Чоловік після моєї сварки з його членами родини , наполягає на спілкуванні з ними .

Question

Понад рік назад були у нас гості у вигляді сестри мого чоловіка з  сім'єю та мами. Я зустріла їх ,накрила стіл.  Але ми тоді посварилися сильно і я сказала,щоб до нас більше вони в гості не приїздили. Суть конфлікту: я погана невістка. І замість того, щоб прикрити їм рота . Чоловік зайняв Нейтралочку. Дитині нашій 2 роки . Із-за того ,що його батьки ставляться до мене ніяк, відповідне ставлення до дитини. Але..Я не забороняю йому спілкування з ними.  Але все це йде через тата. І ось , через деякий час вони знову збираються до мене у гості. Поза спиною сестра і свекруха йому морочать голову і він тупо сьавить мене перед фактом. Я на це спокійно відповіла ,що давайье зустрінемося на нейтральній території, або без мене. І тут почалося : ти моїх батьків не поважаєш.  Мою сестру не поважаю.  Я з його родичами не хочу спілкування.  Але після тієї сварки і усього  що я про себе почула. Так воно і є. Я вибрала себе .Не хочу лицемірити ,як вони. І про це я заявила йому - своєму чоловіку. На що він надзвичайно надувся.  Мовчить тижнями. І каже ,що я перебарщую.  Бо він же спілкуватися з моїми батьками. Мої батьки до нього з любов'ю, завжди допомагають і не лізуть. Але він шантажує.. я це відчуваю . Хоча відкрито про це ге говорить. Питання : як йому донести ще,що я не бажаю спілкування з лицемврними людьмт ,які мене не поважають. Його мама в сраку цілу зятя й доню ,а він таке ,не синок ,а хто попало. Але він цього не бачить. Я в їх відносини не лізу. Але не хочу себе змушувати робити те,що не хочу. Як бути? 
Якщо він мовчить ,як тільки я починаю йому пояснювати свої почуття і позицію. Він зі мною готовий сваритися ,але перед масою і сестрою ,він максимальнл ввічливий і ніколи не на моїй стороні. Я відчуваю розпач. І навіть думаю про розлучення. Як діяти далі ,щоб не нашкодити своїй сім'ї? Чи її вже немає ?

Валентина Жемчужникова · Accepted Answer

Ваша проблема намного глубже, чем просто отношения с родителями мужа и отсутствие поддержки мужа. Тут вопрос ваших отношений с ним - насколько вы способны между собой договариваться, уважать друг друга, слышать друг друга, помнить, что вы создали семью друг с другом, а не с родителями и вашими и мужа. Тема границ и договоренностей. 

Вы описываете достаточно распространенную ситуацию, где два человека создали семью, как взрослые люди, но не отделились еще от своих родителей. Поэтому начинаются детские обиды, неспособность выстроить границы с родителями, требования, чтобы один партнер защищал другого от родителей и их нападки, требования общаться и быть одной семьей, делая вид, что все друг друга любят, по сути лицемерить.
Родители и зять/невестка вообще не обязаны общаться, дружить и ходить друг к другу в гости. Как бы дико для многих это не звучало. Основное, что должно быть - это уважение, которое может выражаться просто в том, что люди уважают выбор своего ребенка и не лезут с комментариями, нравоучениями и критикой. Есть желание общаться и теплые чувства друг к другу - прекрасно. Нет - ничего страшного.

Я бы рекомендовала вам не горячится с мыслями про развод, а поработать с психологом. Ведь вы не просто так выбрали такого партнера. Обычно если один в детской позиции, то и второй также либо "ребенок" либо "родитель" в отношениях, а чаще всего эти роли сменяют друг друга. И соответственно, важно разобраться в себе - как и почему выбрали такого мужа, как строите отношения. Просто развод ничего не даст, поскольку следующий партнер будет такой же и проблемы те же. Не с родителями может быть, так другие, но суть отношений будет такая же. В отношениях участвуют двое и важно понимать про себя и свой вклад в отношения

Ирина Константиновна Зубиашвили · Answer

На жаль, досить часта ситуація, коли родичі чоловіка поводяться некоректно. 
Я розумію, що Вам бракує підтримки з боку чоловіка. Вкрай цінно бути поруч із людиною, якій можеш довіряти.
Досить сильно впливає на ситуацію  чоловік, зі своєю неправильною позицією.
Ось тут дозволю собі бути категоричною: у сім'ї зазвичай немає правильного/неправильного – все вирішує взаємний договір, але коли жінку принижують, а чоловік мовчить і дивиться, його позиція – це мовчазна згода.
І це неправильно, це дуже погано, це вбиває у жінці почуття власної гідності, деформує її особистість.
На жаль, дорослу людину, якою є ваш партнер, складно змінити. Цей факт може засмучувати або розчаровувати, і все ж таки в результаті доведеться взяти його до уваги.
Існує ймовірність, що це справді не ваша людина, не той чоловік, якого Ви хотіли б мати поруч. Про що мені складно судити у будь-якому випадку. Постарайтеся розібратися зі своїми бажаннями, пріоритетами та цінностями.

Алла Веленко · Answer

Доброго дня.
Розумію, що у Вас шквал негативних  емоцій через те, що відбувається. І, певне, легше всього, взяти і розлучитися, доводячи чоловікові свою правоту і намагаючись змінити його ставлення у такий спосіб до його матері та сестри. Але чи допоможе це Вам і Вашій дитині в майбутньому бути щасливими? Зовсім не факт. Чому?
Я завжди виходжу з того, що не буває випадкових ситуацій. І кожна ситуація нам дається для того, щоб ми чомусь навчилися, щось зрозуміли, щоб стали сильнішими внутрішньо та мудрішими... Особливо, якщо це сімейна ситуація.
Тому, перш ніж приймати якісь рішення, як на мене, все ж краще заспокоїтися і спробувати у всьому розібратися.
Давайте по порядку.
Мама і сестра - це його рідні люди, і між ними сформувалися певні стосунки. Щоб розуміти, чому саме такі стосунки, де чоловіка менше цінують, ніж його сестру, потрібно знати про його дитинство та стосунки між його батьками. Але попередньо можна припустити, що він був недолюблений з дитинства. А у таких випадках формується дуже сильна психо-емоційна залежність від рідних людей. Що може проявлятися в дорослому житті так, як неможливість мати власну думку в стосунках з рідними. Тому таку залежність змінити сварками та поясненнями неможливо, бо це рівень підсвідомості. Що потребує більшої тактовності та психо-емоційної гнучкості з Вашого боку. Певне, якщо не хочете налаштувати чоловіка проти себе і хочете зберегти сім'ю. Адже, Ваш чоловік опинився між двома вогнями. Де з одного боку його мама та сестра, яких він любить як і Ви своїх рідних, а з іншого - Ви. "...він мовчить ,як тільки я починаю йому пояснювати свої почуття і позицію..."
Друге. Ви пишете, що він Вас просто поставив перед фактом, що вони знову приїдуть до Вас. Тоді у мене до Вас запитання. А як до цієї ситуації чоловік найчастіше себе завжди поводив? Він з Вами радився по іншим всім питанням? Чи так само, більшість питань замовчує і просто робить сам? Бо позиція мовчання може бути лише захисною реакцією від надмірних жіночих емоцій, які всі чоловіки не переносять через особливості своєї чоловічої психіки. І ця манера захисту могла сформуватися, знову ж таки, в дитинстві, якщо мама надміру емоційна жінка. До речі, чоловіки в дружини обирають жінок, які чимось їм нагадують їх мам. Як Ви думаєте, а чим може нагадувати в Вашому випадку? 
Третє. Чоловік та дружина ніколи просто так не "паруються". Вони завжди одне одного "дзеркалять". Тобто, нам дають тих людей в пару, завдяки яким ми повинні щось зрозуміти в собі, чомусь навчитися, завдяки саме цим людям розвиватися. Мені важко щось говорити більш конкретне. Адже, замало інформації про Вас як особистість, Ваше дитинство і стосунки Ваших батьків. Бо все це потрібно розглядати в комплексі, перш ніж робити висновки, щоб "не наламати дров". Тому я, знову ж таки, можу висловити лише свої припущення, що Ви дуже емоційна людина з гострим відчуттям несправедливості і тому можете бути достатньо імпульсивною Окрім цього, не вмієте чітко виставляти свої особистісні кордони. Що так само могло сформуватися ще з дитинства. Отже, потрібно розбиратися і з тими моделями поведінки, які передатися Вам від Ваших батьків.
І ще. Чоловік, апріорі, не може бути "не Ваш", якщо у Вас вже є дитина. Це Ваш чоловік, Ваша сім'я, і Ваші родичі, з якими Вам потрібно навчитися правильно себе поводити, щоб вони почали з Вами рахуватися та  поважати Вашу думку.
Думаю, що Ваше питання набагато глибше, аніж ситуація зі свекрухою, яка є лише "верхівкою айсбергу".
Тому задаю питання. На чому тримаються Ваші стосунки з чоловіком? Чи були ви коли небудь душевно близькими та відвертими?
Які стосунки між Вашими батьками і як було з Вашими особистісними кордонами в Вашому дитинстві?



 Відредаговано автором 11-04-2025 08:33:19

Ірина Василівна Гуральчук · Answer

Доброго дня. Вам наболіли непорозуміння з чоловіком через його родину. Ви намагалися пояснити йому свою позицію, але він на це ображається. Ви маєте право не спілкуватися з тими, з ким некомфортно і не приймати цих людей в своєму домі. Якщо Ви про це вже сказали чоловікові, отже можна більше не продовжувати пояснювати. Натомість зосередити увагу на тому, що є цінного у Ваших стосунках? Крім питання стосунків з його родиною Вас все влаштовує? Як відбувається комунікація з чоловіком в інших питаннях, чи є взаєморозуміння, повага, теплі відносини?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго ранку!
[quote]Як діяти далі ,щоб не нашкодити своїй сім'ї?[/quote]
Дивіться, як дивно ви побудували питання. Спочатку, як не нашкодити сім'ї, а потім висловлюєте сумнів [quote]Чи її вже немає ?[/quote] Тобто коливаєтесь, опинившись на емоційному роздоріжжі...

І, справді, питання надзвичайно важливе та актуальне - є сім'я або ні? То хто має дати відповідь - ви? чоловік? може, психологи?

Попри усі складнощі, перед тим, як вам прийняти рішення, варто приділити увагу всебічному аналізу ситуації. Наразі, можемо це зробити разом. Згодні?

Отже, ви заміжня і у вас є маленька дитина. До речі, заміж виходили з почуттям любові? Чи, може, інші чинники повпливали?

Менше з тим. Згодом сталася зустріч і сварка у вашому домі - [quote]Понад рік назад були у нас гості у вигляді сестри мого чоловіка з сім'єю та мами. Я зустріла їх ,накрила стіл. Але ми тоді посварилися сильно і я сказала,щоб до нас більше вони в гості не приїздили. [/quote][quote]Але після тієї сварки і усього що я про себе почула. Так воно і є. [/quote]
Невже ви буквально в очі побачили і почули, ніби ви погана невістка, нікуди і на що не гідна людина? 
Це важливий аспект, адже могло несвідомо спрацювати взаємне упереджене ставлення , що сформувалось ще раніше, у той час, коли ви зустрічались до весілля або невдовзі після нього. Могло таке бути?

Відчувається, що на чоловіка ви тоді сильно образились за те, що не став вас захищати - [quote]І замість того, щоб прикрити їм рота . Чоловік зайняв Нейтралочку. [/quote]
Варто зазначити, що і вам і йому, враховуючи його усталене відношення до мами і сестри, було боляче переживати сварку та емоційне напруження. 
Через це, вважаю, вам обом було б бажано навчитись уявляти контекст партнера, тобто бачення ситуації  очима партнера. Така здатність дає змогу обирати різні ПРИЙНЯТНІ способи реагування замість ОДНОГО звичного - не завжди мудрого(!)

Зокрема, і для вирішення такого завдання працюють сімейні психологи. Вони ж не мають етичного та профессійного права давати буквальні поради, як людям потрібно вчиняти, адже йдеться про особисту відповідальність самих людей за своє життя(!) 

[quote]Я вибрала себе .[/quote]
Мабуть, такий підхід властивий вам - обирати себе. Проте його здійснення, як це не дивно, може відбуватись у різній формі - від грубого "побиття горшків на на все майбутє" і до виваженого рішення, що "не спалює мости" за спиною. Уявляєте, до чого я веду?

[quote]Питання : як йому донести ще,що я не бажаю спілкування з лицемврними людьмт ,які мене не поважають.[/quote]
У зв'язку з вашим питанням і оцінкою рідних чоловіка, хочу уточнити - вони, дійсно, лицемірні люди? Чи лише до вас їхня поведінка є лицемірною?

Наступне. Чи допускаєте ви і за яких умов ставлення до вас може змінитись? А ваше ставлення до них в принципі може змінитись на краще? Чи ворожість між вами має бути вічним супутником існування?

[quote]Він зі мною готовий сваритися ,але перед масою і сестрою ,він максимальнл ввічливий і ніколи не на моїй стороні. [/quote]
Припускаю, що проблема глибша, ніж видається. Ймовірно, для чоловіка, окрім усього іншого, важливо продемонструвати мамі та сестрі, що він хазяїн у власній сім'ї, що його рішення має вирішальне значення. Однак з усього випливає, що більше "влади" знаходиться у ваших руках - "я сказала,щоб до нас більше вони в гості не приїздили."

І це таке делікатне питання, яке не вирішується у площині лінійної логіки. Воно потребує (саме "потребує") бажання зазирнути влиб моделі ваших відносин, відкрити поки що потаємні мотиви і прагнення кожного з подружжя, аби, зрештою, знайти дієві способи подолання проблем і розвитку взаємин в цілому. Відредаговано автором 11-04-2025 10:33:43

Оксана Селезнева · Answer

Доброго дня.
«Як бути?»
Тільки Ви знаєте відповідь на це питання. На мою думку, це залежить від того, яка взагалі ситуація склалася в вашій сім&#700;ї, які ви маєте відносини з чоловіком. Якщо родина чоловіка- то єдиний ( так, великий) камінь спотикання, а в усьому іншому в вашій родині « мир та злагода «, я б запропонувала шукати компроміс. 
Взагалі, сімейне життя- це завжди про компроміси. В тому випадку, коли чоловік з дружиною не можуть домовитися, варто звернутися по допомогу до сімейного психолога. Думаю, ваш випадок теж не безнадійний. 
Нажаль, статистика дійсно не радує- чоловіки дуже довго не можуть « відірватися « від батьківської родини «, пізно відбувається сепарація , тому дружинам не легко витримати цей період . Але, добра новина в тому, що це все ж трапляється, й висока вирогідність що з часом ви все ж вибудуєте кордони власної сім&#700;ї .
А зараз…Ви навряд чи зможете зробити більше, ніж вже зробили:пояснили свою позицію. Чоловік вас не чує, бо для нього його батьківська родина й він- поки що єдине ціле, він не бачить в них « кривдників» від яких треба Вас захищати. Тому, й не слід очікувати від нього цього. Тоді й розчарування в чоловікові не буде. Захищати себе та кордони своєї сім&#700;ї Вам прийдеться деякий час самій. Але, якщо цього не робити ( не зустрічатися з родичами чоловіка, уникати конфліктів), то й поставити межі не вийде.

Алла Веленко · Answer

Дякую Вам зі відвертість.
Думаю, що зіграла роль в тому, як склалися обставини, Ваша дитяча схильність бути "гарною дівчинкою".  Саме через це Ви не змогли вчасно розставити кордони. А тепер ситуація ускладнилася тим, що довгий час вони себе почували так ніби і повинно все бути.
Ви довгий час перебували, не розуміючи цього, в ролі "жертви" по відношенню до аб'юзерів його мами та сестри. А тепер трохи помінялися ролями. Занісши їх у "чорний список" негласно самі стали аб'юзером по відношенню до них. Тобто,  на моє переконання, Ви несвідомо маєте сильну внутрішню тенденцію до співзалежних стосунків. Власне, як і Ваш чоловік. Просто у нього - це відкрита форма, а у Вас - латентна, прихована. 
Що підтверджує ситуація з булінгом в школі. Адже, булінг може бути лише тоді, коли є "жертва". 
Впевнена, що Ваші батьки чудові і люблять та турбуються одне про одного та про Вас. Але може бути певна ідеалізація сімейних стосунків, в якій виросли і Ви. Тобто, "зацикленість на близьких стосунках. І саме це може провокувати от ту саму схильність до співзалежності. Бо якщо ми головним в житті робимо близьких людей, то будь яке відхилення від ідеалу буде викликати у нас сильні переживання та біль, страждання. Як це відбувається і ж Вами, коли Вас кидає з крайнощі і в крайність. Від "мами" до небажання з нею загалом спілкуватися, агресії до неї, і як наслідок, до чоловіка.
Отже, я лише ще більше впевнилася в тому, що "коріння" теперішньої проблеми знаходиться в Вашому дитинстві. 
Ваша ситуація поверхнево не вирішується, однозначно. Бо все дуже глибоко зав'язане на Ваших емоціях та рефлексах. Адже, коли ми обираємо собі чоловіка, ми обираємо і всю його сім'ю. Це закон стосунків 
Що робити?
Перше. Глибоко розібратися звідки у Вас з'явилася "гарна дівчинка", чому з'явився буллінгер у школі і почати серйозні внутрішні трансформації, щоб Ви змогли стати самодостатньою. ( Не плутати з самостійністю та самотністю)
А якщо Ви вийде е з системи співзалежних стосунків, з них вийде і Ваш чоловік автоматично. Бо дружина та чоловік - це одне ціле на внутрішньому тонкому рівні. Власне, як діти та батьки у тому числі.
Самі Ви не впораєтеся. Бо це не рівень свідомості, а рівень рефлексів, почуттів та емоцій. Я раджу Вам індивідуальну роботу. Певне, якщо не хочете зламати життя собі та своїй дитині. Бо те, ж чим не впоралися ми, передається нашим дітям у ще більш складній формі. Як це сталося з Вами та Вашою мамою у відношеннях зі свекрухами. Це ще і певна родова програма, яку потрібно "перезаписувати".

Дарья Рудь · Answer

Ваше небажання спілкуватися з людьми, які вас знецінили, — цілком природне. Ви не зобов’язані терпіти приниження заради збереження видимості "нормальних" родинних стосунків. Те, що ви говорите про свою позицію відкрито — ознака поваги до себе, а не егоїзму.
Проблема в тому, що ваш чоловік не підтримує вас у ключових моментах, ігнорує ваші почуття, натомість ставить на перше місце лояльність до своєї родини. Його мовчання та образа — це пасивна форма тиску. Він не бере на себе відповідальності за те, щоб ви почувалися в безпеці у стосунках.
Запитайте себе прямо:
– Чи готовий він почути вас без конфлікту?
– Чи взагалі бачить він, що вам боляче не лише від його родини, а й від його бездіяльності?
Якщо ні — це вже не про гостей чи родичів. Це про брак партнерства. І вам вирішувати, чи хочете ви залишатися в цих стосунках, якщо ваші межі не поважають і емоційна підтримка відсутня.
Ви маєте право не пояснювати себе безкінечно. Ви вже все чітко сказали. Далі — його вибір. А ваш — це чесність із собою.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Чоловік після моєї сварки з його членами родини , наполягає на спілкуванні з ними .

Ответы психологов