Однакове відчуття емоції

Доброго дня! Те, що ви описуєте — тілесне відчуття (щем у грудях) без чіткого розуміння, яка емоція за ним стоїть — схоже на труднощі з розпізнаванням емоцій. Це явище називається алекситимією й доволі поширене.
Ваша потреба в адреналіні, ризику, інтригах може бути спробою "відчути життя", коли емоційний зв’язок із собою не дає задоволення або радості. Це не патологія, але це сигнал, що варто дослідити себе глибше.
Психотерапія допомагає навчитися розуміти свої емоції й знаходити сенс і задоволення навіть у спокійних моментах.

вітаю ! це дуже схоже на алекситимію Алекситимія (грец. a — заперечення, lexis — слово, thyme — почуття) — нездатність особи називати емоції, пережиті нею або іншими людьми, тобто переводити їх у вербальний план. Основними характеристиками алекситимії є виражена дисфункція емоційного усвідомлення, соціальної прихильності та міжособистісних стосунків. Розпізнання ємоцій-працює як компас Задовольняються мої потреби чи ні Ідеально-піти за психологічною допомогою до психолога ,в інеті можна знайти і безкоштовну психологічну допомогу

Ви могли б, детальніше розповісти про відсутність спогадів, якщо це можливо:
1. Чи в повній сімї ви зростали? Які були відносини між дорослими по відгукам інших?
2. Чи не було чогось особливого в Вашому дитинстві?
3. Чим Ви пояснюєте відсутність спогадів до 14 років?

Доброго дня Катю.
Жити не маючи можливості відчувати на "повні груди" - це, дійсно, надзвичайно складно. Адже, емоції - це одна із найголовніших складових нашої психіки, які створені для того, щоб допомагати нам краще розуміти себе та оточуючий світ.
Насправді, первинні емоції— страх, гнів, смуток, інтерес і радість з'являються в перший рік життя кожної людини. Вторинні емоції, такі як - збентеження, провина та сором зазвичай проявляються до кінця другого року життя. Тобто, якщо на даний момент у Вас є труднощі у їх проявленні - це може бути, як наслідок якихось індивідуальних фізіологічних процесів, так і ознакою того, що могли утворитися психо-емоційні блоки в момент сильних больових стресів, як результат певного самозахисту нервової системи від певних емоційних перенавантажень. Адже, маленькій дитині ще дуже важко розуміти, що відбувається з нею або що робиться навколо неї.
Тому одразу виникає запитання. Які стосунки між Вашими батьками? Яким було Ваше дитинство? Чи було порозуміння, гармонія, тепло між Вами та Вашими батьками?
Для чого все це знати?
Щоб допомогти вирішити проблему, насамперед, потрібно знайти "коріння" цієї проблеми. А коли буде зрозуміло, що саме стало причиною її утворення - почати трансформацію цих проблем так, щоб Ваші почуття "заграли повними барвами"
І ще. Я не раджу Вам "...ризикувати чимось, відчувати азарт, наражати себе на небезпеку, якісь інтрижки плести з кимось...", бо це лише призведе до ще сильнішого збою Вашої емоційної сфери і може призвести не лише до психо-емоційного виснаження, але і запустити процес деградації та самознищення.

Відредаговано автором 03-04-2025 15:09:57

В мене сформувалось певне бачення.
В раньому віці дитина вчиться розуміти емоції в комунікації з батьками. Мати каже дитині, коли та щось відчуває: "Зараз ти розлючена", "Тебе налякала собака" та інше. В вашому дитинстві, вочевидь, цього було замало. Тому в сензитивний період не було змоги опанувати власні емоції.
На зараз ви орієнтуєтесь в емоціях оточучих краще, ніж в своїх.
До того ж, з дитинства закріпилася агресивна реакція за замовченням.

Це не норма. Але будуючі близькі стосунки Ви, потроху, навчитесь розуміти що відчуваєте. Та опануєте більш широкий спектр реакцій на співрозмовника. Залежно від зусиль, це займе від декількох років. Можна підти в терапію і прискорити, якщо це відчувається як проблема. З досвіду, це займе від півроку до двох.

Насправді, дуже шкода, що так все відбувалося у Вашому дитинстві. І як на мене, перша психологічна травма могла бути пов'язана з батьком. Бо саме батько - це перший чоловік у житті кожної жінки. І це єдина людина, яка може з дитинства дати відчуття захищеності та впевненості у собі. Окрім того, судячи з того, як мама та бабуся ставилися до Вас як до маленької донечки, у них у самих почуття могли бути заблоковані також, з їх дитинства. А якщо вони були емоційно черствими, навчити Вас правильно емоційно реагувати на різні життєві ситуації вони просто не могли.
В любому випадку, стало цілком зрозумілим, що Ваша емоційна нечутливість, швидше за все, є все ж таки результатом утворених в дитинстві блоків. Так завжди діє психіка дитини, яка намагається її захисти від болю, з яким маленька ще впоратися не може.
Що робити в таких ситуаціях?
Необхідна психотерапевтична робота з дитячими травмами. Адже, до тих пір, поки вони не будуть повністю прожиті та трансформовані у конструктивний досвід на рівні підсвідомості вже з позиції дорослої людини, Ваші почуття будуть залишатися повністю пригальмованими. Що не дасть Вам можливості не лише "дихати на повні груди", але і бути по справжньому щасливою. Адже, саме почуття та емоції - це те мірило, яке дозволяє нам правильно оцінювати все, що відбувається з нами та навколо нас. А отже, і правильно з усіма взаємодіяти.
У Вашому випадку просто поговорити та отримати якісь поради, на превеликий жаль, не допоможе. Необхідна робота з травмами, навіть з тими, про які Ви вже не пам'ятаєте. Вони, як правило, проявляються в ході медитативних або арт-практик, коли психіка людини знаходиться в розслабленому стані. І саме тоді відбувається їх повна трансформація, що дає одразу неймовірне відчуття полегшення, щастя та внутрішньої легкості і свободи.
Я б Вам радила індивідуальну роботу

Відредаговано автором 03-04-2025 17:41:39

Доброго ранку, Катю!

Мені чомусь постійно через це нудно, я не знаю як себе розважити,

Розважити себе людина може багатьма способами, та чи усі вони прийнятні та екологічні як по відношенню до самої людини, так і до оточуючих?
От ви чим любите займатись? Є щось так, що вас захоплює?
Багато людей через брак досвіду, банальне невігластво навіть не здогадуються, з яких джерел можуть отримувати радість, задоволення та інші приємні емоції.

Тому я би не став звужувати сприйняття вашої ситуації лише з нюансами афективної сфери.
На часі особистісний розвиток в доброму розумінні слова. Розвиток такої, без перебільшення визначальної здібності, як вміння усвідомлювати реальність в усіх її можливих проявах, тобто одночасно у внутрішньому і у зовнішньому світі.

Окрім індивідуальної співпраці з психологом в реалізаці названих прагнень суттєво допомагає відвідування психологічної групи. Там є можливість спостерігати динамічні процеси взаємодії учасників між собою і ведучим, проявлятись самій, отримувати зворотній зв'язок, пропрацьовувати нагальні запити тощо.

Відредаговано автором 04-04-2025 10:03:58