Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 17 часов тому: «Доброго дня Романе. Дуже співчуваю Вашому стану. Адже, коли так себе почуваєш, здається, саме життя зупинилося. Те, як Ви описуєте свій стан, дуже схоже на втрату сенсу життя і п»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 17 часов тому: «Доброго ранку! Ви пишете "В последние два месяца усились визуализации на различные негативные ситуации..." Я правильно Вас зрозуміла, візуалізації були і раніше? Просто тепер так»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 18 часов тому: «Добрий день. Похоже вы пытаетесь и возможно в перспективе хотели бы посмотреть на себя и на отца реалистично, принять себя и его. На данном этапе, вы смотрите с позиции травмы. Опр»
Вопрос от: Молі Возраст: 33

Уже месяц молчу

Добрый день
После ссоры с мужчиной он ушел в молчанку, в прошлом году, когда я перестала его искать и писать ему, он появился через 3 месяца моего молчания
После этого я писала, пыталась помирится
Сейчас из-за того что устала, больше не пишу и занимаюсь своими делами, живу в спокойствии, плюс занимаюсь финансовыми проблемами
Вот месяц уже не пишу, надеюсь, что он появится сам наверное так же, месяца через 3
Есть такая вероятность?
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Вітаю,
Те, що чоловік зникає після конфліктів і йде в “мовчанку”, — це, найімовірніше, форма пасивної агресії або емоційної маніпуляції. Його зникнення — спосіб вплинути на Вас без прямого діалогу: змусити Вас відчувати провину, шукати контакту, «ганятися» за ним.
Те, що він з'явився лише після трьох місяців мовчання — свідчить про низький рівень емоційної відповідальності за стосунки. І, скоріше за все, не тому, що все обдумав, а тому, що перевіряє “чи ще можна повертатись”.
Цитата:"Вот месяц уже не пишу, надеюсь, что он появится сам наверное так же, месяца через 3
Есть такая вероятность?"
- Так, є. Якщо ви знову не ініціюєте контакт, він може з’явитись через деякий час — але не тому, що готовий до зрілих стосунків, а тому що перевіряє: «Чи мене ще чекають?»
Але важливіше інше: Чи Вам потрібні стосунки, де Ви живете в очікуванні мовчазної людини?
Чи є у Вас із ним безпека, стабільність, діалог?
Те, що Ви перестали писати і зайнялись собою — дуже здоровий крок. Ви повертаєте собі контроль над життям, вчитесь жити без емоційної залежності.
Ваш фокус на фінанси і внутрішній спокій — це відновлення особистих кордонів.
Він може з’явитись, але чи варто будувати життя навколо його появи?
Варто розбудовувати опору всередині себе.
Подумайте, що Ви очікуєте отримати коли він знову напише: вибачення, діалог, зміну поведінки?
Запитайте себе:
Чи готова я знову заходити в цей цикл?
Чи він зміниться?
Чи я можу побудувати щось краще — вже без цього болю?
Чи готові Ви знову грати за його правилами?
Чи оберете жити своїм життям і будувати зрілі, теплі стосунки у майбутньому?
...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 382941 для Емілія Іванівна

Я не думаю що він повертається лише б впевнитись, що чекаю
Він мене любить
І він сердився дуже був злий, коли я не помирилась ті рази
Тому справа не в цьому
Просто у нього така от поведінка з заскоками якимись
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 382941 для Емілія Іванівна

Він і раніше мені біль причиняв
Розставалася і повертався зі словами а чому ти закрилась в собі
Але він любить мене
У нього дуже бʼється серце коли ми зустрічаємось , так що тіло не обманює
Любов — це дуже цінно. Але любові замало, щоб побудувати безпечні стосунки.
Якщо його стиль — “відмовчуватись”, а Ваш — “чекати поки пройдуть його "заскоки”, ви обоє будете страждати.
Це вже не про почуття, а про зрілість і здатність вирішувати конфлікти.
І отут — якщо він не вчиться повертатись в діалог, не бере відповідальності, не хоче будувати міст між вами — це вже питання не любові, а готовності до стосунків.
Не змушуйте себе “прощати” або “відпускати” біль — просто назвіть його.
"Мені було боляче, коли я залишалась одна без слів і пояснень."
Поставте собі чесне питання:
Як довго зможу я жити в таких емоційних “гойдалках”?
Що я зараз готова прийняти — а що точно більше не дозволю?
Якщо він повернеться — Вам буде важливо проговорити не “хто винен”, а “як ми хочемо вирішувати конфлікти надалі?”
Це і є основа зрілих стосунків: не уникати болю, а вміти разом його пройти.
Ви втомилися — це нормально. Ваш ресурс не безмежний. Ви не маєте весь час “рятувати стосунки”.
Ви можете водночас любити людину і все одно вибирати турботу про себе.
...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 382948 для Емілія Іванівна

Я і так 8 років в такому
Він не вміє розмовляти, потім в нього винна я, бо я його типу не чую, не так роблю
Йому нормально, щоб я йшла на дистанцію і чекала напевно
Я спробую говорити, коли повернеться, але не маю впевненості, що це дасть результат, він такі розмови сприймає як винос мозга і що я його повчаю закатує очі
Це викликає тривогу, що я не почуваю себе в безпеці
Дякую Вам за щирість і відвертість.
Його уникнення розмов і перекладання провини на Вас — це патерн емоційної інфантильності, а не здоровий діалог. Інфантильна особистість часто поводиться безвідповідально, чекає, що хтось інший подбає про її потреби, і відчуває труднощі в адаптації до дорослих соціальних ролей і обов’язків.
Те, що Ви не почуваєтесь у психологічній безпеці, — червоний прапорець. Ви пишите: «Йому нормально щоб я йшла на дистанцію і чекала» А як Вам? Як Ви почуваєтеся в цей період? Що переживаєте?
Ви не тільки не отримуєте емоційної підтримки, але й маєте почуття провини за чужі реакції (мовляв, “я винна, що він злиться”).
Розмова для нього — "винос мозку", а не спроба порозумітись. Це небезпечно для Вас психологічно: Ви знецінені, Ваша потреба в ясності і близькості — ігнорується. Важливим також є вміння правильно говорити «Я повідомленнями» без повчань, щоб інша людина почула скільки завдала болю ( за умови якщо ця людина захоче це почути)
Якщо ця ситуація триває 8 років і Вам все ще боляче, неспокійно й небезпечно — вона не вирішується, вона повторюється. Тому раджу Вам піти в терапію. Де Ви зможете відчути себе в безпеці — можливість говорити без страху осуду чи маніпуляцій. Зможете усвідомити що саме виснажує у стосунках і чому Ви “застрягаєте ” у болю. Повернете свою гідність, межі, бажання. Поступово знизиться тривога і ін.
Було б чудово якби Ви разом пішли на парну терапію, щоб навчитися спілкуватися і вирішувати конструктивно конфлікти і вчитися краще розуміти один одного.
...
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.