм партнером?

Звичайно, ці процеси відбуваються одночасно. Один одного підсилює і підкріплює.

цитата:
Мені важливо навчитися стабільніше відчувати любов, а також зрозуміти, що можливо будувати спокійні і гармонійні стосунки, навіть якщо зараз іноді з’являється порожнеча чи нудьга.

Спробуйте розкрити зміст відчуттів порожнечі та нудьги. Про що це? З чого вони починаються, як протікає процес і якими думками супроводжується? До чого, зрештою, призводить?
Чи не нагадує він епізоди з минулого, з дитинтства, наприклад? Поруч з ким або в яких обставинах ви помічали. що відчуваєте нудьгу і порожнечу?

цитата:
Дуже хочу зберегти ці стосунки і бути щирою у своїх почуттях.

Дуже корисна вправа - створити у власній уяві бажаний образ стосунків, які Вас задовольняють. Спробуйте. Цікаво, що додасться до теперішноьї картини взаємин? А що зникне як зайве або шкідливе?
...
Понимаете, вы задаете очень важные и нужные вопросы - но ответы на них ( а точнее проработку этих вопросов) можно получить только со временем.
До каких то состояний, умений навыков, переосмыслений и инсайтов надо до жить - дорости - это процесс и не быстрый, и лучше это делать на консультации непосредственно с психологом.
Это про то как - "Також цікаво дізнатися, як з часом стати більш емоційно стабільною, не боячись глибини та змін у стосунках."
Все и сразу не получится сразу получить - время надо, и усилия ваши прежде всего, вместе с психологом.
Постепенно, поэтапно начнете многое переосознавать и по другому смотреть - уже не с таким страхом и т д.

Это как готовить торт - ты ж не можешь его за 5 минут приготовить - с начало надо коржи спечь - потом крем приготовить - потом собрать торт - потом его украсить - и только тогда получить готовый и вкусный торт ( а еще надо его в холодильнике настоять это тоже время) вот на таком обычном примере вам показываю - что и с психикой так же, на какието процессы нужно время и усилия.

"Хотіла б уточнити: як зрозуміти, коли я проявляю справжню турботу, а коли — лише реагую на власну тривогу? І як навчитися відчувати стабільну глибоку любов у буденних моментах, а не тільки «метелики» у кризових ситуаціях?" - а это нарабатывается с искренним интересом к человеку - насколько он вам как личность интересна - больше с ним общаться узнавать его - чем он живет, какие у него мысли, какие предпочтения - есть ли у вас общие интересы - вместе проводить время - но чтоб было интересно с учетом ваших и его интересов - пойти на прогулку с роликами - поехать на пикник и там провести день вместе ну и т д... все зависит от ваших интересов и фантазии.
Даже так скажу, если с человеком интересно - если есть общие интересы, мысли и эмоции - с ним интересно и просто по телефону говорить, и просто ужин вместе готовить, и просто ехать в машине вместе - вот вам обычный быт - но интересен потому что, сам человек вам интересен.
Насколько вам интересен ваш мужчина? И вообще, насколько вы знаете его мнение или интересы или мысли?
...
И еще, ваша тревожность усиливается тем, что вас ставят перед выбором мужчины в отношениях с ними - вместе жить - а вы по своим причинам неготовы к совместному проживанию - (какие именно причины снова таки надо разбирать с психологом).

И вот этот выбор - само, то что время поджимает надо делать выбор ( принимать предложение, вместе жить переезжать и т д - снова таки перемены) вот этот выбор вас и триггерит вашу тревожность.
Как будто, вам урезают свободу выбора или отнимают свободу - потому тут, важно быть максимально искренней и перед собой, и перед мужчиной - если еще не готовы съехаться, сказать честно - пока не готова или вообще не хотите. ( но деликатно - объяснив свои опасения)
Если таки созрели и готовы - то брать и делать. И тогда не за вас ктото решил и предложил.
А вы сами себе дали выбор - варианты действий - и вы сами решаете ( это же про контроль ситуации) и таким способом и тревожность начнет уменьшаться - когда есть выбор, но свой личный ( не навязанный) тогда и тревожность успокаивается.
И главное переходить к действиям - тоже не бесконечно обдумывать и тормозить, а принимать решение ( какое б оно нибыло) тоже от действий - тревожность снижается.
...
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.