цитата:
Батьки залишились в Україні. Зв’язок з ними є, але ми спілкуємось рідко і скоріше формально — емоційного контакту давно немає. Інших рідних, які могли б підтримати, теж фактично немає.
Мені шкода, що так відбувається. Проте наявний стан зовсім не означає вирок(!) Реальність треба прийняти, аби відкинути зайві сподівання(!) Щоби рухатись далі, по дорозі життя, помічаючи яке воно може бути цікаве, і розкриваючи свій власний потенціал.
Водночас не можу не запитати, як сталося, що в такому віці ви опинилися в іншій країні один?
цитата:
Зараз я живу у польському селі, працюю фізично у господарів. Умови не погані, але спілкування майже немає — я постійно наодинці.
А що заважає спілкуватись - мова? характер? традиції? ментальність?
Люди ж зліплені з однакового тіста...
цитата:
Заробленого вистачає на базові потреби, трохи відкладаю, але це не дає відчуття стабільності чи безпеки.
Так, може, на даному етапі заробленого достатньо?! Коли ваші потреби зростуть, буде інша розмова. Будуть, сподіваюсь і вірю в це, інші ваші кроки(!)
цитата:
Цей стан тягнеться приблизно з 13-14 років. Спочатку через тиск і контроль з боку батьків, булінг у школі, потім була ізоляція, і, зрештою, я сам замкнувся в собі. З того часу почав втрачати зв’язок з собою і з іншими.
Розумію, були не кращі обставини. Проте вони дані вам не дарма(!) Щось важливе про себе, а не тільки про світ, можете дізнатись... якщо не станете впадати у крайнощі, дасте собі змогу рефлексувати, тобто бути уважним до внутрішніх процесів - відчуттів, емоцій, думок.
цитата:
Майже весь вільний час я намагаюся вчитися — займаюсь 3D-графікою, вивчаю анатомію, тренуюсь.
Ось ви мене вразили. І я вам щиро аплодую(!)
цитата:
Але емоційно відчуваю сильну пустоту.
Я вірю, що ви цю пустоту заповнити своїми ВЛАСНИМИ сенсами і бажаннями.
цитата:
Не можу нормально відчувати — радість, інтерес, спокій. Часто тривога, сльози, втома. Важко спати. Іноді здається, що не витримаю — просто не бачу сенсу. Була спроба суїциду.
Дякувати Богові, що ви на цьомцу Світі, адже свою місію ще не виконали.
Як допомогти собі? Я вам відповім, можливо, так, як я сам це робив. Спочатку допомагали фізичні вправи і аутотренінг(!) Потім усе інше. Головне - відродити віру в себе. Але до того - буквально тупо робити прості речі, які дають відчуття, що можете впливати на реальність(!)
цитата:
Цей стан тягнеться приблизно з 13-14 років. Спочатку через тиск і контроль з боку батьків, булінг у школі, потім була ізоляція, і, зрештою, я сам замкнувся в собі. З того часу почав втрачати зв’язок з собою і з іншими.
Це вагомий і великий пласт майбутньої співпраці з психологом. У свій час до нього дійде черга. Згодом(!)
цитата:
Дякую за пораду щодо української діаспори — я подумаю про це, хоча мені складно довіряти людям. Але я правда хочу з цього вибратись.
І виберетесь. Така людина, як ви, не може не вибратись(!)
Відредаговано автором 03-07-2025 15:16:40