Нарушение границ со стороны руководителя.

Валентина Жемчужникова психолог

Київ · 17.04.2025 17:02

Вышестоящий руководитель на вашей стороне это как?
Что мешает убрать это все со своего стола?
Вас больше раздражает что именно- количество коробок? что они на вашем столе? что вам напоминают про печенье?
Как бы вам хотелось, чтобы решился вопрос?

Валентина Жемчужникова психолог

Київ · 17.04.2025 17:04

.

Відредаговано автором 17-04-2025 17:04:43

Валентина Жемчужникова психолог

Київ · 17.04.2025 17:52

В чем этот острый конфликт может выражаться?
Какие последствия для вас будут?
Вы пишите, что начальник любит манипулировать и провоцировать. Как справляетесь с другими ситуациями, где он так ведет себя?
Что вы отвечаете на вопрос начальника, когда начнете есть?

Алла Веленко психолог

Київ · 17.04.2025 18:01

Доброго дня Валентино!
Як на мене, Ваша ситуація лише зовні про печиво. Тоді як насправді, стосується Вашого невміння чітко виставляти власні кордони, а ще - надмірної "зачепленості" за свою вагу.
Адже, нам тільки здається, що всі події випадкові. Насправді, оточуючий світ "дзеркалить" лише наш внутрішній стан і проявляє те, що нам побачити буває дуже складно в собі. І до тих пір, поки ми внутрішньо, на рівні установок та поведінкових моделей кардинально не змінимося, зовні також не відбудуться ніякі зміни.
От, як, наприклад, ситуація з головним керівником. Який сказав про печиво, але... Так нічого і не змінилося.
На мою думку, Ваша розповідь - це про Вашу сильну залежність від думки оточуючих. Бо от той самий страх конфлікту - це ніщо інше, як страх виявитися "поганою дівчинкою", яку ніхто не любить....
А ще, про певну невпевненість в собі та неприйняття себе цілісною. Бо коли ми так ревностно слідкуємо за своєю вагою? І коли нам так складно просто взяти коробки з печивом і переставити, наприклад, на підвіконня, або на стіл тому ж керівнику? Коли сильно переживаємо можливо, навіть несвідомо, , що із зайвими кілограмами нас не стануть любити... Почнуть ставитися до нас гірше, або... Виженуть з роботи...
Як до Вас ставилися батьки в дитинстві? Чи були між Вами довірливі та теплі стосунки?

Відредаговано автором 17-04-2025 18:06:26

Валентина Жемчужникова психолог

Київ · 17.04.2025 18:05

Интересно, почему ваши фантазии сразу нарисовали не просто конфликт, а острый?
Как вы вообще себя чувствуете с такими людьми, как ваш начальник?
Замечаете ли вы, что руководитель выше поддержал вас и попросил убрать еду с вашего стола?
Кстати, на тот момент ваш начальник убрал или проигнорировал слова своего руководителя?

Валентина Жемчужникова психолог

Київ · 17.04.2025 18:46

А все же попробуйте представить, что произойдет, если вынесете печенье на общую кухню/переставите на стол руководителя/на подоконник и четко скажете, что на вашем рабочем столе не место этому? Чего ж вы конкретно боитесь.
А то пока получается вы просто варитесь в своей фантазии

Валентина Жемчужникова психолог

Київ · 17.04.2025 18:56

"У меня появилась мысль: а вдруг он поставит обратно? Что тогда буду делать?"

Сделаете то же самое - еще раз уберете.

Конфликт с начальником мало приятен и не особо хочется с этим сталкиваться.
Но не понятно, чего вы боитесь? Вы просто пишите боюсь конфликта. Когда есть страхи, важно их максимально детально конкретизировать - чего боюсь? Что случится, если страх воплотиться в жизнь? Какие мои действия тогда будут?

Алла Веленко психолог

Київ · 17.04.2025 20:35

Прочитала Вашу відповідь
"...меня как бы выдрессировали постоянно отчитываться обо всем: имена всех друзей и подруг, где была, чтоб ни минуты опоздания и тд.."
І стало якось дуже сумно...
Зовні - дисципліна, чіткість, конкретика,правильність і раціональність.... А внутрішньо - вималювався образ маленької дівчинки, яка не має права ані на своє життя, ані на свої реальні почуття...
А тепер по порядку.
"я не считаю ведение здорового образа жизни и избегание злоупотребления сладкого - «зацикленностью» на своем весе :)" насправді так воно і було б, якщо... Якщо б печиво на столі не було для Вас спокусою і тим тригером, який викликає негативні почуття до свого керівника. А якщо просто - все, що нас дратує в тій чи іншій мірі - є ознакою певної "зацикленості" на тому, що нас дратує. І це - аксіома.
Друге. "на счет выставления границ, соглашусь отчасти. Не всегда уместно выставлять их прямо, на мой взгляд. Нужна некая гибкость и дипломатия".
На скільки я зрозуміла, весь цей час Ви проявляли от ту саму "гнучкість та дипломатію", про яку пишете... А який результат? В результаті, є роздратування, гнів, образа, які Ви намагаєтеся приховати, придавити в собі, щоб не було відкритого конфлікту, а всю агресію повертаєте всередину себе... А це, як я вже говорила, може вилитися у психо-соматичні проблеми або хвороби... " страх конфликта есть, тк это забирает много сил. Я нацелена работать, получать опыт и тд, а не выяснять отношения на бытовые темы. Если бы это был рабочий момент - другое дело". Тобто, все, що стосується Вашого психо-емоційного здоров'я та Вашої особистісної цілісності - не важливо? А важливий лише "рабочий момент"? А як щодо простого людського щастя та комфортного стану?
І ще... "потому, что конфликт уже и так есть, просто пока я спокойно и открыто говорю что мне не нравится, отодвигаю стол, но не выношу купленное лично им печенье на общую кухню"...
Насправді, конфлікт є поки що тільки в Вашій голові, а зовні ніхто ніякого конфлікту не помічає. Бо чоловіки реагують тільки на конкретні дії, а слова жінки для більшості з них - це просто "радіо", тобто, фон, на який ніхто не звертає уваги... Поговорили і забули...
І як висновок.
Після Ваших доповнень, я тільки ще більше впевнилася в своїх припущеннях, що печиво, то лише "верхівка айсбергу". А насправді, ця ситуація лише висвітила ті внутрішні проблеми, з якими потрібно розбиратися. На мою думку, Вами керує величезна кількість установок та умовностей, які були нав'язані з дитинства і які не дають Вам можливості одразу чітко виставити кордони, щоб стати самодостатньою. До речі, самодостатня людина не влаштовує конфлікти, але і не боїться себе відстоювати.
Ця ситуація не просто ситуація. Вона створена, на моє переконання, життям суто для Вас. А в таких випадках, необхідні дуже серйозні переосмислення себе і всього, що відбувається, для того, щоб ситуація змінилася кардинально на краще.
До речі, а як у Вас з особистим життям?

Підтримали: 1

Володимир Анатолійович Тарасенко

Ірина Василівна Гуральчук психолог

17.04.2025 23:55

Психолог больше не активен на сайте

Доброго дня.
З Вашого опису складається враження, що Ви таку поведінку начальника сприймаєте як спеціально сплановану провокацію, своєрідне знущання, щоб Ви, попри старання тримати себе в формі, піддалися тиску і спокусі та почали зловживати печивом і набрали вагу.

Солодощі це такий продукт, що коли вони Вам смакують, справді важко стримувати себе щоб не їсти їх, коли вони в близькому доступі.

І ось в цій ситуації можливо Вас напружує те, що Ви зі свого боку докладаєте зусилля щоб бути в формі, і тренуєтеся, і за раціоном стежите, а тут відбувається таке собі вторгнення у Ваш світ, у Ваші межі, яких і з самою собою може бути непросто дотримуватися, а тут ще й це печиво.

З одного боку Ви не хочете псувати робочі відносини і конфліктувати через це. (Наскільки я зрозуміла, звичайного прохання чи кількох прохань не достатньо, щоб начальник припинив ставити печиво на Ваш стіл.)
З іншого боку Ви хочете щоб Ваші потреби були враховані і щоб перед Вами не стояло це печиво і не було зайвої спокуси зловживати ним, коли це не входить у Ваші наміри щодо бажаного раціону.

Ви вже розглядаєте такий варіант, як власноруч перекладати коробки в інше місце. Можливо це спрацює.
Якщо з цим виникнуть труднощі, можна подумати про інші варіанти вирішення питання.

Ви не можете вплинути на характер і звички Вашого начальника, але у взаємодії з ним можете шукати шляхи побудови комфортного для Вас спілкування і співпраці, щоб і Ваші потреби були взяті до уваги.

З досвіду Вашої співпраці, який вже є на даний момент, який підхід найкраще спрацює щоб Ви почувалися комфортно? Чи були вже ситуації, коли Вам вдавалося успішно відстояти свої межі у стосунках з начальником? Що цьому сприяло?

Підтримали: 2

Володимир Анатолійович Тарасенко Марія Радченко

Алла Веленко психолог

Київ · 18.04.2025 08:40

Я дуже рада отримати таку відповідь, щодо особистого життя.
А от питання щодо "страх конфликта есть, тк это забирает много сил" залишається нагальним. Бо, як на мене, немає глибокого розуміння, що таке конфлікт. Адже, конфлікти бувають як конструктивні, так і деструктивні. Окрім того, велетенську роль відіграє от те саме, правильне, сприйняття конфлікту.
Як Ви думаєте, чому у Вас конфлікти забирають так багато сил? Тоді як конструктивний конфлікт, навпаки, додасть певного внутрішнього ресурсу. Адже, виведе людину з проблеми, а отже, звільнить ті сили, які були заблоковані внутрішнім негативом, що накопичувався всередині: роздратування, образа, гнів, страх тощо.
Вміння правильно конфліктувати закладається, як правило, з дитинства. А у Вас, на мою думку, навіть натяку на якийсь там конфлікт не було, бо все було розписане до дрібниць і "поставлене до виконання".
Тобто, сформовані певні дитячі установки, які можуть дуже ускладнювати життя. До речі, і в особистому житті так само. А отже, ці установки самі нікуди не дінуться, бо це рівень підсвідомості. І їх потрібно "перезавантажувати".

Владимир Анатольевич Тарасенко психолог

Запоріжжя · 18.04.2025 10:23

Здравствуйте, Валентина!
Внимательно прочел всю вашу тему. В сязи с раскрытыми деталями, возникло несколько соображений. Теперь поделюсь с вами. Возможно, это поможет для начала хотя бы восстановить целостную картину реальности.

Итак.

цитата:

Я работаю в одном кабинете с руководителем-мужчиной. Последнее время он ставит на мой стол пачки с печеньем, чтобы ела я и все, кто приходит к нам в кабинет.

Ваш начальник в роли манипулятора-искусителя зачем-то поставил перед вашими глазами соблазн - пачки с печеньем. Как думаете зачем? На чем был основан замысел искусителя?

Вы невольно поддались соблазну

цитата:

Сначала я реагировала спокойно: когда была 1 коробка.

То есть "одобрили" его манипуляцию. А теперь вопрос - каким образом можно было сразу же прекратить негативное развитие событий? Каких ваших качеств это бы потребовало?

Дальше-больше. Не получая отпора, лицезрея вашу податливость , он решил поиздеваться над вами в особо изощренной форме -

цитата:

Потом, когда их стало 3, 4 и он по 5 раз в день напоминал мне взять печенье, меня начало это раздражать.

И только теперь у вас проявилось ... нет, не возмущение и гнев, а всего лишь раздражение. То есть реакция, свойственная послушному ребенку, в ответ на диктат РОДИТЕЛЯ. Однако начальник не родитель, а модель реагирования на его закидоны осталась все той же - из детства.

Поэтому вывод довольно логичный - из той беспомощной детсткой модели следует вырастать(!) Во врослую, осознанную, предполагающую умение быть собой и быть за себя. Реалистично смотреть на людей вокруг, кем бы они ни были. Уметь постоять за себя и уметь строить доброжелательные отношения с теми, кто настроен подобным образом.

Владимир Анатольевич Тарасенко психолог

Запоріжжя · 18.04.2025 11:37

цитата:

Меня беспокоит, то, что я несколько недель в плохом настроении и не могу ни о чем думать кроме как об этом.

Очевидно, вас задело за живое. Глубоко. То есть, ситуация требует РАЗРЕШЕНИЯ(!)
Что это значит? Ответ весьма прост - разобраться и назвать эмоции, которые переживаете в данное время ПО ИМЕНИ. Выяснить, в связи с какими вашими не закрытыми ПОТРЕБНОСТЯМИ они появились.

Вот вы отметили, что ни о чем думать не можете, кроме той истории.
Попробуйте здесь воспроизвести ход своих мыслей. С чего они начинаются, чем продолжаются и чем заканчиваются, образуя замкнутую петлю?

цитата:

Я думаю ему все равно, ему хочется он и поставил. Хотя и обмолвился, что хочет, чтобы я потолстела на 15 кг, тк сейчас на моем фоне он выглядит слишком толстым. И добавил: ваш муж придет со мной драться, если вы поправитесь.

Как видим, ему не все равно. Было бы все равно, печенье не появилось бы. Как и упоминание о вашем муже...

цитата:

Может быть есть какая-то ответная манипуляция: например вообще не реагировать? Или сказать: ой вы б так не налегали, это приводит к диабету. Или наоборот: ой ну вам можно, вам нечего терять и тд. Как-то его тоже задеть.

Это из разряда психологического айкидо. Иногда приемлемо, порой и сам пользуюсь. Однако преимущество отдаю ПРЯМЫМ и ОТКРЫТЫМ отношениям, где беру ответственность за свои слова/действия и чувства. Другой стороне остается брать ответственность аналогично. Если не берет, то чем тут помочь?

Підтримали: 1

Алла Григорівна Веленко

Алла Веленко психолог

Київ · 18.04.2025 12:11

Ви пишете "Меня беспокоит, то, что я несколько недель в плохом настроении и не могу ни о чем думать кроме как об этом". Якраз про це я писала у своїй відповіді. Ви можете знати тисячу способів маніпуляції, можете вивчити напам'ять і озвучити якусь фразу, що може "зачепити" керівника "за живе", але... Це аж ніяк не допоможе Вам перестати реагувати або реагувати по іншому. Та і до тих пір, поки Ви не почне по іншому реагувати, Вас все одно хтось буде періодично "тригерити", не обов'язково начальник...
Бо те, що "зачепило за живе" - це не рівень свідомості. Це щось таке, що могло "застрягнути" дуже давно, можливо, з дитинства. І проявилося саме зараз завдяки, як це не дивно, Вашому начальнику. Тобто, Ваша підсвідомість "подає сигнали" що старі установки потрібно "перезавантажувати". Адже, все що "болить" на рівні реакцій та емоцій може почати боліти вже на рівні того ж самого тіла, як психо-соматика.
Але питання в тому, що рівень рефлексів одним бажанням себе поміняти, не міняється, потрібна робота на рівні підсвідомості, до якої самостійно дістатися практично неможливо.

Валентина Жемчужникова психолог

Київ · 18.04.2025 13:00

Вы описываете начальника, как весьма нетактичного и неприятного человека, с которым постоянно какие-то стычки и сложности.
Но именно эту тему с печеньем вы вынесли сюда.
Я предположу (возможно вам и не отзывается), что тема лишнего веса для вас какая-то болезненная. И возможно сложно справляться и держать себя в рамках, а тут человек с лишним весом еще и специально провоцирует и даже не скрывает этого.
Потому что в примере с рабочим заданием вы вполне спокойно отстояли свои границы.

По поводу того, как реагировать, то вариант никак. Просто молчать и игнорировать. Такие люди, как ваш начальник специально выводят на эмоции и ваши эмоции ему выглядят как обмен колкостями, только вас это истощает, а его только подпитывает. Лишите его этой радости и понаблюдайте, как злится уже он, видя ваше невозмутимое и спокойное лицо. Пусть он будет в виде визгливой, нервной собачонки, которая истерично лает, когда проходит мимо кто-то спокойный и невозмутимый)

Відредаговано автором 18-04-2025 13:02:07

Валентина Жемчужникова психолог

Київ · 18.04.2025 13:40

Теперь ты понимаете, куда начальник вам попадает и почему вы так реагируете?
Это ж не ваши отношения с ним, а ваши чувства к родителям. Вы каждый раз, как начальник предлагает вам сладкое, испытываете к нему те же чувства, что и к отцу. И возможно попадаете в состояние, как у мамы, когда она не могла дать отпор, чтобы отцу больше не хотелось так вести себя.

Алла Веленко психолог

Київ · 18.04.2025 19:48

Ну от і ще один доказ того, про що я вже писала "Недавно муж подруги отметил, что я похудела. Говорит: я знаю как эта болезнь называется...". Чим глибше внутрішня несвідома проблема, тим більш шокуючим може бути якесь зауваження чи слова оточуючих. Це як сигнальний маячок, що прийшов час зазирнути глибоко в себе.
Не буде Вашого начальника, все одно знайдеться людина, яка "зачепить за живе". Бо до тих пір поки існує якась непрожита, "застрягла" внутрішня травма, оточуючий світ буде на цю травму реагувати словами або діями оточуючих людей. А та сама травма, як на мене, пов'язана безпосередньо з Вашими батьками. Вірніше, з Вашим ставленням та сприйняттям їх та їх стосунків. Бо ніщо так сильно не "застрягає" в нас, як те, що "зачепило" нас в дитинстві...
"Тут меня бесит две вещи: безвольность мамы и издательство папы, зная как ей тяжело, как она любит все то, от чего ей бы по-хорошему отказаться..."
І Ваш високий тиск - це, швидше за все, несвідомий осуд батьків. Навіть, якщо зараз, здається, Ви вже давно про все забули або приймаєте своїх батьків такими, якими вони є... Почуття , які ми довгий час переживали з сильним емоційним забарвленням, буквально в'їдаються в нас і застрягають в минулому...
А підсвідомість все пам'ятає і реагує в теперішньому часі....ситуаціями, подіями або психо-соматикою...
Ваше питання - це не питання якоїсь просто поради, воно потребує серйозної індивідуальної роботи, щоб "перезавантажити" от ті самі "застрягли установки.

Дарья Рудь психолог

Івано-Франківськ · 23.04.2025 23:34

Здравствуйте. То, что вы чувствуете раздражение — нормально. Даже если это кажется «мелочью», ваши границы важны. Иногда человек просто не понимает намёков, и тогда стоит спокойно и прямо сказать: «Мне неудобно, когда на моём столе берут еду. Пожалуйста, не делай так».
Если не помогает — можно убрать еду с общего доступа или ограничить пространство. Вы имеете право на комфорт даже в мелочах.