Я напевно складно сформулювала питання, але воно по-справжньому описує те до чого я прийшла. Трохи передісторії: коли я була в другому або третьому класі мене почали булити, я не пам\'ятаю чому через те що постійно приходила додому і била себе, і мріяла про те, щоб я те забула, але це я пам\'ятаю. Коли я була в 4 класі в мене померла мати, я точно не знаю, можливо через рак крові, нам ніхто не пояснював, чому перед цим її тримали в лікарні пів року, а потім через що вона померла, висновки щодо її смерті я зробила на похоронах коли сусіди говорили, а я почула. Перші рік чи півтора, тато пив, постійно, він постійно був вдома червоний та п\'яний, тоді нас з сестрою захищав брат, а згодом тато перестав пити та закодувався, він почав приділяти нам увагу і це було незвично тому, що він ніколи так не робив. В найскладніші емоційні моменти я продовжувала бити себе та мріяти, щоб все закінчилось. Згодом я перейшла до більш болісних каліцтв, порізи, удушення, та таблетки, я думала що від цього я точно помру. Але я все ще жива, також тоді коли я ще вірила в потойбічне життя, я пообіцяла матері що піду до неї у 21, вже остаточно, і ніхто мені не завадить. Зараз я стою на порозі вибору свого майбутнього, коли потрібно обирати куди вступати, та просто намагатися, але я нічого не відчуваю, ніби мені просто стало все одно, бо я помру у 21, немає різниці де та ким я помру, тому в мене немає бажання продовжувати боротьбу. Наразі в мене є мрія полетіти в Іспанію та прожити там своє найкраще життя. Але я просто нічого не хочу заради цього робити, навіть жити. Мені просто здається, що, так як я все одно помру нащо мені ця Іспанія, нащо мені взагалі намагатися. Хоча останні свої роки я не хочу проживати зі своїми родичами та татом, я не хочу навіть спілкуватися ні з ким з них. Тому ось чому мені здається що бажання вмерти, відбирає в мене насолоду від останніх років життя. Я не знаю, чи достатньо інформації надала. Дякую Вам.
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
З мого досвіду, частіше всього, коли клієнт піднімає екзистенціальні питання, наприклад смерті, сенсу життя, то за цим стоїть якась дуже побутова проблема, яку він не може вирішити. З оглядом на Ваш вік я б перевірив, чи не лякає Вас щось у питанні, яке Ви вказали - в виборі свого майбутнього? Чи є розуміння щодо ваших бажаннь, цілей та необхідник кроків по їх досягненню?
Ваше дитинство травмувало Вас. І це може ускладнити вирішення поточних задач. Може я помиляюсь, але я бачу в Вашій фіксації на цифрі 21 рік скоріше вихід, який дозволяє не вирішувати "звичайні" проблеми. А задач перед Вами не мало: треба знайти професію, яка буде подобатися, навчитися будувати відносини та знайти кохання, реалізувати себе. Можливо ще якісь особисті цілі. Це цікавий шлях. На ньому багато приємого, але інколи буває складно.
Я двічі стикався зі сценаріями у клієнтів, коли вони прив'язували очікувані негативні події до конкретних дат. Обидва рази нічого не трапилось.
Чи може бажання вмерти відбити бажання жити?
У цьому запитанні вже є підказка - може. А може й не бути. Что тебе подсказует щоб цього не сталося?
Бо навіть поруч із темрявою іноді з’являється думка: А що, як є щось ще? Що, як можна спробувати інакше?
Якщо ти зараз на межі, просто поговори з кимось, не з родини. Є фахівці, волонтери, гарячі лінії. Просити підтримки це не слабкість, а зріла турбота про себе. Ніхто не має тягнути все сам, коли боляче.
Дополнение от автора вопроса·
↩ Реакція на відповідь № 382930 для Світлана Володимирівна
Доброго дня,
Дякую Вам, я розумію що зараз мені ніхто з родичів не допоможе тому я просто продовжую боротися самостіійно, я просто вдячна що Ви прочитали це, та дали пораду.
Дополнение от автора вопроса·
↩ Реакція на відповідь № 382929 для Александр Федорович
Доброго дня, хочу вибачитися за затримку.
Я не зовсім зрозуміла Ваші питання, але так мене лякають мої думки щодо майбутнього, вони постійно змінюються та буває стають дуже поганими. Як я вже вказала розуміння що я б хотіла спокійно прожити на березі моря все життя - є, а які кроки я б не робила через якийсь час приходить розуміння що це все немає сенсу.
Я розумію що це лише фіксація і нічого більше, і лише потрібно продовжувати намагатися, але коли я розумію ситуацію через якийсь час приходить розуміння що все немає значення. Розумієте, я навіть думала що в мене біполярний розлад.
Можливо в 21 рік нічого і не станеться, але як переконати в цьому мою пасивну сторону.
Доброго дня.
Я припустив, що нав'язливі думки про 21 рік тому, що Вас хвилює питання вибору майбутнього: професії, місто проживання, освіти. І якщо розібратися зі зрозумілою проблемою, то фіксація зникне. Мої питання були для перевірки цієї гіпотези. Можливо, Ви не розумієте, які кроки треба робити, щоб "жити на березі моря". Від цього фрустрація. Яка проявляється в вигляді фіксації на вікі 21 рік. Можливо є відчуття недостатньої адаптованості до реальності. Якщо цікаво - звертайтеся, будемо розбиратися.