Фізичне і психологічне насилля від батьків
Вся моя сімʼя а живемо ми з дідом і бабцею, вважає мене ініціатором сварок. Мама моя часто мені щось недоговорює, приховує нові покупки або просто завжди присутня незначна брехня. Ось і цього разу я піймала її на такій брехні, зазвичай я не звертаю на це уваги, але сьогодні це було дуже нагло і я спитала «чому ти брешеш?». Вона почала кричати і казати що я вигадую і вона такого не казала. Потім все було за стандартною схемою: чого ти вічно мене злиш, чого провокуєш, чого тобі не вистачає, почала плакати і згадувати минулі сварки і казати що це я у всьому винна. Мені набридло це, я не кажу що я свята, я роблю багато помилок і прошу за них вибачення. Але ніколи нікого не принижую і не газлайчу, тим паче не бʼю. Але у всьому все одно винна я, бо за словами моєї бабусі «треба знати своє місце і змовчувати коли щось не подобається». Я мовчала дуже довго, бо боялася крику мами. Роки 4 тому я вирішила якось обстоювати свої кордони. За що мене почали бити, тягати за волосся. У мене були синяки і рани навіть. Зараз пробиття трохи припинилися і ось сьогоднішня сварка, коли мати казала, що я тільки роблю скандали і що вона мало мене в дитинстві била. Я сказала що нікого взагалі бити не можна, і в її очах було таке дивне відчуття, навіть трохи моторошне, ніби я сказала щось дуже тупе і веселе. Каже, якби била мене, то я би зараз не відкривала рота. Ну і сьогодні мене знов побили. Але окрім цього я десь зрік тому почала бити саму себе, навіть один раз у мене був такий порив безвиході що я напилася таблеток, тільки не смійтеся будь ласка мені було дуже погано. Але на жаль я прокинулася після них. Я дуже багато думаю про смерть. У мене нема роботи і я просто сиджу дома. Я супер невпевнена в собі, я дуже боюсь людей. Уявити не можу щоб десь бути і працювати. Мабуть я боюся такого ставлення як вдома, тільки там я відсіч дати не зможу, я і вдома не сильно можу якщо чесно. Вічні приниження, звинувачення, а коли я наважусь сказати про це «такого не було ти просто хочеш уваги».
Я чесно кожного разу намагаюся поговорити з мамою. Я підхожу до неї і прошу давай поговоримо, а вона впадає в ще більшу істерику. І мене це доводить до межі, хочеться просто зникнути і щоб всі про мене забули.
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.