Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
«Мотивация – это то, что заставляет вас начать. Привычка – это то, что за...»
Вопрос от: Лев Возраст: 18

Порада від психологів

Добрий вечір, дорогі психологи. Пишу сюди не вперше. Хотів би почути від вас пораду.
Мені 18, пішов з другом працювати вперше офіційно на харчове підприємство, аби отримати гроші для психотерапії, яка мені терміново потрібна, ну й отримаю досвід, вихід з зони комфорту, бо виріс я, грубо кажучи, безвідповідальним( одна з багатьох причин, чому йду у психотерапію). Контракт у нас запланований до 5-го серпня, тобто фактично 3 тижні. Почали ми 14-го липня. Чесно кажучи, я очікував, що буде простіше, принаймні так мені здавалося, тому й вирішив спробувати. Я розумію, що на на заводах, підприємствах таких буде тяжко, зокрема на харчових. Я не скажу, що все прям все жахливо, але факт в тому, що в мене не хватає швидкості рук. Навіть на середній швидкості на одному процесі я вчився більше 40-а хвилин. Колеги допомогали, але психували, що «як я можу стільки вчитися? За 5 хвилин одна людина вже навчилась! Книг треба читати більше!». Тільки під кінець, враховуючи допомогу й терплячість майстрині, в мене по трохи виходило щось. З приводу книг, не знайшов я пряму кореляцію між тим, що книги допомагають розвивати моторику рук, максимум побічно, а ось те, що я повільніше працював — факт. На перерві був подавленим після цього, плакав трохи, особливо після думок, типу: «Ось мої знайомі працювали більше і нічого, а я що? Ось моя знайома казала, що я не витримаю її роботу в кафе. Я такий слабкий? Я навіть на легких процесах втомлююсь, яка взагалі робота мені підійде? Я безвідповідальний у побуті, а це, напевно, впливає на мою аспекти у роботі», хоча я розумію , що зрівнювати себе з іншими — це не завжди добре, зокрема в моїй ситуації зараз, адже кожна людина індивідуальна. Більше того, я втомлююсь навіть після легких процесів, хоча там в принципі не так тяжко, проте все одно. А якщо зрівнювати з тим, що там буде далі..
І що я хотів спитати? Я працюю вже другий тиждень, нічна зміна. Хоч я й на легкому процесі, але тяжко фізично й емоційно, сьогодні знову плакав. На роботу йти не хочу, але треба. Так ось, я собі сказав, що пропрацюю цей тиждень, а там далі буду бачити: звільнятися після цього тижня чи до 5 серпня? З одного боку, я буду вдома деякий час, в зоні комфорту, а не йти туди, куди мені тяжко йти, хоча я думав, що, можливо, знайду на деякий час ще підробіток і потім остаточно буду відпочивати до кінця літа. Ну й буду краще себе відчувати, напевно. З іншого боку, якщо я звільнюся після цього тижня, то буде відчуття, що я не до кінця все зробив, яке з\'їдає, адже я можу ще, а також зарплата буде менше, яка й так не така буде, скоріш за все, яку я очікував, а це впливає на можливість записатися до психотерапевта, ну й такий короткий проміжок, чому б не закінчити все в срок?
Що скажете? Розумію, що рішення, дійсно, приймаю я, проте хотілося б почути пораду від спеціалістів. Дякую.
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Очень печально, что на своей первой работе вы столкнулись с такими грубыми коллегами, которые понятия не имеют, что такое адаптация новых работников (и что она не занимает ни полчаса, ни даже неделю), и просто человеческое отношение.
Никакие книги не помогут радостно и быстро работать, где нет опыта и поддержки, особенно по ночам.
Поэтому не слушайте эти глупости.
Я бы предложила вам поискать все же вариант работы попроще и приятнее. А еще не все люди способны работать, когда быстрый темп и на них либо смотрят в моменте клиенты, либо конвейер и ты уже начинаешь нервничать. Поэтому не грызите себя, что с вами не все ок. На нормальной работе вас бы поддержали и помогли. А терпеть плохие условия и коллег не нужно. Это только создаст вам лишние проблемы.
А еще вы большой молодец, что в 18 лет идете зарабатывать на психотерапию. Это точно заслуживает уважения и восхищения.
...
Доброго дня.

По Вашій розповіді я припускаю, що у Вас під час дорослішання не була якісно сформована вольова регуляція. Майже завжди це вада виховання (зазвичай таке трапляється, коли дитина зростає у не повній сім'ї).
Якщо я правий, то йдеться не про "недостатью швидкість", а про то, що Вам важко довго концентруватися на нецікавих речах. Це уповільнює процесс навчення, не дозволяє довго робити механічні дії, тощо.
Для якісного формування вольових процесів у дитини є сензитивний період, коли все формується максимально швидко та легко, але для Вас він вже минув. Нічого фатального в цьому нема. Всі відповідні структури у психикі нормально формуються і в дорослому віці. Це потребує дещо більше зусиль та часу.
Пораду я б дав таку:

"Будь що неприємне робити стільки, скільки можете, не зважаючі на інші фактори."

Без огляду на гроші, втому, наявність більш цікавих занятть. Через певний час Ви відзначите, що вже не витрачаєте багато сил на таку працю. Тоді можна буде відійти від цього правила. Нажаль, Вас чекає доволі неприємний період. Але вольова регуляція певного рівня є необхідною для комфортного життя.
Ще раз акцентую, що моя гіпотеза побудована на Вашому тексті. Якщо буде цікаво підтвердити чі спростувати її, або отримати більше інформації щодо формування вольової регуляції у дорослих - звертайтесь за консультацією.
...
Доброго дня. По суті, ви самі все сказали, що звикли функціонувати у іншому світі (відпочівати, не примушувати себе, простіше кажучи, жити в задоволення, а не в іншому світі, де треба працювати, напружуватися, концентруватися, та певним чином відмовлятися від безпосереднього стану задоволення і комфорту). Тому очікувано, ви стикаєтеся з певним внутрішнім опором, емоційно-вольовим, який проявляється в такому компромісі, між старим і новим функціонуванням, між бажанням і реальністю, якимось інфантильними аспектами вас та більш зрілими вимогами та частками себе. Звісно, як ви кажете, вам вирішувати, просто важливо розуміти, що ваша психіка так чи інакше створює компроміс та шукає якісь вихід, щоб обидві частини (зріла та інфантильна) були задоволені та щось отримали. Може треба краще організувати свій відпочинок, не залишаючи роботу, якось її і себе адаптувати, налагодити. Але це ідеально не призведе до того, що ви повністю позбавитеся невротичного опору. Щось буде лишатися (втома, небажання), просто вам легше буде це опанувати и продовжувати йти до свідомих цілей

Відредаговано автором 23-07-2025 12:35:30

...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 383733 для Валентина Михайловна

Здравствуйте, спасибо большое за поддержку! Коллеги мне помогали, но многие психовали и ясное дело почему: это влияет на их зарплату, но просто я новичок и каждый человек индивидуален, по этому кто-то учиться быстрее, а кто-то медленнее. Я старался, но у меня выходило не все так быстро, по этому было неприятно. Только одна женщина, а также мастерша помогли мне, я им огромно благодарен. Да, возможно, стоит поискать вариант попроще, по крайней мере эту неделю я доработаю и буду уже видеть.
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 383738 для Александр Федорович

Добрий день, так, ви правильно все зрозуміли: я ріс в неповній родині, адже я ріс без батька, якщо це рахується за неповну сім'ю. Це, напевно, вплинуло на мою особистість тим, що я, грубо кажучи, безвідповідальний.
Проблема як раз в тому, що не хватало моторики, швидкості рук, координації, можливо, а концентрація на не цікавих речах— це тільки, якщо процес повільний відносно. Дивишся, відволікаєшся, але потім думаєш, що пройшло, наприклад, 40 хв, а пройшло тільки 10...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 383739 для Дмитро Олексійович

Добрий день! Можливо й так, проте останні 4 роки я б не сказав, що жив з задоволенням, але тей факт, что в зоні комфорту — так. Тому я йду в психотерапію. Хоча таке враження, що мені ніби не хочеться, наче я змушую себе. Мене ніхто не заставляє в плані того, що хтось мене відправляє інший, тобто це мій власний вибір, побудований на тому, що я не можу вже самостійно впоратися, треба змінювати багато чого. Може, це через те, що я фактично звик так жити. Пам'ятаю в році 2023, коли я відчув якесь ніби відчуття щастя сильне, то навіть хотілося повернутися в звичне страждання, як це дивно би не звучало. Багато часу я сиджу в телефоні зазвичай, в побуті я також не супер. Тільки зараз почав мити посуд частіше, наприклад.
Так, напевно, що потрібна адаптація, проте я й вирішив, що якщо за цей тиждень мені буде настільки погано, то я буду звільнятися, не дочекавшись 5-го числа. Просто цікаво було б почути пораду від спеціалістів
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.