Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 13 часов тому: «Доброго дня Романе. Дуже співчуваю Вашому стану. Адже, коли так себе почуваєш, здається, саме життя зупинилося. Те, як Ви описуєте свій стан, дуже схоже на втрату сенсу життя і п»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 13 часов тому: «Доброго ранку! Ви пишете "В последние два месяца усились визуализации на различные негативные ситуации..." Я правильно Вас зрозуміла, візуалізації були і раніше? Просто тепер так»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 15 часов тому: «Добрий день. Похоже вы пытаетесь и возможно в перспективе хотели бы посмотреть на себя и на отца реалистично, принять себя и его. На данном этапе, вы смотрите с позиции травмы. Опр»
Вопрос от: катя Возраст: 15

не могу определиться с выбором, от которого зависит моя жизнь

привет. меня зовут катя, мне 15 лет. я пишу вам, потому что уже не могу справляться одна.
это срочно и важно, потому что мне нужно принять решение, от которого зависит моё будущее — и я уже измотана этим выбором.

я живу в украине, в небольшом городе. сейчас у меня есть два варианта, и каждый из них кажется одновременно и спасением, и ловушкой.

я могу:

1. остаться в школе и доучиться 2 года


2. поступить в колледж на бухучёт (облік і оподаткування), чтобы через 2 года получить аттестат и уехать учиться в польшу

звучит просто, но это решение мучает меня до слёз каждый день.

если я останусь в школе: — я не получу стипендию (а в колледже она около 2200 в месяц. я собираюсь не копить) — я буду свободнее в выборе, но теряю финансовую поддержку — мне придётся самой себя постоянно мотивировать, заниматься фрилансом, готовиться к нмт, учить польский и английский. я не знаю, смогу ли справиться

если я пойду на бухучёт: — через 2 года я получаю аттестат и 44 тысячи гривен стипендии — но я абсолютно не хочу быть бухгалтером, мне это не подходит, я чувствую себя в ловушке — если план сорвётся (если не дадут аттестат), я потеряю 3 года на специальности, которую ненавижу — мама хочет, чтобы я доучивалась до конца на диплом или шла на айти (но это 4 года, и мне тоже не хочется туда) — моя лучшая подруга полина тоже будет учится на бухучете и через 2 года уедет в польшу с аттестатом 100%, потому что её мама там работает. я боюсь остаться одна

я устала. я просто хочу выбрать путь, но каждый из них или заставляет жертвовать мечтой, или рисковать слишком многим.

мама мне не разрешает идти на бухучет, если я не буду доучиваться на диплом. да и я сама не знаю чего я хочу. не могу разобраться в себе, когда я что-то выбираю, вскоре отказываюсь от этого выбора и в конечном итоге ничего не могу выбрать. надеюсь на помощь, срочную, скоро подача документов😭
Нравится: 1 из 1
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Привіт, Катю! 👋

Дякую тобі за довіру. Дуже відчувається, наскільки тобі важко, і як сильно ти втомилась. Ти справді опинилась на перехресті, де кожен крок здається важким і має свою ціну. Але вже зараз ти зробила найважливіше — не залишилась із цим наодинці. Це сила.
Твої думки дуже зрілі, і видно, як глибоко ти про все міркуєш. Це не просто вибір між школою й коледжем — це вибір між безпекою, мрією, ризиком і очікуваннями інших. І дуже непросто все це нести в 15 років. Дозволь собі відчути це — це нормально, що тобі важко.
Давай розберемо по кроках.

👉 Коледж здається логічним: стипендія, атестат, дорога в Польщу. Але ти вже чітко відчуваєш — бухгалтерія не твоє. І це не «каприз» — це внутрішнє знання, яке важливо чути. Ти не зможеш будувати своє майбутнє на спеціальності, яка викликає відторгнення. Навіть якщо поруч буде Поліна. Навіть якщо буде стипендія. Бо потім це перетвориться в три роки внутрішньої боротьби — проти себе. І це дуже виснажує.

👉 Школа — ніби менш «вигідна», бо без грошей, без гарантій. Але там у тебе є більше свободи. Так, це більше самостійності, більше відповідальності. Але й більше простору, щоб розібратись у собі. А ти зараз саме в цьому етапі — пошуку себе, а не готових відповідей. Це нормально, що ти не знаєш, чого хочеш. Це вік пошуку, а не остаточних рішень.

❗Важливе: не треба знати ВСЕ просто зараз. Життя не обмежується цим літом і цим вибором. У тебе буде ще багато шансів. І найгірше — це приймати рішення з відчуття страху. Бо тоді ми себе губимо.

👉 Ще одна думка: іноді ми плутаємо реальну мрію з тим, що «звучить як мрія». Якщо твоя справжня мрія — не бухгалтерія, а Польща — то спитай себе: а які ще шляхи туди ведуть? Можливо, школа + ЗНО + польська — це теж шлях, просто не такий швидкий?

👉 Катю, тобі не треба поспішати приймати рішення тільки тому, що «всі вже подали документи». Твоє життя не починається і не закінчується у 15. Воно — твоє. І важливо, щоб вибір був не з втоми й паніки, а з поваги до себе.

👉 Ти вже дуже багато усвідомлюєш. Довіряй цьому. Якщо зараз ні школа, ні коледж не дають тобі відчуття правильного шляху — може, варто обрати менше зло й залишити собі більше варіантів? Наприклад, школа не зачиняє тобі двері в Польщу. А коледж на неулюбленій спеціальності — може.

👉 І головне: твоя тривожність — не тому, що ти слабка. А тому, що вибір важливий. Але він не один-єдиний. У тебе буде ще багато можливостей. Найголовніше — зберегти себе.

Вірю: ти зможеш. Ти вже сильніша, ніж здається.

З повагою. 🌿
Анна Валерьевна Ткаченко — психолог
м Світловодськ ·
Добрий день!
Кать, погодься, в твоїй ситуації дуже багато емоцій, прагнень інших людей і дуже мало саме того, що потрібно саме тобі.
Стовідсотково - матеріальна сторона важлива. І, звичайно, твоя мама прагне для тебе створити забезпечене майбутнє. Але все ж таки це твій має бути вибір, і за нього будеш відповідати ти.
Спробуймо виключити емоції і включити твої цілі та мрії.
1) Можливо, тобі потрібен час і тобі варто залишитися до 11 класу?
2) Айті - дуже широке поняття, що мама вкладає в це? Вона говорить про щось конкретне, чи вона дуже знає про це в загальному сенсі?
3) Робота бухгалтером - це робота зі звітами та великими числами. Як в тебе з алгеброю?
4) Чого б хотіла саме ти? До чого ти маєш хист?
...
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.